про залишення позову без розгляду
08 листопада 2022 року м. Рівне №460/7794/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. розглянувши адміністративну справу за позовом
Національний історико - меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"
доГоловне управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування рішення,
Національний історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви” (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2019 №0094895205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є протиправним, оскільки фактично позивачем своєчасно перераховувались грошові кошти на оплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак на інший рахунок.
Ухвалою суду від 04.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду. В обгрунтування клопотання вказано, що позивачем пропущено встановлений абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2664-VI строк для звернення до суду із відповідною вимогою.
При цьому, у п.1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновити цей строк.
В обгрунтування поновлення зазначеного строку, позивач вказав, що з моменту отримання рішення вважав, що застосування штрафу та нарахування мало місце у зв'язку з помилковим зарахуванням сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не на той рахунок внаслідок помилки, допущеної головним бухгалтером. Однак, 12.10.2020 позивачу стало відомо, що помилкове зарахування коштів відбулося внаслідок введення головного бухгалтера в оману службовою особою структурного підрозділу Головного управління ДПС у Рівненській області щодо рахунку на який слід перерахувати єдиний внесок, що підтверджується поясненними головного бухгалтера ОСОБА_1 від 15.10.2020.
Розглянувши вказані клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзаци восьмий, дев'ятий, десятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абзац другий частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI).
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів (абзаци третій, четвертий частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI).
Згідно із статтею 5 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється, зокрема, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав. У статті 2 цього Закону вказано, що законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 12 цього Закону спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
У преамбулі Закону №2464-VI йдеться про те, що цей акт визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Наведене означає, що закон про загальнообов'язкове державне соціальне страхування може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може регламентувати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.
У постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 346 Кодексу адміністративного судочинства України, відступив від висновку Верховного Суду, що строк звернення з адміністративним позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та/або рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату (несплату) єдиного внеску становить 10 днів з дня отримання вимоги (рішення) (з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження).
У постанові від 25.02.2021 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулювала висновок, що Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не статтею 25 Закону №2464-VI.
Такий висновок Верховного Суду підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи, оскільки незважаючи на те, що висновок викладений у ній стосується оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідно до абзацу 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI для рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів законодавець встановив однаковий порядок, строки та процедуру оскарження рішень, як і до вимог про сплату єдиного внеску.
Таким чином, строк на оскарження до суду вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо яких не застосовувалась процедура адміністративного оскарження, складає 6 місяців.
Як слідує з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2019 №0094895205, згідно з яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вирішено застосувати до Національного історико-меморіального заповідника “Поле Берестецької битви” штраф у розмірі 64511,84грн (20% з 01.01.2015), за період з 21.01.2017 по 22.01.2019 та нарахувати пеню у розмірі 36365,61грн (0,1% від суми недоїмки).
Зазначене рішення отримане позивачем 06.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З даним позовом позивач звернувся до суду 21.10.2020, тобто поза межами 6 місячного строку.
Суд зауважує, що зі змісту вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону №2464-VI вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Отже, з дня отримання спірного рішення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд наголошує на тому, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
При цьому, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
За практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Відтак, наведені доводи позивача щодо поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, не надано доказів поважності причин пропуску такого строку, позовну заяву належить залишити без розгляду.
Керуючись статтями 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Національного історико-меморіального заповідника “Поле Берестецької битви” до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 08 листопада 2022 року
Суддя Д.Є. Махаринець