02 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5465/17
Провадження № 11-кп/4820/676/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2022 року,-
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2022 року,
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого приватним підприємцем, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України на підставі яких призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна;
- за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання ОСОБА_9 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна, та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хмельницький, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України на підставі яких призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна;
- за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна.
Ухвалено строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обчислювати з дня звернення вироку до виконання та поміщення останніх під варту.
Ухвалено на підставі ч.5 ст.72 КК України (в ред. Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) в строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зарахувати термін їх попереднього ув'язнення в ході досудового розслідування, з дня затримання, тобто з 16 грудня 2016 року по 18 грудня 2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченим - особисте зобов'язання залишено без змін.
Процесуальні витрати по справі в сумі 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 76 коп. - покладено на рахунок держави.
Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Як вбачається з вироку, 15 грудня 2016 року, приблизно о 19 год. 45 хв., ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи на проїзній частині дороги, що по АДРЕСА_4 , помітивши потерпілу ОСОБА_10 , яка прямувала до власного будинку та тримала в правій руці жіночу сумку чорного кольору, прийняли рішення про заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства відносно останньої.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, проходячи повз потерпілої ОСОБА_10 вчинили напад на останню із застосуванням фізичного насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось у нанесенні ОСОБА_9 одного удару кулаком в ліву частину обличчя потерпілої ОСОБА_10 , чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани м'яких тканин перенісся, закритого перелому носової кістки без зміщення уламків, підшкірних крововиливів обох навколо-очних ділянок обличчя, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після чого, ОСОБА_8 шляхом ривка, вирвав з рук ОСОБА_10 жіночу сумку із шкірозамінника чорного кольору, вартістю 160 грн., в якій знаходились особисті речі потерпілої, а саме: гаманець марки «Tailian», вартістю 280 грн. 73 коп., в якому, в свою чергу, знаходились: грошові кошти в сумі 210 грн. (1 купюра номіналом 100 грн., 1 купюра номіналом 50 грн., 3 купюри номіналом по 20 грн.) пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 та посвідчення ветерана праці, видані на ім'я ОСОБА_10 та ліхтарик марки «YAJIA» моделі YJ-1162А, вартістю 51 грн. 89 коп.
Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишили місце вчинення злочину разом із вище переліченим майном потерпілої ОСОБА_11 , яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, заподіявши при цьому останній майнової шкоди на загальну суму 702 грн. 62 коп.
Такими протиправними діями, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, 16 грудня 2016 року, приблизно о 04 год., ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку 80/4, по Проспекту Миру в м. Хмельницький, помітивши потерпілу ОСОБА_12 , яка прямувала до під'їзду №1 вказаного будинку та тримала в лівій руці жіночу сумку світло-коричневого кольору, прийняли рішення про заволодіння майном останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, обвинувачені, повторно, з метою відкритого викрадення майна, підійшли зі спини до потерпілої ОСОБА_12 , яка відчиняла вхідні двері вищевказаного під'їзду та застосували фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, а саме ОСОБА_8 умисно наніс один удар кулаком в праву вушну ділянку голови потерпілої ОСОБА_12 , чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м'яких тканин правої передвушної ділянки обличчя з переходом на завушну ділянку голови та саден шкіри правої перед-вушної ділянки обличчя, після чого потерпіла ОСОБА_12 повернулась обличчям до ОСОБА_8 , який відразу схопив рукою її жіночу сумку та потягнув до себе.
Одночасно із цим, ОСОБА_9 умисно наніс один удар невстановленим слідством тупим твердим предметом в тім'яну ділянку голови потерпілої ОСОБА_12 , чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин правої тім'яно-скроневої ділянки голови, в результаті чого остання впала на коліна та отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та саден правого колінного суглобу, саден передньої поверхні верхньої третини лівої гомілки. Продовжуючи тримати в своїх руках сумку, ОСОБА_8 за допомогою ривків вирвав дану сумку з її рук, в якій знаходились особисті речі, а саме: паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 та ідентифікаційний код № НОМЕР_3 видані на ім'я ОСОБА_12 , гаманець на кнопці із шкірозамінника червоного кольору, вартістю 200 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 850 грн., 2 долари США однією купюрою та 20 центів США однією монетою, а також штопор синього кольору, вартістю 10 грн., рукавички з тканини чорного кольору, вартістю 50 грн.
В результаті злочинних дій ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 заподіяли потерпілій ОСОБА_12 вищевказані тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишили місце вчинення злочину разом з вище переліченим майном потерпілої ОСОБА_12 , яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, заподіявши при цьому останній майнової шкоди на загальну суму 1167 грн. 86 коп.
Такими протиправними діями, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за
попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , як вбачається з її змісту, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, та звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, крім того, виключити із його обвинувачення епізод пограбування потерпілої ОСОБА_12 .
Вказує, що він вчинив помилку, за яку щиро кається. ОСОБА_13 за заподіяну матеріальну та моральну шкоду виплатив 14 950 грн. За 4 роки судового слідства він закінчив політехнічне училище, влаштувався підприємцем. Щодо його обвинувачення стосовно потерпілої ОСОБА_12 він вину не визнає, оскільки такого епізоду у нього не було. Коли грабували ОСОБА_12 , 16.12.2016 року біля 4-х годин він був вдома.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , як вбачається з її змісту, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України щодо вини ОСОБА_9 у вчиненні нападу на потерпілу ОСОБА_10 та застосувати до нього ст. 75 КК України. Виключити із обвинувачення ОСОБА_9 пограбування потерпілої ОСОБА_12 .
Вказує, що у вироку не взято до уваги показання в судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також потерпілих. Суд в нарадчій кімнаті не вирішив клопотання захисника ОСОБА_9 про недопустимість доказів під час судового розгляду. Суд не виконав норми, передбачені ст. 66 КК України при призначенні покарання, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 . Судом не враховано окремі докази, які не підтверджують вину ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в пограбуванні потерпілої ОСОБА_12 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду змінити. В частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити. Помякшити покарання, призначене ОСОБА_8 за ч.2 ст. 187 КК України, застосувавши до нього ст. 69 КК України та ст. 75 КК України. В ході апеляційного розгляду дослідити обвинувальний акт від 14 лютого 2017 року.
Вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про неповноту судового розгляду, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримання доводів поданих ними своїх апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор або суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні: у вчиненні за вищевикладених обставин злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, по епізоду потерпілої ОСОБА_10 та вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, по епізоду потерпілої ОСОБА_12 , за які вони засуджені, за наведених у вироку обставин підтверджуються зібраними в справі та дослідженими, кожними окремо, в судовому засіданні належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Дії ОСОБА_9 , та дії ОСОБА_8 суд першої інстанції вірно кваліфікував: за ч. 2 ст. 187 КК Українита та за ч. 2 ст. 186 КК України.
Встановлено, що в судовому засіданні першої інстанції обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , кожен окремо, свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнали частково.
Обвинувачений ОСОБА_9 , не оспорюючи свою причетність до пограбування потерпілої ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , заперечував застосування ним до потерпілої фізичного насильства та просив перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.186 КК України, як грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою винуватість у вчиненні за вищевказаних обставин, за попередньою змовою зі ОСОБА_9 розбійного нападу на ОСОБА_10 .
Разом з тим, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заперечували вчинення ними за вищевказаних обставин відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_12 .
При цьому, ОСОБА_9 пояснив, що дійсно 15 грудня 2016 року, приблизно о 19 год., він з ОСОБА_8 , перебуваючи по вул. Лісовій у м. Хмельницький та побачивши потерпілу, домовились пограбувати останню. Згідно домовленості, він мав спуститись вниз по вулиці та спостерігати чи не має сторонніх осіб, а ОСОБА_8 повинен був вирвати сумку у потерпілої. Про застосування насильства до потерпілої вони не домовлялись. Коли ж він, розминувшись з потерпілої відійшов від неї на декілька метрів, то почув шум та крик і бачив, що ОСОБА_8 виривав сумку у потерпілої після чого він забіг за поворот. Після цього, його наздогнав ОСОБА_8 в якого була сумка потерпілої. Оглянувши сумку, вони виявили там грошові кошти в сумі приблизно160 грн., які поділили між собою порівну, після чого сумку в якій знаходились якісь інші речі вони викинули в кущі приблизно за 100-150 метрів від місця пригоди. Про побиття потерпілої вони не домовлялись. Також, коли ОСОБА_8 наздогнав його він бачив у останнього кров на руці. При цьому, ОСОБА_8 йому повідомив, що вдарив потерпілу на що він промовчав. Через деякий час, в районі «Електроніки» їх зупиняли працівники патрульної поліції, але після перевірки відпустили. Після цього вони гуляли з ОСОБА_8 по Проспекту Миру, де в районі заводу «Темп» він провів останнього на маршрутне таксі, після чого приблизно о 03 год. 30 хв. 16 грудня 2016 року повернувся додому.
Обвинувачений ОСОБА_8 суду показав, що дійсно 15 грудня 2016 року, у вечірній час, вони з ОСОБА_9 , перебуваючи по вулиці Лісній у м. Хмельницький та помітивши потерпілу ОСОБА_10 вирішили її пограбувати. Коли вони з ОСОБА_9 підійшли до потерпілої, то він ( ОСОБА_8 ) схопив за сумку потерпілої і намагався її вирвати. Однак, потерпіла не відпускала сумку і тоді ОСОБА_9 наніс їй удар кулаком в обличчя, після чого вона відпустила сумку та вони втекли з місця пригоди. При цьому, потерпіла падала на землю та кричала. Потім, вони оглянули сумку, виявили та розділи гроші, які там знаходились приблизно 200 чи 210 грн. після чого викинули сумку з іншими речами в кущі.
Незважаючи на заперечення обвинувачених, винуватість останніх саме у пред'явленому обвинуваченні повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема:
По епізоду розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10
- показаннями обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , кожного окремо, про те, що дійсно 15 грудня 2016 року, приблизно о 19 год. 45 хв., на вулиці Лісній у м. Хмельницький, навпроти будинку №38, саме вони, за попередньою змовою, із застосуванням небезпечного для здоров'я потерпілої насильства, відкрито викрали сумку у ОСОБА_10 ;
- показаннями потерпілої ОСОБА_10 з яких слідує, що 15 грудня 2016 року, в вечірню пору, вона поверталась з роботи додому по вул. Лісній у м. Хмельницький. При цьому, помітила, як назустріч їй по вулиці йшли два хлопці, які про щось між собою перемовились. За декілька метрів від себе вона роздивилась їх і зрозуміла, що вони їй не знайомі. Це були обвинувачені, як вона пізніше дізналась їх прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які розминаючись з нею на дорозі обійшли її з різних боків, а саме, ОСОБА_9 зліва від неї, а ОСОБА_8 відповідно справа. Як тільки обвинувачені обійшли її, вона відчула сильний удар в ліву область голови та носу, від чого впала на землю. Відразу ж після цього, вона відчула і побачила, що один з нападників потягнув за її сумку, яку вона тримала в правій руці та не відпускала. Після того, як один з обвинувачених, хто саме вона не розгледіла, проволочив її за сумку декілька метрів, вона відпустила сумку і бачила, як обоє обвинувачених разом побігли вниз по АДРЕСА_5 на неї стався поруч будинку АДРЕСА_6 , які вийшли з будинку надали їй допомогу. Внаслідок нападу обвинувачених їй були спричинені вищевказані тілесні ушкодження, а також викрадена її сумка з особистими речами та грошовими коштами в сумі 210 грн. В ході досудового розслідування слідчий повернув їй сумку з речами, окрім грошей. Також в ході судового провадження ОСОБА_9 добровільно відшкодував їй 14950 грн.;
- показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що 15 грудня 2016 року, приблизно о 20 год., коли він повернувся додому, то побачив матір - потерпілу ОСОБА_10 з побитим обличчям. З її слів, він дізнався, що поряд будинку АДРЕСА_4 , на неї напали двоє невідомих хлопців, які побили її та викрали сумку. У потерпілої він бачив припухлість лівої сторони обличчя, забруднення від крові на одязі;
- про те, що обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 після нападу на потерпілу ОСОБА_10 було виявлено неподалік від місця пригоди підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - працівників патрульної поліції, з яких слідує, що перебуваючи у вечірню пору 15 грудня 2016 року на чергуванні у складі патруля, згідно отриманого повідомлення приблизно о 20 год. про пограбування жінки в якої вирвали сумку, прибули в район вулиці Нижня Берегова, що знаходиться на незначній відстані від вул. Лісної - місця пригоди, де виявили обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які підпадали під ознаки нападників. Перевіривши та оглянувши обвинувачених, вони їх відпустили, оскільки у них не було виявлено викрадених у потерпілої речей, як то гаманець з грошовими коштами, а також даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.12.2016 року за участі свідка ОСОБА_15 ;
Такі показання обвинувачених, потерпілої та свідків в суді першої інстанції узгоджуються та підтверджуються:
- відомостями з протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 15.12.2016 року, щодо нападу на неї невідомих осіб 15.12.2016 року, приблизно о 19 год. 45 хв., на вулиці Лісній, поруч буд.№38 у м. Хмельницькому, застосування до неї фізичного насильства та відкритого викрадення її жіночої сумки в якій знаходились гаманець з грошовими коштами та особисті документи;
- даними протоколу огляду місця події від 15.12.2016 року з долученою фототаблицею щодо місця вчинення кримінального правопорушення, а саме ділянка дороги поруч з будинком АДРЕСА_4 , де на сніжному покритті було виявлено сліди вчинення злочину схожі на плями крові, виявлено та вилучено запальничку помаранчевого та чорного кольорів;
- про те, що потерпіла ОСОБА_10 послідовно повідомляла та демонструвала аналогічні вищевказаним обставини вчинення нападу на неї із застосуванням насильства та заволодіння її жіночою сумкою і в ході досудового розслідування підтверджується даними протоколу проведення з нею слідчого експерименту від 26.01.2017 року та відеозаписом такої слідчої дії;
- про те, що саме обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 напали на неї, спричинили їй тілесні ушкодження та заволоділи її майном потерпіла ОСОБА_10 вказувала і під час досудового розслідування, що підтверджується даними відповідних протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.12.2016 року, з яких слідує, що в ході проведення таких слідчих дій з потерпілою, остання серед інших пред'явлених їй фотознімків, вказала на зображення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;
- аналогічні вищенаведеним своїм показанням про обставини вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_9 повідомляв та демонстрував і в ході досудового розслідування, що підтверджується відомостями з протоколу проведення слідчого експерименту з останнім від 14.03.2017 року та відеозаписом такої слідчої дії;
- характер, ступінь тяжкості, механізм та час спричинення виявлених у потерпілої ОСОБА_10 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичного експерта №724 від 15.09.2020 року, за результатами повторної судово-медичної експертизи потерпілої та з якого слідує:
1. Що згідно сукупності даних, отриманих за час виконання цієї судово-медичної експертизи, було встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 15.12.2016 року отримала травму носа з тілесними ушкодженнями у вигляді: поверхневої рани м'яких тканин перенісся, закритого перелому носової кістки без зміщення уламків, підшкірних крововиливів обох навколо-очних ділянок її обличчя.
2.Зазначені тілесні ушкодження могли утворитись як від не менше ніж одноразової дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, так і від не менше ніж одного зіткнення обличчя потерпілої з таким предметом, за механізмами: «Удар-стискання-розтягнення - надрив» (поверхнева рана), «удар-деформація» (перелом), «удар» (крововиливи), не виключено, таким чином, як потерпіла розповіла та продемонструвала під час проведення з нею слідчого експерименту, про що свідчать локалізація та властивості цих ушкоджень, а також отримані слідчим шляхом дані про обставини події.
3. Тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_10 в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
4. Характер і локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої не є притаманним для утворення при падінні людини з висоти власного зросту.
5. Судячи по кольору та стану загоєння тілесних ушкоджень, вони можуть мати давність утворення в межах 1-ї доби до початку первинної судово-медичної експертизи 16.12.2016 року;
- інкримінована обвинуваченим вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_10 майна, як і його перелік, зокрема жіноча сумка із шкірозамінника чорного кольору, вартістю 160 грн., гаманець марки «Tailian», вартістю 280 грн. 73 коп., грошові кошти в сумі 210 грн., пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 та посвідчення ветерана праці, видані на ім'я ОСОБА_10 та ліхтарик марки «YAJIA» моделі YJ-1162А, вартістю 51 грн. 89 коп., загальною вартістю 702 грн. 62 коп., ніким з учасників судового розляду не оспорюється;
- про те, що обвинувачений ОСОБА_9 в ході судового провадження добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_10 спричинену матеріальну та моральну шкоду в сумі 14950 грн., крім показань обвинуваченого та потерпілої підтверджується також і квитанцією «Приват банку» про грошовий переказ від ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_10 та розпискою останньої.
По епізоду відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_12 винуватість обвинувачених підтверджується:
- показаннями обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про те, що дійсно в нічну пору 16.12.2016 року вони перебували на Проспекті Миру в м. Хмельницький;
- показаннями потерпілої ОСОБА_12 про те, що 16 грудня 2016 року, приблизно о 04 год., вона повертаючись додому, підходила до свого будинку АДРЕСА_7 та помітила неподалік дві чоловічі постаті. Коли ж вона відкривала двері до під'їзду до неї спочатку підбіг, як пізніше вона дізналась, ОСОБА_8 та наніс їй удар кулаком в вухо і почав виривати сумку з рук, яку вона не відпускала і почала при цьому кричати. В цей момент до неї наблизився, як пізніше їй стало відомо, ОСОБА_9 і чимось твердим вдарив її по голові. Вона впала на землю та відпустила сумку. Внаслідок таких дій обвинувачених їй були спричинені тілесні ушкодження на голові та викрадені особисті речі, зокрема жіноча сумка, в якій знаходились паспорт громадянина України з ідентифікаційний кодом на її ім'я, гаманець з грошовими коштами в сумі 850 грн. та 2 долари США. Пізніше, ОСОБА_17 через соціальну мережу в інтернет відшукав її та повернув паспорт громадянина України, який він випадково знайшов;
- аналогічні показання щодо обставин пограбування та спричинення їй тілесних ушкоджень з демонстрацією таких обставин, потерпіла ОСОБА_12 послідовно повідомляла і під час досудового розслідування, що підтверджується даними протоколу про проведення з нею слідчого експерименту та відеозаписом такої слідчої дії від 27.01.2017 року;
- про те, що в ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_12 вказувала на вчинення злочину відносно неї саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджується відомостями з протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.12.2016 року за участі потерпілої, з яких слідує, що серед інших представлених їй фотознімків ОСОБА_12 вказала на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких впізнала за загальними рисами обличчя;
- відомостями з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.12.2016 року, щодо заяви ОСОБА_12 в правоохоронні органи про притягнення до відповідальності двох невідомих осіб, які приблизно о 04 год., 16.12.2016 року, біля входу у під'їзд буд. АДРЕСА_7 , із застосуванням насильства, що виразились у нанесенні ударів в область голови, заволоділи належною їй сумкою з особистими речами і зокрема, гаманець з грошовими коштами в сумі приблизно 800 грн., 2 долара США та паспортом громадянина України;
- офіційний курс гривні до долара США станом на 16.12.2016 року підтверджується довідкою представника Національного банку України у Хмельницькій області №61-0050/11074 від 10.02.2017 року;
- даними протоколу огляду місця події від 18.12.2016 року, з долученою фототаблицею, якими підтверджується місце вчинення кримінального правопорушення, як то територія поруч входу до під'їзду №1 буд. АДРЕСА_7 , де було виявлено сліди вчинення злочину у вигляді плям речовини схожої на кров;
- характер, ступінь тяжкості, механізм та час спричинення виявлених у потерпілої ОСОБА_12 тілесних ушкоджень підтверджується висновками судово-медичного експерта №1615 від 19.12.2016 року та №149 від 10.02.2017 року, за результатами проведення первинної та додаткової судово-медичних експертиз та з яких слідує:
1. Згідно результатів судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_12 станом на 19.12.2016 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани м'яких тканин правої тім'яно-скроневої ділянки голови, крововиливів м'яких тканин правої перед вушної ділянки обличчя з переходом на завушну ділянку голови, передньої поверхні правого колінного суглобу, саден шкіри правої перед-вушної ділянки обличчя, передньої поверхні правого колінного суглобу, передньої верхньої третини лівої гомілки.
Рана голови, крововилив і садно правої новколо-вушної ділянки могли утворитися від не менше ніж дворазової дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, за механізмами «удар» (крововилив), «удар-тертя» (садно), «удар-розтягнення-розрив» (рана), про що свідчать локалізація, характер і властивості даних ушкоджень.
Крововилив і садно правого колінного суглобу, садна лівої гомілки могли утворитися від удару чи ударів даними ділянками тіла потерпілої об тупий твердий предмет з шорсткою поверхнею, яким могло бути тверде покриття, не виключено, при падінні потерпілої з висоти власного зросту, про що свідчать, локалізація, характер і властивості даних ушкоджень.
Всі описані вище тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Судячи за кольором і станом загоєння тілесних ушкоджень, вони можуть мати давність утворення не менше 2-3х діб до моменту початку судово-медичної експертизи 19.12.2016 р., що не виключає можливості їх утворення в час, який вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи.
Характер і локалізація ушкоджень навколо правого вуха потерпілої не виключають можливості їх утворення внаслідок удару стиснутою в кулак кистю руки людини з виступаючим над її рівнем твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею.
Характер і локалізація ушкоджень навколо правого вуха потерпілої не виключають можливості їх утворення за тих обставин, які вказані потерпілою під час проведення з нею слідчого експерименту - внаслідок удару стиснутою в кулак кистю руки сторонньої людини з виступаючим над її рівнем твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею.
Характер і локалізація крововиливу та садна шкіри правого колінного суглобу, саден шкіри лівої гомілки не виключають можливості їх утворення за тих обставин, які вказані потерпілою під час проведення з нею слідчого експерименту - внаслідок падіння потерпілої на тверде покриття з шорсткою поверхнею.
Характер рани м'яких тканин правої тім'яно-скроневої ділянки голови в деталях не відповідає частині тих обставин, які зафіксовані під час слідчого експерименту - рана м'яких тканин голови потерпілої могла утворитися від одного удару тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею, але не від удару неозброєним кулаком сторонньої людини, як це зафіксовано у записі.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні 15.12.2016 року, приблизно о 19 год.45 хв., поруч з буд. АДРЕСА_4 , кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України від 16.12.2016 року о 17 год. 50 хв., під час огляду ОСОБА_8 було виявлено та вилучено 2 долара США однією купюрою, а також одну купюру - 50 грн., три купюри номіналом 20 грн., одну купюру 10 грн., одну купюру 2 грн., п'ять купюр номіналом 1 грн.;
У зв'язку з порушенням положень пункту 3 ч.1 ст.169, ч.5 ст.171 КПК України, тобто утримання органом досудового розслідування без законних підстав тимчасово вилученого під час затримання у ОСОБА_8 майна, а саме вищезазначених грошових коштів, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами: протокол огляду предмету від 26.01.2017 року з фототаблицею, зазначених грошових коштів та речові докази згідно постанови слідчого від 26.01.2017 року, якими визнані грошові кошти вилучені у ОСОБА_8 .
При цьому, суд відхилив, як безпідставні твердження захисника ОСОБА_6 про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 по епізоду потерпілої ОСОБА_10 з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.186 КК України, так як, на думку захисника, згідно послідовних показань її підзахисного та початкових показань обвинуваченого ОСОБА_8 , фізичне насильство до потерпілої, про що обвинувачені між собою не домовлялись, застосував саме ОСОБА_8 , а відтак мав місце ексцес виконавця. Оскільки, такі твердження, як і показання ОСОБА_9 про перебування в момент нападу на ОСОБА_10 на відстані приблизно 20-ти метрів від неї, повністю спростовуються послідовними, детальними показаннями потерпілої ОСОБА_10 щодо розташування обвинувачених, ОСОБА_9 зліва, ОСОБА_8 справа, обох поруч з потерпілою, в момент нападу на неї та послідуючими показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , які узгоджуються з такими показаннями потерпілої. При цьому, потерпіла ОСОБА_10 не вказуючи хто саме з обвинувачених наніс їй удар із-заду в ліву частину обличчя та хто саме тягнув за сумку, переконливо і чітко пояснювала, що відразу, як тільки вона розминулась з обвинуваченими їй нанесли удар в ліву частину обличчя тобто зі сторони де знаходився ОСОБА_9 і тоді ж вона відчула ривок за сумку, яку тримала в правій руці, тобто зі сторони, де знаходився ОСОБА_8 . Після того ж, як вона впала і її протягнули декілька метрів по землі вириваючи сумку, обвинувачені разом побігли з місця пригоди. Більше того, суд розцінює показання обвинуваченого ОСОБА_9 , в частині відсутності домовленості про застосування насильства до потерпілої, як суперечливі. Так, згідно показів ОСОБА_9 , нібито помітивши у ОСОБА_8 рану та кров на руці та дізнавшись від останнього, що він вдарив потерпілу, оскільки вона не відпускала сумку, ОСОБА_9 на таке промовчав, жодним чином не заперечивши та не відмовившись від таких дій, відтак погодився з цим, що само по собі спростовує твердження захисника про ексцес виконавця.
Спільні та узгоджені дії обох обвинувачених направлені на досягнення єдиної мети при нападі на потерпілу, що на думку колегії суддів виключає ексцес виконавця і свідчать про спільну участь при вчиненні розбійного нападу на потерпілу.
Не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні зауваження захисників про неналежне виконання слідчими вимог КПК України в частині обгрунтування необхідності проведення з потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , а також свідком ОСОБА_15 слідчих дій щодо пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за реальної можливості провести таке впізнання в порядку передбаченому ч.4 ст. 228 КПК України та не забезпечення участі у таких слідчих діях сторони захисту. Оскільки, про причетність саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до вчинення злочинів проти них, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , кожна окремо, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, переконливо вказували і в судовому засіданні першої інстанції, при цьому пояснили, що після пережитого побиття та наляканість не бажали брати участь в слідчих діях з обвинуваченими. Не заперечували таких обставин стосовно потерпілої ОСОБА_10 і самі обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Відповідно до ч.6 ст.228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
В основу вироку, суд поклав послідовні та детальні показання потерпілих, які узгоджуються з іншими доказами, зокрема даними протоколів огляду місця події, висновками судово-медичних експертів, показаннями обвинувачених, свідків і не довіряти, яким у суду не має підстав.
Натомість показання обвинувачених про не причетність їх до вчинення пограбування потерпілої ОСОБА_12 , як і показання ОСОБА_9 в частині не застосування фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_10 суд визнав неправдивими, в силу їх очевидної вмотивованості бажанням уникнути відповідальності за фактично скоєне та оскільки вони спростовуються вищенаведеними дослідженими судом доказами.
Також суд, визнав очевидно вмотивованими в силу родинних стосунків та бажанням сприяти уникнути покарання сином і показання свідка ОСОБА_18 про те, що обвинувачений ОСОБА_9 , який у вечірню пору 15.12.2016 року, всупереч її забороні пішов гуляти з ОСОБА_8 , повернувся додому приблизно о 03 год. 50 хв. 16.12.2016 року.
Наведені доводи в апеляційних скаргах ОСОБА_9 , та його захисника ОСОБА_6 про не доведення вини ОСОБА_9 у причетності до епізоду відносно ОСОБА_12 , судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, які були належним чином оцінені судом першої інстанції.
Посилання захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на обвинувальний акт від 14 лютого 2017 року, який відсутній в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в томі 1 на а.с. 4-11 є обвинувальний акт, затверджений прокурором 15 березня 2017 року та змінений обвинувальний акт від 30 серпня 2021 року в томі 3 а.с. 52-59.
В межах цих обвинувальних актів і відбувався судовий розгляд.
В судовому засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що обвинувальний акт від 14 лютого 2017 року, в порядку передбаченому КПК України до кримінальної справи не долучався і відповідно не був предметом судового розгляду.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
На думку колегії суддів, у цьому провадженні надані відповіді на всі вагомі аргументи поданих апеляційних скарг.
Доводи обвинувачених та захисників про суворість призначеного покарання перевірені колегією суддів.
Відповідно до ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи обвинуваченим покарання, суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про осіб винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
При цьому суд прийняв до уваги, що обвинувачені за попередньою змовою групою осіб, вчинили у нетривалий проміжок часу два тяжких корисливих злочини проти власності, поєднаних з насильством, внаслідок яких потерпілим було заподіяно тілесні ушкодження та матеріальні збитки. ОСОБА_19 та агресивний характер таких злочинів, один з яких вчинено по відношенню до особи похилого віку, представляє особливу суспільну небезпеку, усвідомлення чого обвинуваченими, на переконання суду, свідчить про можливість їх перевиховання, лише через невідворотність реального покарання.
Разом з тим, оцінюючи осіб обвинувачених, кожного окремо, суд прийняв до уваги, що до кримінальної відповідальності обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 притягуються вперше, є особами молодого віку, вчинили злочини у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. ОСОБА_9 з малолітнього віку виховувався без батька, а ОСОБА_8 в багатодітній сім'ї вітчимом. На обліках у лікарів психіатра та нарколога обвинувачені не перебувають. За місцем проживання ОСОБА_9 характеризується задовільно, а за місцем навчання в ВПУ №25, де він здобув професію - «електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування» виключно з позитивної сторони. В свою чергу ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується в цілому позитивно. В судовому засіданні обвинувачені засудили свою протиправну поведінку, жалкували про скоєне, вибачились перед потерпілою ОСОБА_10 при цьому ОСОБА_8 повністю визнав свою вину за даним епізодом обвинувачення.
Судом враховано суспільно-позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 пов'язану з добровільним відшкодуванням спричинених збитків потерпілій ОСОБА_10 , належною поведінкою упродовж тривалого часу після вчинення кримінальних правопорушення, завершення навчання та здобуття професії, працевлаштування.
Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за епізодом потерпілої ОСОБА_10 , судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Обставин, що пом'якшують покарання кожного з обвинувачених судом визнано їх молодий вік та низький рівень соціальної адаптації, обумовлений сімейними обставинами.
Крім того, в якості обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_9 по епізоду потерпілої ОСОБА_10 судом визнано добровільне відшкодування заподіяних збитків потерпілій.
Враховуючи вищевикладене, а також конкретні обставини справи, як то тривалий термін після події, наявність пом'якшуючих покарання обставин, всі відомості про осіб обвинувачених, давали суду підстави для призначення за ч.2 ст.187 КК України - ОСОБА_8 мінімальний термін покарання у виді позбавлення волі визначений санкцією вказаної статті, а ОСОБА_9 за наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.2 ст.187 КК України щодо основного покарання.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з твердженням захисника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про призначення обвинуваченому судом явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.
Призначене судом покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та попередження вчинення ними нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок ухвалений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданих апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2022 року щодо обвинувачених: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді