ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 листопада 2022 року м. Київ № 640/9923/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнення):
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 930020194429 від 12.03.2020 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років;
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, викладене в листі від 20 березня 2020 р. 2600-0303-8/38941;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію за вислугу років, призначену згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ (у редакції, яка діяла на момент її призначення), відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р (II) 2019 від 13 грудня 2019 р., вимог ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та на підставі довідки прокуратури Київської області від 02 березня 2020 року № 18 ф-92 з розрахунку 90% від суми усіх складових заробітку, з яких було сплачено страхові внески, без обмеження граничним розміром, починаючи з 1 жовтня 2017 року з виплатою різниці між фактично отримуваною та перерахованою сумою пенсії.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.03.2020 № 930020194429 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, викладеної в листі від 20 березня 2020 р. 2600-0303-8/38941.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки Прокуратури Київської області від 02.03.2020 року № 18ф-92, та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року - без змін.
16 листопада 2021 року по даній справі видано виконавчий лист.
До суду надійшла позовна заява позивача про визнання протиправною бездіяльності, допущеної суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій останній просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (начальник Л.Дзядевич), які спрямовані на невиконання рішення суду від 31 травня 2021 р. у справі № 640/9923/20, а саме щодо зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 13.12.2019 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру на підставі довідки Прокуратури Київської області від 02.03.2020 р. № 18ф-92 та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати недійсними і такими, що суперечать вищевказаному судовому рішенню відомості, викладені в листі Головного Управлінням ПФУ в м. Києві від 25.01.2022 р. за підписом Л.Дзядевич про ніби то «повне виконання рішення», як і долучені до нього розрахунки стосовно безпідставного застосування обмежень граничного розміру пенсії ОСОБА_1 (адресованого головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України Нікітіній М.О.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до Рішення ОАСК у справі № 640/9923/20 від 31 травня 2021 р. та виданого цим судом виконавчого листа за таким же номером провести новий і правильний перерахунок моєї пенсії, де окрім 90 відсоткового розміру пенсії від суми заробітної плати, вказаної в довідці Прокуратури Київської області від 02.03.2020 р. № 18ф-92, вказати вірні дані про суми, які підлягають до щомісячної виплати пенсії, вірну суму загальної заборгованості, починаючи з 13 грудня 2019 р по даний час.
Згідно правильного розрахунку здійснювати відповідні виплати.
В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, повністю ігноруються вимоги статей 129-1 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо належного виконання рішення суду с приводу перерахунку та виплати належної позивачу пенсії, вказані дії, за твердженням позивача порушують його права, що і стало підставою для звернення до суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подану заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі № 640/9923/20, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або у судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомленні, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до пункту 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Як вже було судом зазначено вище, за правилами частин 1, 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм права суд приходить до висновку, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
З аналізу матеріалів справи, зокрема, наданих позивачем разом з заявою документів та доказів вбачається, що позивач за наслідками розгляду справи та набранням рішення від Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року законної сили, отримав виконавчий лист від 16 листопада 2021 року № 640/9923/20 та в подальшому постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Нікітіною Мариною Олександрівною від 21.01.2022 року було відкрито виконавче провадження ВП № 68102408 щодо виконання рішення в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки Прокуратури Київської області від 02.03.2020 року № 18ф-92, та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
Крім того, з аналізу Автоматизованої системи виконавчих проваджень за пошуковим номером виконавчого провадження ВП № 68102408 судом не було встановлено наявності постанови про закриття/закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, суд зазначає, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року по справі № 640/9923/20 на даний час триває.
Також, з аналізу наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25.01.2022 року вбачається, що пенсійним органом на виконання вказаного вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було здійснено перерахунок пенсії позивача у відповідності до висновків і приписів суду, та зазначено, що виплата нарахованої заборгованості буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, що на переконання суду, на даний момент свідчить про вчинення боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві дій пов'язаних з виконанням рішення суду.
Отже, беручи в сукупності вищевикладене судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що вирішуючи питання щодо визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними щодо неналежного виконання рішення суду, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання протиправності дій/бездіяльності відповідача у справі суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба у постановлені судом окремої ухвали за наслідком розгляду такої заяви може бути зумовлена виключно діями та бездіяльністю, що свідчать про умисне ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення. При цьому необхідно зауважити, що суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, а тому, доводи позивача стосовно протиправності бездіяльності відповідача щодо вчинення дій, які не передбачені резолютивною частиною рішення є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи викладене, на переконання суду, в даному випадку заявлені позивачем вимоги в межах заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть слугувати підставою для звернення позивача із окремим позовом до суду в загальному порядку.
Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
З аналізу вищевикладеного можна прийти до висновку, що на даному етапі уповноваженим органом, відповідно до вимог чинного законодавства виконуються вимоги рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та виконавче провадження відкрите на підставі виконавчих листів виданих Окружним адміністративним судом міста Києва продовжує тривати.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі № 640/9923/20.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі № 640/9923/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко