10 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8641/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову у перерахунку пенсії від 02.09.2022 №916010164089 (вихідний номер від 05.09.2022 №9286/03-16);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи (служби) в контролюючих органах з 27.02.1995 по 23.06.2016, та зазначити у рішенні суду, що загальний стаж державної служби позивача складає 21 рік 03 місяці 28 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зробити перерахунок пенсії (переведення на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ, ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ) позивача з дня подання заяви - 31.08.2022, на підставі поданих документів та з урахуванням стажу державної служби, довідок ГУ ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати №158/10/16-31-10-02-09 від 29.08.2022 та №159/10/16-31-10-02-09 від 29.08.2022 та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 02.09.2022 №916010164089 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки наявного у останньої стажу роботи на різних посадах в податкових органах, який прирівнюється до державної служби, достатньо для отримання ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
03.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.08.2022 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Вік заявниці на момент звернення - 60 років. До заяви додано довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 29.08.2022 №158/10/16-31-10-02-09, №160/10/16-31-10-02-09 та №159/16-31-10-02-09, видані Державною податковою службою України Головне управління ДПС у Полтавській області, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3. Періоди роботи з 25.12.1995 по 23.06.2016 не можуть бути враховані до стажу державної служби, зважаючи на те, що заявнику згідно ст.343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання. А в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст.343-1, надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723. Статтею 343.3 Податкового кодексу України передбачено, що спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно. Крім того, згідно із записами трудової книжки, віднесення посад, які займала позивачка до відповідних категорій посад державної служби та присвоєння їй рангів державної служби не вбачається. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання, а не відповідні категорії посад державного службовця, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, Головним управлінням 02.09.2022 прийнято рішення №916010164089 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з одного виду пенсії (за віком) відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону №889-VШ.
Третя особа правом на подання до суду пояснень відносно предмету цього спору не скористалась.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
31.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перехід на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", до якої, зокрема, додала: - паспорт, - довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, - трудову книжку, - диплом про навчання, - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію займає посади державної служби, - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), - довідку про підтвердження державної служби.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та 02.09.2022 прийнято рішення №916010164089 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
В якості мотивації для прийняття вказаного рішення зазначено те, що періоди роботи з 25.12.1995 по 23.06.2016 не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що заявнику згідно ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723. Статтею 343.3 Податкового кодексу України передбачено, що спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Не погодившись з правомірністю винесення рішення від 02.09.2022 №916010164089, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІ (надалі - Закон №889-VІІ), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (надалі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, а також осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку.
При цьому, для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та становить шістдесят років.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок)) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у рішенні від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, у рішенні від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, у рішенні від 22.06.2021 у справі №308/67/17.
Як встановлено судом та слідує з оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби внаслідок не зарахування управлінням періодів роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби до стажу державної служби.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органах податкової служби) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно приписів пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного до 19.11.2012) правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу".
На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу" та "Про засади запобігання і протидії корупції".
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 значний час працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, а саме:
- у період з 27.02.1995 по 02.07.1995 позивач працювала на посаді державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб управління податків і зборів Державної податкової інспекції Октябрського району м. Полтави;
- у період з 03.07.1995 по 04.10.1995 позивач працювала на посаді державного податкового інспектора відділу по роботі по роботі з деклараціями громадян про доходи Державної податкової інспекції Октябрського району м. Полтави;
- у період з 05.10.1995 по 25.11.1996 позивач працювала на посаді старшого державного податкового інспектора відділу по роботі з деклараціями громадян про доходи Державної податкової інспекції Октябрського району м. Полтави, при цьому, 25.12.1995 позивачу присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби ІІІ рангу;
- у період з 26.11.1996 по 01.12.1997 позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу оподаткування доходів громадян Державної податкової адміністрації в Октябрському районі м. Полтави;
- у період з 02.12.1997 по 30.04.1998 позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу оподаткування доходів громадян і стягнення земельного податку Державної податкової адміністрації у м. Полтава;
- у період з 01.05.1998 по 16.03.2000 позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу податків з фізичних осіб Державної податкової адміністрації у м. Полтава, при цьому, 01.02.1999 позивачу присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби ІІ рангу;
- у період з 17.03.2000 по 31.08.2005 позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб (з 01.08.2000 відділ стягнення податків з фізичних осіб) Державної податкової адміністрації у м. Полтава, при цьому, 03.02.2003 позивачу присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;
- у період з 01.09.2005 по 19.02.2007 позивач працювала на посаді завідуючої сектором адміністрування податків з фізичних осіб Державної податкової адміністрації у м. Полтава, при цьому, 01.09.2005 позивачу присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу;
- у період з 20.02.2007 по 14.05.2009 позивач працювала на посаді заступника начальника відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової адміністрації у м. Полтава;
- у період з 15.05.2009 по 29.02.2012 позивач працювала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи податку з доходи фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та державного мита управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової адміністрації у м. Полтава;
- у період з 01.03.2012 по 20.06.2013 позивач працювала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Полтава;
- у період з 21.06.2013 по 25.05.2015 позивач працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Полтава ГУ Міндоходів у Полтавській області, при цьому, 21.06.2013 позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця, а 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання радника податкової і митної справи ІІІ рангу;
- у період з 26.05.2015 по 16.02.2016 позивач працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області;
- у період з 17.02.2016 по 23.06.2016 позивач працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку від 24.08.2022 №69/16-31-11-33 про підтвердження стажу державної служби, зі змісту якої слідує, що позивач у період з 27.02.1995 по 23.06.2016 працювала в різних податкових органах і під час такої роботи їй присвоювалися ІІІ, ІІ, І ранг інспектора податкової служби та ІІІ ранг радника податкової служби, а загальний стаж державної служби на дату звільнення позивача з органів державної податкової служби складає 21 рік 03 місяці 28 днів.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова №306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Пунктом 3 зазначеної Постанови №306 зазначено, що співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Додатком 6 до цієї Постанови №306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів.
З приписів додатку 6 до Постанови № 306 вбачається, що інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу прирівнюється до 9 рангу державного службовця, інспектор податкової та митної справи ІІ рангу - до 8 рангу державного службовця, інспектор податкової та митної справи І рангу - до 7 рангу державного службовця, а радник податкової та митної справи III рангу - до 6 рангу державного службовця.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що оскільки період роботи позивача на різних посадах в податкових органах прирівнюється до періоду роботи на державній службі, загального стажу державної служби ОСОБА_1 у вигляді 21 року 03 місяців 28 днів достатньо для отримання останньою пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, на момент звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач мала стаж державної служби 21 рік 03 місяці 28 днів, а тому твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу" є безпідставними.
З огляду на наведені норми та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини і досліджені докази, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 02.09.2022 №916010164089 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період її роботи (служби) в контролюючих (податкових) органах з 27.02.1995 по 23.06.2016, та перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2022 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.02.2022 №159/10/16-31-10-02-09, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.08.2022 №158/10/16-31- 10-02-09 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звернення за пенсією) від 29.08.2022 №100/10/16-31-10-02-09.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, ідентифікаційний код 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.09.2022 №916010164089 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період її роботи (служби) в контролюючих (податкових) органах з 27.02.1995 по 23.06.2016, та перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2022 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.02.2022 №159/10/16-31-10-02-09, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.08.2022 №158/10/16-31- 10-02-09 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звернення за пенсією) від 29.08.2022 №100/10/16-31- 10-02-09.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава