ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
24 жовтня 2019 року м. Київ№ 826/16790/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» в особі уповноваженої особи на здійснення ліквідації Шевченка А.М. до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень від 22 березня 2018 року № 40248860, №40251545, №40252761,
Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» в особі уповноваженої особи на здійснення ліквідації Шевченка А.М. звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Сибіги С.Е. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 березня 2018 року №40248860, №40251545, №40252761, на підставі яких за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що у 2009 році АТ «Родовід банк» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 46 899 073,61 грн. За результатами розгляду справи Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позову, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.
За зазначеними рішенням видано виконавчий лист та передано його для виконання до відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України. В рамках виконання судових рішень державним виконавцем виставлено на торги шість квартир, належних ОСОБА_1 на праві власності, проте торги не відбулися.
Відповідно до умов частин першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» АТ «Родовід банк» виявив бажання придбати предмети іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. видано акти державного виконавця про реалізацію вищезазначених квартир, що є предметом іпотеки.
На підставі вищезазначених актів та відповідно до умов статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», статті 49 Закону України «Про іпотеку» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. видано ПАТ «Родовід банк» свідоцтва про право власності на квартири.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Пономарьової В.Ю. про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом Пономарьовою В.Ю., зобов'язано її внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ПАТ «Родовід банк» на об'єкти нерухомого майна та відновити у Реєстрі запис про право власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна.
Надалі, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачу стало відомо про прийняття приватним нотаріусом Сибігою С.Е. стосовно вищевказаних об'єктів нерухомого майна оскаржуваних у даній справі №826/16790/18 рішень.
Посилаючись на наявність у державного реєстратора Сибіги С.Е. підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на зазначені вище квартири на ОСОБА_1 , зокрема, неналежної перевірки поданих для реєстрації документів, зазначення як підстави виникнення права власності договорів купівлі-продажу та дарування, неврахування обставин відкриття кримінального провадження Уманською місцевою прокуратурою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України та накладення арешту на нерухоме майно, позивач вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у справі №826/16790/18, визначено розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а третій особі - пояснення, у визначений судом строк.
Відповідач 02 січня 2019 року надав до суду відзив, у якому стверджує, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 відбулася відповідно до законодавства та з урахуванням рішень судів про скасування рішень державного реєстратора, підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій не виникло. У задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Від третьої особи у справі - ОСОБА_1 надійшли пояснення на позовну заяву, у яких висловлена незгода з позовними вимогами, зокрема зазначено, що документи, подані державному реєстратору для державної реєстрації прав відповідали вимогам статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно-правовим актам, тому реєстрація відбулася у спосіб та порядку, передбачені для такого роду реєстраційних дій.
Згідно зі статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід банк» укладені договори іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зокрема:
- договір іпотеки за реєстром № 9422, за яким позивачем передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 77,70 м2, загальною площею 117,50 м2;
- договір іпотеки за реєстром № 9428, за яким позивачем передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 99,40 м2, загальною площею 135,10 м2;
- договір іпотеки за реєстром № 9432, за яким позивачем передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 60,10 м2, загальною площею 81,20 м2.
Зазначеними договорами іпотеки забезпечувались зобов'язання ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором від 30 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-245.06.2.
Подільським районним судом м. Києва 01 жовтня 2013 року ухвалено заочне рішення у справі № 2607/14264/12, згідно з яким позов ПАТ «Родовід банк» задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-245.06.2: 314 168,33 доларів США - процентів, 14 994,06 доларів США - пені, а загалом - 329 162,39 доларів США; заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року № 77.2/СЗ-070.08.2: 68 538,84 доларів США - процентів, 55 710,55 доларів США - пені, а загалом - 124 249,39 доларів США, а всього стягнуто за обома договорами - 453 411,78 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення становить 3 624 120 гривень 36 копійок.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02 квітня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42753779 за виконавчим листом від 01 червня 2012 року № 2-294/10, здійснено опис майна боржника, а саме: зазначених вище квартир, та через систему СЕТАМ призначено прилюдні торги цього майна, які не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників, про що СЕТАМ було сформовано відповідні протоколи.
ПАТ «Родовід банк» виявило бажання придбати предмети іпотеки, зокрема й квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
14 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В. Ю. на підставі актів державного виконавця видані свідоцтва, якими посвідчено право власності ПАТ «Родовід банк» на зазначені квартири.
Вважаючи рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно протиправним, а свої законні права порушеними, з метою їх захисту, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Пономарьової В.Ю. про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом Пономарьовою В.Ю., зобов'язано її внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ПАТ «Родовід Банк» на об'єкти нерухомого майна та відновити у Реєстрі запис про право власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна.
Судом встановлено, що зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано постановою Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року, провадження у справі №810/1163/17 закрито.
Як зазначає позивач, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна йому стало відомо про прийняття приватним нотаріусом Сибігою С.Е. стосовно вищевказаних об'єктів нерухомого майна оскаржуваних у даній справі №826/16790/18 рішень щодо реєстрації 22 березня 2018 року за ОСОБА_1 права власності.
Вважаючи рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги С.Е. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 протиправними, а свої законні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.
При цьому, суд виходить з того, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою вже зареєстровано право власності на це майно. При цьому належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) у спорі не змінює цивільно-правового характеру спору.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом цивільних прав у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора по реєстрації за нею права власності на це нерухоме майно, тому спір вочевидь має приватно-правовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року № 823/235/16 та від 30 січня 2019 року № 755/10947/1.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та згідно статті 239 цього ж Кодексу суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного суду, а повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позиваючись до суду, ПАТ «Родовід банк» згідно платіжного доручення №17 від 30 жовтня 2018 року сплатив 3 524,00 грн. судового збору. Зазначену суму слід повернути позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи на здійснення ліквідації Шевченка А.М. до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень від 22 березня 2018 року № 40248860, №40251545, №40252761 - закрити.
Повернути Публічному акціонерному товариству «Родовід банк» (04136, м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, 1-3, ІПН 14349442, тел. +380442002002) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.) з Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.І. Келеберда