Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 листопада 2022 року № 520/24120/21
Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не застосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидат наук починаючи з 01.03.2018 по 11.02.2019 рік включно, положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту", протиправною;
- зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 11.02.2019 рік доплату за вчене звання старшого дослідника та за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2. ст. 59 Закону України "Про вищу освіту";
- зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомоги при звільнення з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника - 25 % посадового окладу та за науковий ступінь кандидат наук -15 % від посадового окладу відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вишу освіту".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку та виплаті надбавки за вчене звання та за науковий ступінь кандидат наук, недоплаченої частини грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні, що порушує права позивача на отримання частини доходів в належному розмірі. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідач порушує права позивача як людини які передбачені ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS № 9) згідно якої кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначив, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба протиправно позбавляє позивача частини його власності у вигляді грошового забезпечення. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано уповноваженими представниками.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Харківському університеті Повітряних Сил на посаді провідного наукового співробітника науково - дослідного відділу (радіотехнічного забезпечення польотів авіації та зв'язку Повітряних Сил) науково - дослідного управління (розвитку, застосування та забезпечення авіації Повітряних Сил) наукового центру Повітряних Сил та був звільнений у запас та виключений зі списку особового складу з 11.02.2019 року.
На фінансовому забезпеченні позивач перебував у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Згідно грошового атестату ЗУ № 383097 від 11.02.2019 року позивачу встановлена надбавка за науковий ступінь - кандидат наук - 5 % від посадового окладу та надбавка за вчене звання старшого дослідника - 5% від посадового окладу.
Позивач звернувся з заявою від 11.10.2021 року до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про здійснення нового розрахунку розміру доплати за вчене звання старшого дослідника - 25% посадового окладу та за науковий ступінь кандидат наук 15% посадового окладу; здійснення перерахунку та виплати частини недоплаченого грошового забезпечення (щомісячні, додаткові види грошового забезпечення) та грошової допомоги при звільненні з 01.03.2018 рік відповідно до Закону України "Про вищу освіту" .
Листом від 21.10.2021 № 350/176/100-689/2184 Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба відмовив у перерахунку та виплаті доплати за науковий ступінь кандидата наук, недоплаченої частини грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні, та повідомив, що грошове забезпечення, а саме доплати за науковий ступінь нараховується відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу та деякі інших осіб", яка набрала законної сили 01.03.2018 року, та наказу Міністерства оборони України від 07.07.2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяких інших осіб".
Позивач вважає, що відмова в проведенні перерахунку та виплаті доплати за науковий ступінь кандидата наук , доплаті за вчене звання старшого - дослідника, недоплаченої частини грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні є протиправною і це порушення права позивача на отримання частини його доходів в належному розмірі.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1. ст.2 Закону України "Про вищу освіту" законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до п.4 ст.23 Закону України "Про вищу освіту" державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. В той же час основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту".
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Отже, вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання без відносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи просто вищим навчальним закладом.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому позивач проходив військову службу на посаді провідного наукового співробітника науково - дослідного відділу (радіотехнічного забезпечення польотів авіації та зв'язку Повітряних Сил) науково - дослідного управління (розвитку, застосування та забезпечення авіації Повітряних Сил) наукового центру Повітряних Сил, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, а тому матеріальне забезпечення працівника такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, в тому числі, статті 59 Закону України "Про вищу освіту".
В той же час, обгрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь (кандидат наук) 5 %, відповідач послався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі по тексту - Постанова № 704) та наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі по тексту - Порядок № 260).
Так, відповідно до пп.2 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу.
З огляду на матеріали справи, позивачу встановлено відповідно до пп.2 п.6 Постанови № 704 доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 5%. та доплату за вчене звання старшого - дослідника - 5% від посадового окладу.
В той же час суд зазначає, що до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту" та, зокрема, встановлюються доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу та доплати за вчене звання старшого - дослідника - 25% посадового окладу.
Те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нівелює його право на отримання доплати за науковий ступінь в розмірі, що встановлений статтею 59 "Закону України "Про вищу освіту".
Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що спеціальним законодавством, яким є Постанова № 704 та Порядок № 260 передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, які підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, суд відхиляє, адже по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України "Про вищу освіту" є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
Суд зазначає, що правила визначення доплати за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлено пп.2 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".
Крім того, встановлення науково-педагогічним працівникам в залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь розглядається судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання, та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України "Про вищу освіту", отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють в вищий навчальних закладах освіти.
Таким чином, до спірних правовідносин повинна застосовуватись норма, яку містить ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", а не норма, яку містить підзаконний акт - пп.2 п.6 Постанови № 704.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні надбавки за науковий ступінь позивачу, відповідачу необхідно було застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) 15% від посадового окладу та надбавку за вчене звання старшого - дослідника -25% від посадового окладу за спірний період відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не застосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидат наук починаючи з 01.03.2018 по 11.02.2019 рік включно, положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту", протиправною та зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 11.02.2019 рік доплату за вчене звання старшого дослідника та за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2. ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" та зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнення з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника - 25 % посадового окладу та за науковий ступінь кандидат наук -15 % від посадового окладу відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вишу освіту" з урахування раніше виплачених сум.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то розподіл судових витрат відповідно до приписів ст. 139 КАС України не відбувається.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За нормою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм випливає, що судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, які є документально підтвердженими.
В обґрунтування вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору без номеру від 16.06.2021 та акт виконаних робіт від 18.11.2021 відповідно до якого, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правової допомоги у розмірі 4000 ( чотири тисячі)00 грн.
Також представником позивача було надано до суду копію квитанції оплати правової допомоги від 17.11.2021 на суму 4000 ( чотири тисячі)00 грн.
Із врахуванням змісту п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 4000 ( чотири тисячі) 00 грн, як співмірні складності справи та обсягу наданої правової допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79,м. Харків,61023, код ЄДРПОУ: 24980799) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не застосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидат наук починаючи з 01.03.2018 по 11.02.2019 рік включно, положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту", протиправною.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 11.02.2019 рік доплату за вчене звання старшого дослідника та за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2. ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомоги при звільнення з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника - 25 % посадового окладу та за науковий ступінь кандидат наук -15 % від посадового окладу відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вишу освіту".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79,м. Харків,61023, код ЄДРПОУ: 24980799) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 ( чотири тисячі) 00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко