Справа № 420/27297/21
10 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312873 від 04.10.2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312874 від 04.10.2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
При здійсненні габаритно-вагового контролю допущено численні порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, а постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, враховуючи наступне.
Щотижневий графік проведення перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрасбезпеки у період з 30.08.2021 р. по 05.09.2021 р., копію якого надав відповідач, затверджено заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки А. Драгоміровим, який за посадою не є ні керівником Укртрансбезпеки, ні керівником її територіального органу. Отже, у визначений таким графіком період здійснення габаритно-вагового контролю проводилася незаконно.
Рейдова перевірка інспектором Укртрансбезпеки, під час якої був зупинений автомобіль позивача і за результатами якої було складено зазначені вище документи, здійснювалася на підставі направлення на перевірку від 20.08.2021 р. №001522 (про це є відмітка в акті №295717 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.09.2021 р.), виданого тією ж особою, що за відсутності повноважень затвердила щотижневий графік, провідним спеціалістом сектору НАП Фаюком І.В.
При цьому, вищевказане направлення на перевірку (копію якого надав від повідач) провідному спеціалісту сектору НАП Фаюку І.В не видавалося, що свідчить про те, що вказана особа проводила перевірку самочинно, не маючи на те відповідних повноважень.
Крім того, зі складених документів вбачається, що рейдова перевірка здійснювалася лише однією посадовою особою Укртрансбезпеки, що є порушенням Порядку №1567.
Проведення габаритно-вагового контролю лише однією посадовою особою Укртрансбезпекн, якій не видавалося направлення на перевірку, на підставі графіка, затвердженого не уповноваженою рсрбою, свідчить про порушення процедури проведення такого контролю та тягне за собою незаконність результатів такої перевірки.
Талон зважувального засобу не містить підписів ні особи, яка проводила зважування, ні водія автомобіля, який було зважено.
Оформлений таким чином талон не може вважатися документом, що має юридичну силу.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових транспортних засобів встановлено "Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні", затвердженим постановою КМ України від 27.06.2007 р. №879.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Особами, які проводили зважування та здійснювали оформлення його результатів, така методика для визначення фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу позивача не застосовувалась, оскільки до цього часу відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері метрології вона не затверджувалась.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише "Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі М 218-02071168-459:2006", розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Проте, вказана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. В даному випадку перевозився щебінь, що є сипучим вантажем, а отже, зазначена вище Методика для зважування транспортного засобу з таким вантажем не розповсюджується.
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 р. по справі №620/542/20 зроблено висновок, що "Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів".
Отже, за наявності в чинному законодавстві - підпункті 2 пункту 2 Порядку №879 обов'язку державного органу здійснювати визначення габаритно-вагових параметрів на підставі такої методики, не повинно тягнути за собою накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за наслідками невиконання державним органом процедури, встановленої державою.
Перевищення вагових параметрів по загальній масі встановлено не було, оскільки при нормативно допустимій масі 40 тонн відповідач визначив, що автомобіль позивача мав масу 37,19 тонни.
При цьому, жодний із складених під час габаритно-вагового контролю документів не містить доказів того, що якісь із осей автомобіля позивача утворюють здвоєну вісь. Для встановлення такої обставини особа, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, повинна була за допомогою вимірювального інструменту, якій пройшов повірку та метрологічну атестацію і має відповідне свідоцтво, виміряти всі відстані між суміжними осями автомобіля, вказати їх в пункті 9 акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, і у разі встановлення, що відстань між будь-якими з них не перевищує 2,5 метри, в пункті 10 того ж акту вказати для відповідної здвоєної осі нормативно допустиме та встановлене фактичне навантаження на таку вісь в порядку черговості її розташування.
За відсутності акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів висновок, що дві осі утворюють здвоєну вісь, є лише припущенням відповідача, яке жодним доказом не підтверджується.
Крім того, з талона зважування вбачається, що чотири осі автомобіля зважувалися окремо, а у випадку, якщо б якісь з них утворювали здвоєну вісь - такі дві осі для уникнення значної похибки необхідно було б зважувати разом як одну здвоєну вісь (така можливість передбачена пунктом 2.1 наданої відповідачем Настанови з експлуатації ваг автомобільних 20ВА-Д-2-1WWS-0,9, заводський №2055).
Про неправильність результатів зважування як по загальній масі, так і навантажень на здвоєні осі, свідчить те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача маса автомобіля без навантаження складає 15950 кг або 15,95 тонни. Згідно з накладною №ОГК-005667 від 04.09.2021 р. цей автомобіль перевозив з Прибузького кар'єру щебінь фракції 5/10 мм масою 23060 кг або 23,06 тонни. Таким чином, загальна маса навантаженого транспортного засобу складала 39,01 тонни (із розрахунку: 15,95 + 23,06 = 39,01), в той час як відповідачем внаслідок неправильного зважування визначено значно меншу загальну масу автомобіля 37,19 тонни.
Тобто, очевидною є істотна похибка при зважуванні, яка складає 4,89% (із розрахунку: 39,01/37,19* 100% - 100%) та свідчить про неможливість вважати результати та кого зважування достовірними. Неправильне визначення загальної маси автомобіля свідчить і про неправильне визначення навантаження на його окремі осі.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. №255 "Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування".
Відповідно до пункту 8 розділу II вказаних Вимог вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Оскільки відповідач не надав доказів використання в пункті габаритно-вагового контролю повіреного вагового обладнання, то отримані внаслідок такого зважування результати не можуть вважатися достовірними та правильними.
Постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 04.10.2021 р. №312873 та 312874 не містить конкретної інформації про допущені позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
У графах обох постанов, де повинно бути викладено суть допущеного порушення, зазначено лише: « 04.09.21 р., Миколаївська обл., (Підстава: Акт від 04.09.21 р. №295717)».
У постанові від 04.10.2021 р. №312873 вказано, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тобто за перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Проте, навіть враховуючи, що зважування здійснювалося всупереч вимогам закону, Настановам виробника та ваговим обладнанням, що не було повіреним, з талону зважування та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що відповідач встановив лише наявність перевищення вагових параметрів на третю вісь -11,29 т при нормативно допустимих 11,00 т, тобто на 0,29 тонни, що складає 2,64% (із розрахунку: 11,29/11,00*100% - 100%) та на четверту вісь - 12,06 т при нормативно допустимих 11,00 т, тобто на 1,06 тонни, що складає 9,64% (із розрахунку: 12,06/11,00*100% - 100%).
Заперечуючи, представник позивача зазначає, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% відповідачем встановлено не було та оскаржувана постанова є протиправною.
Крім того, отримання такого дозволу відповідно до чинного законодавства при перевезенні сипучих (подільних) вантажів неможливе.
Порядок отримання дозволу встановлений пунктом 31 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, і зобов'язує для отримання дозволу перевізника або уповноважену ним особу подати, серед інших документів, заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи.
При перевезенні сипучих вантажів перевізник позбавлений можливості надати таку заяву з ваговими параметрами осьових навантажень, оскільки йому невідомо, як під час завантаження сипучого вантажу відбудеться розподіл навантажень на окремі осі і для їх вимірювань необхідне спеціальне вагове обладнання. А крім того, такі навантаження під час руху будуть постійно змінюватися після кожного підйому, спуску, руху під нахилом, в поворотах, внаслідок прискорення, гальмування та зупинки і в різних точках маршруту будуть різними.
А отже, навіть у разі, якщо б відповідачем було правильно визначено масу та навантаження на окремі осі транспортного засобу, позивач не міг би отримати такий дозвіл, а тому притягнення до відповідальності за відповідною нормою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка передбачає санкцію при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, у разі неможливості оформлення та отримання такого дозволу перевізником, є протиправним.
Правовий висновок щодо застосування вищевказаної норми права викладено у пункті 63 постанови Верховного Суді від 29.01.2020 р. по справі №814/1460/16.
У постанові від 04.10.2021 р. №312874 зазначено, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а отже, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не містить вичерпного переліку документів, необхідних для перевезення вантажів.
При цьому, позивач не надавав будь-кому послуг з перевезення вантажів, а перевозив щебінь, придбаний ним для здійснення власної господарської діяльності за договором №19/01-2021 від 04.01.2021 р., укладеним з ТОВ "Корпорація "Бугські кар'єри". Накладна №ОГК-005667 від 04.09.2021 р. є документом на отриманий від ТОВ "Корпорація "Бугські кар'єри" щебінь. Накладна саме такої форми використовується цим постачальником та видається водіям покупців на будь-який відвантажений товар. Використання накладної такої форми замість товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажів для власних потреб чинним законодавством не забороняється.
За таких обставин, перевезення автомобілем позивача вантажу за наявності у водія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії та накладної №ОГК-005667 від 04.09.2021 р. свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Процесуальні дії
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2021 року справа розподілена на суддю Балан Я.В.
Ухвалою суду від 17.01.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.
23.05.2022 року до суду за вхід. №17073/22 від представника Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що здійснення перевірки, інспекторами було встановлено факт перевищення вагових норм. Дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у позивача був відсутній, а також позивачем не надано контролюючому органу товарно-транспортну накладну, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийняті оскаржувані постанови
Відповідно до Розпорядження №694 від 10.08.2022 року, керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 (у редакції рішення Ради суддів України 15.09.2016 № 58), у зв'язку із довготривалою відпусткою судді Балан Я.В., на підставі рішення зборів суддів ООАС від 02.08.2022 №14, призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/27297/21, провадження №П/420/27410/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022 року справа розподілена на суддю Потоцьку Н.В.
15.08.2022 року прийнято до провадження справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
05.09.2022 року до суду за вхід. №ЕП/25330/22 від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що здійснення перевірки, інспекторами було встановлено факт перевищення вагових норм. Дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у позивача був відсутній, а також позивачем не надано контролюючому органу товарно-транспортну накладну, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийняті оскаржувані постанови
Ухвалою суду від 10.11.2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про заміну неналежного відповідача та залучено до участі у справі другого відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.
04.09.2021 р. о 16 год. 50 хв. (згідно інформації, вказаній в акті проведення перевірки) працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 210 км + 840 м автомобільної дороги Н-24 "Благовіщенське-Миколаїв" було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача FORD CARGO 4142D реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив щебінь, за результатами якого було зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів та складено наступні документи:
- талон №1 від 04.09.2021 р. з результатами зважування;
- акт №295717 проведення перевірки додержання вимог законодавства про авто мобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів авто мобільним транспортом від 04.09.2021 р.
За результатами розгляду вищевказаних документів Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 04.10.2021 року прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №312873, якою стягнуто з позивача адміністративно - господарський штраф в сумі 34000,00 гривень, та постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №312874, якою стягнуто з позивача адміністративно - господарський штраф в сумі 1700,00 гривень.
Згідно Талону № 1:
04.09.2021 р. об 16:50, Укртрансбезпека Миколаїв, вага № 2055, режим: динамічний.
Довідкою про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 04.09.2021 р. встановлено:
(1) Найменування, пункту габаритно-вагового контролю: Миколаївська обл., а/д Н-24 «Благовіщенське -Миколаїв», 210 + 840 км
(2) Водій транспортного засобу: ОСОБА_1
(3) Автомобіль: марка: FORD модель: CARGO 4142 D, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ,
(4) не заповнено
(5) Тип транспортного засобу: 5
(6) Результати вагового контролю:
1) 7,63; 2) 6,21; 3) 11,29; 4) 12,06; 5) -; 6) -; 7) -; 8) -; повна маса транспортного засобу 37,19
(7) не заповнено.
Актом № 61514 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів:
(5) суб'єкт, що перевіряється: водій- ОСОБА_1 , ДП «Лидер»
(6) найменування та вид вантажу: щебінь
(7) маршрут руху: с. Прибужжя - м. Миколаїв
(8) повна маса тонн:
Нормативно допустима 40 тонн
Фактична 37,19 тонн
(9) відстані між осями, метрів: не зазначена
(10) осьові навантаження тонн:
нормативно допустиме 16,0/16,0
фактичне 13,84/23,35
Актом №295717 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.09.2021 р. встановлено порушення:
абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених габаритно - вагових норм законодавства понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; перевищення складає здвоєна вісь 45,9 %. Абз. 3 частини 1 надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме: товарно-транспортну накладну.
За наслідками встановлених порушень Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 04.10.2021 року прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №312873, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 гривень та №312874, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 гривень.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Відповідно до пп. 2, 3, 4 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Згідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.
Пунктом 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно абз. 3, 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.
Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду по справам № 820/1420/17 та 803/1540/16.
В той же час, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином здійснювалось зважування транспортного засобу FORD CARGO 4142D, номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також, за змістом п.п. 4,5 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якою зафіксовано наступні результати вагового контролю: повна маса не зазначена, навантаження на осі 7,63; 6,21; 11,29; 12,06, та акт про перевищення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів, яким зафіксовано наступні габаритні параметри: фактична маса, тонн: 37,19 тонн, нормативно допустима 40 тонн, осьові навантаження нормативно допустиме 16000 кг, фактичне 23,35 кг.
При цьому, загальна тоннажність, визначена під час перевірки транспортного засобуCARGO 4142D, номерний знак НОМЕР_1 склала 37,19 т, що не перевищило вагові обмеження, при осьових навантаженнях: 7,63; 6,21; 11,29; 12,06, що свідчить проте, що зважування відбувалося окремо по осям і в подальшому підсумовувалося.
В той же час, під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки не досліджено питання здвоєної осі та відстані між осями, що її утворюють, оскільки в акті №61514 від 04.09.2021 року про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів в пункті 9 відсутня інформація щодо відстані між осями.
Разом з тим, оскільки відповідач вважав вісь здвоєною, то визначення загальної маси автомобіля та навантаження на одну здвоєну вісь шляхом сумування її одиночних осьових навантажень є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на одну здвоєну вісь дві одиночні осі, які її утворюють, повинні зважуватись разом.
Таким чином, вказані в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними.
Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.09.2021 року не може вважатися беззаперечним доказом підтвердження наявності порушень ДП «ЛИДЕР» абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В той же час, доводи представника позивача щодо того, що талон зважування не містить підписів особи, яка проводила зважування, ні водія автомобіля, тому такий талон не може вважатися документом, що має юридичну силу, суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством України не встановлено, що вказані дані повинні бути зазначені в талоні.
Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно п. 12-13 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Тобто, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю на підставі направлення та графіку проведення перевірок, який складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу.
В матеріалах справи наявна копія графіку проведення рейдових перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 30.08.2021 по 05.09.2021 року та направлення на рейдову перевірку , які затверджені 29.08.2021 заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Андрієм Драгоміровим, який за посадою не є ні керівником Укртрансбезпеки, ні керівником її територіального органу.
Разом з тим, відповідачем, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, не надано будь-яких доказів на підтвердження повноважень заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на затвердження графіку проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку.
Щодо перевезення вантажу без оформленого дозволу.
Отримання такого дозволу відповідно до чинного законодавства при перевезенні сипучих вантажів неможливе.
Так, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Згідно з частиною 4 цієї статті у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
В даному випадку транспортним засобом позивача перевозився щебінь фракції 5/10 мм - сипучий вантаж, який є подільним.
Відповідно до пункту 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 р., рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Чинне законодавство не містить визначення поняття "подільний вантаж", проте аналіз наведених нижче норм дає змогу дійти висновку про те, що в Правилах дорожнього руху під поняттям "подільний вантаж" йде мова про вантаж, який можна розділити на частини без втрати його споживчих властивостей.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.
За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними (пункт 2.5. вказаних Правил).
Глава 13 Цивільного кодексу України містить визначення поняття речі та класифікацію речей. Так, відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
При цьому, статтею 183 ЦК України визначено поняття подільних та неподільних речей. Так, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. А неподільною - річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Усе вищезазначене свідчить про те, що в даному випадку позивачем перевозився саме подільний вантаж, оскільки щебінь можна розподілити на частини будь-якої ваги без втрати таким вантажем цільового призначення.
За таких обставин дозвіл на перевезення такого вантажу в обсягах, більших, ніж передбачено пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, відповідно до чинного законодавства виданий бути не може.
Порядок отримання дозволу встановлений пунктом 31 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, і зобов'язує для отримання дозволу перевізника або уповноважену ним особу подати, серед інших документів, заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи.
Проте, при перевезенні сипучих вантажів перевізник позбавлений можливості надати таку заяву з ваговими параметрами осьових навантажень, оскільки йому невідомо, як під час завантаження сипучого вантажу відбудеться розподіл навантажень на окремі осі і для їх вимірювань необхідне спеціальне вагове обладнання. А крім того, такі навантаження під час руху будуть постійно змінюватися після кожного підйому, спуску, руху під нахилом, в поворотах, внаслідок прискорення, гальмування та зупинки і в різних точках маршруту будуть різними.
А отже, навіть у разі, якщо б позивач мав намір здійснити перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів та звернувся б за отриманням відповідного дозволу, він не зміг би отримати такий дозвіл, а тому притягнення до відповідальності за відповідною нормою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка передбачає санкцію при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, у разі неможливості оформлення та отримання такого дозволу перевізником, є протиправним.
Правовий висновок щодо застосування вищевказаної норми права викладено у пункті 63 постанови Верховного Суду від 29.01.2020 р. по справі №814/1460/16.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04.10.2021 р. №312874 зазначено, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.З ст.60 Закону України "Про авто- мобільний транспорт", тобто за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а отже, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не містить вичерпного переліку документів, необхідних для перевезення вантажів.
При цьому, позивач не надавав будь-кому послуг з перевезення вантажів, а перевозив щебінь, придбаний ним для здійснення власної господарської діяльності за договором №19/01-2021 від 04.01.2021 р., укладеним з ТОВ "Корпорація "Бугські кар'єри". Накладна №ОГК-005667 від 04.09.2021 р. є документом на отриманий від ТОВ "Корпорація "Бугські кар'єри" щебінь. Накладна саме такої форми використовується цим постачальником та видається водіям покупців на будь-який відвантажений товар. Використання накладної такої форми замість товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажів для власних потреб чинним законодавством не забороняється.
Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 р. № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприє-мця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб такий Перелік включає:
- накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За таких обставин, перевезення автомобілем позивача вантажу за наявності у водія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії та накладної №ОГК-005667 від 04.09.2021 р. свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності застосування до позивача, дочірнього підприємства «ЛИДЕР», адміністративно-господарських штрафів, визначених постановами від 04.10.2021 року №312873 та №312874, а тому вказані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «ЛИДЕР» слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер, копію договору про надання правової допомоги №02/04/20 від 28.04.2021 року, копію додаткової угоди №24 від 10.12.2021 року, копію рахунку №03/12/21 від 10.12.2021 року.
При цьому, п. 1.1 додаткової угоди від 10.12.2021 року визначено, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснювати представництво інтересів клієнта та надання йому правової допомоги з метою оскарження постанов №312873 та №312874 від 04.10.2021 року про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Відповідно до п. 1.2.1 розмір гонорару адвоката визначається наступним чином, зокрема, за згодою сторін розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розмірі в сумі 3000,00 грн.
В той же час, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «ЛИДЕР» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312873 від 04.10.2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312874 від 04.10.2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь дочірнього підприємства «ЛИДЕР» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) грн. 00 коп. сплачені відповідно до платіжного доручення №5113 від 01.12.2021 року та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дочірнє підприємство «ЛИДЕР» (адреса: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, вул. Ак. Вільямса, буд. 93, код ЄДРПОУ 34168990, телефон: (050) 504 80 45)
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (адреса: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845)
Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд.4, ЄДРПОУ 39876845).
Головуючий суддя Потоцька Н.В.