Справа № 420/16015/22
10 листопада 2022 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 18.10.2022 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 28.01.2022 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 28.01.2022 року.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, з огляду на наступне.
В позовній заяві позивач вказує, що 28.01.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, за результатами якої йому відмовлено в призначенні пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/5862/22 від 05 липня 2022 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 18.03.2022 року № 4377-2128/С-02/8-1500/22 y призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно із п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб” та зобов'язано розглянути заяву повторно. 12 жовтня 2022 року по справі № 420/5862/22 П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було залишено без задоволення. Листом від 18.10.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повторно розглянуто заяву ОСОБА_3 та відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, відповідач не виконав рішення суду та не взяв до уваги доводи, які ґрунтувались на правових висновках постанов Верховного Суду.
Тобто, в позовній заяві позивач висловлює незгоду з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчиненими на виконання рішення суду по справі № 420/5862/22.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року по справі № 420/5862/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно із п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб”; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
В рішенні від 05 липня 2022 року по справі № 420/5862/22 суд вказав, що вислуга років позивача з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 25 календарних років, а саме: 31 рік 08 місяців 21 день, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону №2262-ХІІ. Таким чином, суд дійшов до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно із п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб” та виплатити заборгованість з 28.01.2022 року, є протиправними. Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що судом встановлено протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно із п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб” та виплатити заборгованість з 28.01.2022 року, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року по справі № 420/5862/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року - без змін.
При цьому, листом від 18.10.2022 року № 1500-02-03-8/107916, який оскаржується по даній справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило ОСОБА_4 про розгляд заяви від 28.01.2022 року на виконання рішення суду по справі № 420/5862/22 та зазначено, що на момент звільнення календарна вислуга склала 21 рік 05 місяців 24 дні, а тому для переходу на пенсію за вислугу років підстав немає.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В рішенні від 27.11.2008 року у справі “Крутько проти України” (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. “Джорж Естіма проти Португалії” (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п.35, та “Сіка проти Словакії” (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
У справі “Горнсбі проти Греції (від 19.03.1997 року, заява №18357/91, п.40) Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. У вказаній справ визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важно уявити ситуацію, щоб п.1 ст.6 Конвенції докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення ст.6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації несумісних із принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18 (№ К/9901/1062/19) вказав, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 Кас України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Також Верховний Суд вказав, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 06.02.2019 року по справі № 816/2016/17, від 30.03.2021 року по справі № 580/3376/20, 30.09.2020 року по справі № 420/5365/19.
Таким чином, в даній справі новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення по справі № 420/5862/22.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 170, 171, 243, 248, 383 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 18.10.2022 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 28.01.2022 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 28.01.2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук