ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 квітня 2021 року м. Київ № 826/7444/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
суддів Літвінової А.В., Мазур А.С.,
при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.,
за участю представників сторін:
представника відповідача: Фіци О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доДержавної казначейської служби України
провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих документів № 2а-1835/09 від 19 жовтня 2009 року, № 2а-1326/10 від 13 жовтня 2011 року, № 2а-3003/09 від 30 червня 2011 року, № 2а-1973/11 від 01 грудня 2014 року, № 752/16075/14-ц від 01 грудня 2014 року, № 752/4355/15-а від 30 червня 2015 року, про стягнення та перерахування на користь ОСОБА_1 сум коштів. Зобов'язано Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вчинити дії щодо виконання виконавчих документів № 2а-1835/09 від 19 жовтня 2009 року на суму 3 106 грн, № 2а-1326/10 від 13 жовтня 2011 року на суму 4 522 грн, № 2а-3003/09 від 30 червня 2011 року на суму 20 946 грн, № 2а-1973/11 від 01 грудня 2014 року на суму 4 838 грн., № 752/16075/14-ц від 01 грудня 2014 року на суму 4 838 грн, № 752/4355/15-а від 30 червня 2015 року на суму 4 872 грн. Зобов'язано Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання виконавчих документів № 2а-1835/09 від 19 жовтня 2009 року на суму 3 106 грн, № 2а-1326/10 від 13 жовтня 2011 року на суму 4 522 грн, № 2а-3003/09 від 30 червня 2011 року на суму 20 946 грн, № 2а-1973/11 від 01 грудня 2014 року на суму 4 838 грн., № 752/16075/14-ц від 01 грудня 2014 року на суму 4 838 грн, № 752/4355/15-а від 30 червня 2015 року на суму 4 872 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 826/7444/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення у цій частині про часткове задоволення позовної вимоги. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн. Зобов'язано Державну казначейську службу України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання рішення суду у справі № 826/7444/16 у місячний строк з дня ухвалення цієї постанови. У решті, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 826/7444/16 залишено без змін.
17 вересня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видані виконавчі листи.
01 жовтня 2018 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу в адміністративній справі №826/7444/18.
Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року заяву призначено до розгляду у судовому засіданні.
01 лютого 2021 року позивач подав доповнення до заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу у яких просить:
1) застосувати до Голови Державної казначейської служби України Слюз Т.Я. заходи контролю за виконанням рішення суду у вигляді штрафу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 63 060, 00 грн, зарахувавши половину штрафу у розмірі 31 530, 00 грн на користь ОСОБА_1 , а іншу половину у розмірі 31 530, 00 грн - на користь Державного бюджету України;
2) попередити Голову Державної казначейської служби України Слюз Т.Я. про те, що за правилами частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції;
3) попередити Голову Державної казначейської служби України Слюз Т.Я. про те, що за правилами частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак його неявка, в силу приписів частини четвертої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи.
Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу на Голову Державної казначейської служби України Слюз Т.Я., суд зазначає таке.
Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зі змістом статті 129-1 Конституції України.
Таким чином, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Таким чином, у разі неподання суб'єктом владних повноважень у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, яке набрало законної сили, або за наслідками розгляду такого звіту суд має право накласти на керівника такого суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, розглядаючи питання накладення штрафу, необхідно встановити, що рішення не виконано повністю або в частині, з'ясувати причини невиконання судового рішення, встановити керівника, відповідального за виконання постанови. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, фактично виконали постанову суду, то саме лише неподання звіту не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 19 серпня 2020 року, Державною казначейською служби України подано звіт про виконання рішення суду у якому зазначено, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» обліковувались наступні виконавчі документи:
- з 30 липня 2014 року виконавчий лист, виданий 19 жовтня 2009 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 2а-1835/09 про стягнення коштів у сумі 3 106,00 грн виконано Казначейством 21 квітня 2017 року та кошти перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого в AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10026/0002;
- з 30 липня 2014 року виконавчий лист, виданий 13 жовтня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 2а-1326/10 про стягнення коштів у сумі 4 522,00 грн виконано Казначейством 21 квітня 2017 року та кошти перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого в AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10026/0002;
- з 30 липня 2014 року виконавчий лист, виданий 30 червня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 2а-3003/09 про стягнення коштів у сумі 20 946, 00 грн виконано Казначейством 21 квітня 2017 року та кошти перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого в AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10026/0002;
- з 25 вересня 2015 року виконавчий лист, виданий 01 грудня 2014 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 752/16075/14-ц про стягнення коштів у сумі 4 838, 00 грн виконано Казначейством 26 березня 2018 року та кошти перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого в AT «Ощадбанк»;
- з 30 листопада 2015 року виконавчий лист, виданий 30 червня 2015 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 752/4355/15-а про стягнення коштів у сумі 4 872, 00 грн виконано Казначейством 24 липня 2018 року та кошти перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого в AT «Ощадбанк»;
- з 03 травня 2018 року виконавчий лист, виданий 26 квітня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі № 752/7724/15 про стягнення коштів у сумі 9 276, 80 грн виконано Казначейством 17 вересня 2019 року та кошти перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого в AT «Ощадбанк».
За порушення встановленого законом строку перерахування коштів казначейством нараховано компенсацію за рішеннями суду та прийнято до обліку за бюджетною програмою наступні рішення про виплату компенсації:
1) № 132 з 19 жовтня 2017 року за виконавчим листом по справі № 2а-1835/09 у сумі 254, 27 грн (з 30 жовтня 2014 року по 21 квітня 2017 року);
2) № 130 з 19 жовтня 2017 року за виконавчим листом по справі № 2а-1326/10 у сумі 370, 18 грн (з 30 жовтня 2014 року по 21 квітня 2017 року);
3) № 131 з 19 жовтня 2017 року за виконавчим листом по справі № 2а-3003/09 у сумі 1 714, 70 грн (з 30 жовтня 2014 року по 21 квітня 2017 року);
4) № 39 з 03 вересня 2018 року за виконавчим листом по справі № 752/16075/14-ц у сумі 326, 86 грн (з 26 грудня 2015 року по 26 березня 2018 року);
5) № 40 з 03 вересня 2018 року за виконавчим листом по справі № 752/4355/15-а у сумі 350, 78 грн (з 01 березня 2016 року по 24 липня 2018 року);
6) № 40 з 18 листопада 2019 року за виконавчим листом по справі № 752/7724/15 у сумі 311, 85 грн (з 04 серпня 2018 року по 17 вересня 2019 року).
Також, у звіті зазначено, що станом на 22 вересня 2020 року судове рішення від 01 грудня 2014 року у справі № 2а/1973/11 на виконання до казначейства не надходило та на обліку не перебуває.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845) безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин суд дійшов висновку, що виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі зазначених виконавчих листів, має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
Також судом встановлено, що Державна казначейська служба України вживала заходів з метою належного виконання виконавчих листів, у тому числі виконавчих листів, за яким стягувачем є позивач (зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування бюджетної програми забезпечення «Заходи щодо виконання рішень суду» і з урахуванням цих потреб врахувати пропозиції щодо необхідності додаткових коштів на згадану програму), втім невиплата коштів за цими виконавчими документами зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб'єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.
Тому за встановлених в цій справі обставин суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб'єктів владних повноважень, та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу на Голову Державної казначейської служби України Слюз Т.Я.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу в адміністративній справі №826/7444/16 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 08 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді А.В. Літвінова
А.С. Мазур