ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
08 листопада 2022 року м. Київ № 640/19241/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач),0 визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з таких підстав.
Відповідно до частини 1статті 25 КАС Україниадміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Суд зазначає, що приписи статті 25 КАС України передбачають наявність у позивача вільного вибору суду для розгляду адміністративної справи, лише за умови дотримання правил предметної підсудності, або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Для фізичних осіб важливим є надання доказів зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування.
Так, у реквізитах позовної заяви позивачем зазначено, що адресою його місця проживання є: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, як вбачається із наданої позивачем копії паспорту гр. України серії НОМЕР_1 , виданого 26.12.2001 Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, позивач з 20.05.1992 прописаний за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, заявлені позивачем вимоги звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження місця проживання (перебування) у м.Києві позивачем надано до суду довідку № 3002023138 від 29.09.201 про взяття на облік внутрішньо преміщеної особи, де фактичним місцем проживання/перебування зазначено адресу: АДРЕСА_1 .
При цьому суд звертає увагу на те, що 01 грудня 2021 року набрав чинності Закон "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05 листопада 2021 року, який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
На відміну від декларування місця проживання, яке здійснюється шляхом повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади, реєстрація місця проживання (перебування) особи передбачає подання заяви особою про реєстрацію місця проживання (перебування) за встановленою формою під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг).
Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), видача витягу з реєстру територіальної громади, здійснюється органом реєстрації на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано лише довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, докази декларування/реєстрації місця проживання (перебування) до суду не подано.
З огляду на що, вказана довідка не може вважатися належним доказом місяця реєстрації позивача у встановленому законом порядку у місті Києві.
Одночасно суд вважає також за необхідне зазначити про таке.
Статтею 7 Закону № 1706-VІІ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VІІ встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (ч.2 ст.5 Закону № 1706-VІІ).
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що заява про взяття на облік повинна серед іншого містити таку інформацію про заявника: відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Зазначені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що відповідно до п. 3 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначається адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення і не свідчить про наявність правових підстав використання певного житлового приміщення.
Відповідно, аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, у разі взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, зазначена у довідці адреса фактичного місця проживання/перебування позивача не буде вважатися адресою, що у встановленому Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні порядку підтверджує зареєстроване місце проживання або перебування особи-позивача.
З урахуванням наведеного, позивачу необхідно надати суду докази зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху доказів зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 - без руху.
2. Встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов