26 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1608/20
Провадження № 22-ц/4820/1574/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю прокурора Гаврилюк І.О., представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №676/1608/20 за апеляційною скаргою Кам'янець-Подільської окружної прокуратури на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2022 року (суддя Шевцова Л.М., повне судове рішення складено 29 липня 2022 року) у справі за позовом Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює МОН України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» Кам'янець-Подільська місцева прокуратура (реорганізована на Кам'янець-Подільської окружну прокуратуру) зазначала, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі, за яким відповідно до державного акту Б№041795 від 1983 року, що виданий виконкомом Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів, закріплено в безстрокове і безплатне користування 107,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Проте, розпорядженням Кам'янець-Подільської РДА в березні 2003 року було припинено право ПТУ-44 постійного користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, загальною площею 65,50 га та передано цю земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради, яка вподальшому відповідно до наказів Держгеокадастру була передана у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. Прокурор вказує, що наказом Держгеокадастру від 07.04.2016 №22-7842-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0017), що є частиною земельної ділянки площею 65,50 га. І 18.05.2016 ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 та 26.06.2018 відчужив її на користь ОСОБА_1 . Поміж того, прокурор посилається на те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам'янець-Подільської РДА №251/2003р від 31.03.2003 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданої в постійне користування ПТУ №44, с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га та передано земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником СТПУ 44 с. Зіньківці, а отже і правонаступником Кам'янець - Подільського СПТУ-14, за яким було закріплено безстрокове та безоплатне користування земельною ділянкою площею 107,0 га, прокурор просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 07.04.2016 №22-7842-СГ та витребувати у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 6822482400:03:001:0017, передану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2022 року позов Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» залишено без розгляду.
В позові Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює Міністерства освіти і науки України відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, Кам'янець-Подільська окружна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано обставини, які встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 у справі №924/924/17, а саме: що відповідно до Державного акту Б №041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської районної ради народних депутатів за землекористувачем Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі закріплено безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування; що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі та відсутність добровільної згоди навчального закладу на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 65,0 га.
Апелянт вказує, що помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що земельна ділянка кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 накладається частково або повністю на площу, яка, на думку позивача, перебуває у постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти». Адже, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.03.2021 у справі №924/924/17 встановлено, що земельна ділянка площею 65,50 га, яка передана в користування навчальному закладу в 1983 році, поділена на 12 земельних ділянок, серед яких оспорювана земельна ділянка кадастровий номер 6822482400:03:001:0017, що належала ОСОБА_3 на праві приватної власності та в подальшому відчужена ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
Також, апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ним пропущено строк позовної давності звернення до суду, оскільки перебіг позовної давності за позовними вимогами позивачів розпочався з дати ухвалення господарським судом 22.03.2018 судового рішення, адже саме тоді прокуратурі стало відомо про порушення інтересів держави.
Разом з тим, апелянт вважає, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» наділений повноваженнями державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте ним заходів щодо визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №823971 не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень дій щодо захисту інтересів держави, а відтак вбачаються правові підстави для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах навчального закладу.
Зважаючи на викладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, відповідач вказує, що апелянт послався на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги висновки, що викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 02.03.2021 у справі №924/924/17 про визнання дійсним Державного акту Б №041795 на право користування земельною ділянкою 107,0 га від 1983 року. Разом з тим, як вбачається зі змісту фотокопії зазначеного державного акту на право користування на земельну ділянку площею 107,0 га, серія Б №041795, у ньому відсутні записи щодо його реєстрації в державній книзі реєстрації землекористувань: номер та дата такої реєстрації, що дає підстави вважати, що така реєстрація не була проведена і право навчального закладу постійного користування землею юридично відсутнє, що підтверджується і відсутністю кадастрової документації, зокрема, земельнокадастрова книга землекористувача, а назва юридичної особи, на чию користь було встановлено землекористування в державному акті від 1983 року, зазначено як Кам'янець-Подільське СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі. В той же час, згідно з наказом Державного комітету УРСР по професійно-технічній освіті від 13.07.1984 №156/3 станом на 1983 рік існував навчальний заклад СПТУ №14 с. Зіньківці, а Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі не існувало.
Спірна земельна ділянка, яку прокурор просив витребувати, перебуває у власності ОСОБА_1 , який законним шляхом добросовісно її набув, а тому витребування у нього спірної земельної ділянки становитиме непропорційне втручання у його мирне володіння майном. Крім того, позивач не надав суду будь-яких документів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка дійсно відноситься до вилученої у СПТУ - 14 земельної ділянки площею 65,5 га.
Також, відзив на апеляційну скаргу подало Міністерство освіти і науки України. Представник Міністерства підтримує апеляційну скаргу прокуратури з підстав у ній наведених та зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 у справі №924/924/17, яке набрало законної сили, встановлено, що відповіло до Державного акту Б №041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам'янець - Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам'янець - Подільським СПТУ-14 в Кам'янець - Подільському районі закріплено безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Також, встановлено факт того, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі. Крім того, господарським судом встановлено факт відсутності добровільної згоди навчального закладу на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 65,0 га. Таким чином, факти набуття позивачем в користування земельної ділянки, не припинення цього права вже встановлені судом і не підлягають доказуванню, а тому висновок суду першої інстанції про те, що у ДНЗ «Подільський центр професійно - технічної освіти» відсутнє право користування землею не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим. Поміж того, судом у зазначеній справі дана оцінка дійсності Державному акту Б №041795 на право користування земельною ділянкою площею 107,0 га від 1983 року, хоча предметом зазначеного позову не було визнання недійсності державного акту. Державний акт Б №041795 на право користування земельною ділянкою площею 107,0 га від 1983 року не скасований, виготовлений на офіційному бланку, скріплений підписом посадової особи та відтиском печатки, тобто є дійсним. Відповідно до вищезазначеного акту земельна ділянка, що розташована за межами населеного пункту, загальною площею 107,0 га надана ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» в постійне користування для організації учбово-дослідного господарства. Безпідставними є посилання суду про відсутнє юридичне право постійного користування земельною ділянкою 107,0 га, оскільки відсутні записи щодо реєстрації державного акту на право користування земельною ділянкою площею 107,0 га від 1983 року в Книгах записів державних актів на право користування землею, оскільки такі доводи суперечать Рішенню Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5 - рп/2005 у справі №l- 17/2005 «У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)», згідно з яким ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 до його переоформлення.
Прокурор Гаврилюк І.О. підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом №304 від 12.08.1980 Державним комітетом Української ССР по професійно-технічній освіті вирішено відкрити в с. Зіньківці на виробничій базі обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства УРСР технічне училище (т.1 а.с. 186).
Згідно Державного акту Б №041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі закріплюється в безстрокове і безплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. До Державного акту Б №041795 від 1983 року додано план землекористування (т.1 а.с. 31-33).
Відповідно до наказу №156/3 від 13.07.1984 Державним комітетом Української ССР по професійно-технічній освіті вирішено реорганізувати всі середні, технічні училища та училища з одно-дворічним строком навчання в єдиний тип - середні професійно-технічні училища з відповідними відділами по професіям і строкам навчання; встановлено всім навчальним закладам назву «Середнє професійно-технічне училище» (СПТУ) (т.1 а.с. 182).
Згідно п. 34 додатку №1 до наказу №156/3 від 13.07.1984 назва навчального закладу до реорганізації була СПТУ №14 (с. Зеньковці), після реорганізації - СПТУ №44 (с. Зеньковці, Хмельницької області) (т.1 а.с. 184).
З наказу Міністерства освіти і науки України №547 від 03.10.2002 вбачається, що ПТУ №44 с. Зіньківці Кам'янець-Подільського району ліквідовано та створено на місці ліквідованого училища філію професійно-технічного училища №26 м. Кам'янця-Подільського в межах бюджетних видатків; будівлі, споруди, навчальне майно та грошові кошти ліквідованого ПТУ №44 вирішено передати на баланс ПТУ №26 м. Кам'янця-Подільського. Наказано передати контингент учнів професійно-технічного училища №44 для завершення навчання за обраною професією та обсяги державного замовлення до ПТУ №26 м. Кам'янця-Подільського (т.1 а.с. 181).
Згідно наказу №286 від 07.10.2002 Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації з урахуванням наказу Міністерства освіти і науки України №547 від 03.10.2002, створено комісію з ліквідації професійно-технічного училища №44; створено Зіньковецьку філію Кам'янець-Подільського ПТУ-26 на базі ліквідованого Кам'янець-Подільського ПТУ-44; залишено за новоствореною Зіньковецькою філією Кам'янець-Подільського ПТУ-26 будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, яке було на балансі ПТУ-44. Зобов'язано директора ПТУ №26 внести зміни до статуту професійно-технічного навчального закладу та до 10.01.2003 подати його на затвердження до Міністерства освіти і науки України в установленому порядку, а також здійснити роботу щодо переоформлення ліцензії в зв'язку з реорганізацією; прийняти контингент учнів ПТУ №44 для завершення навчання за обраною професією (т.1 а.с. 180).
Рішенням Зіньковецької сільської ради №6 від 11.02.2003 надано згоду на припинення права постійного користування на землю, загальною площею 65,50 га, з яких: ріллі - 60,10 га, багаторічних насаджень - 4,0 га, пасовища - 1,4 га Зіньковецького професійно-технічного училища №44, що розташовані за межами населеного пункту; припинено право постійного користування земельною ділянкою Зіньковецького професійно-технічного училища №44, загальною площею 10,20 га.
Наказом №377 від 13.06.2003 «Про вдосконалення мереж і професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області» Міністерства освіти і науки вирішено: реорганізувати з 01.07.2003 професійно-технічні училища Хмельницької області у професійні ліцеї за переліком, що додається; встановити, що професійні ліцеї є правонаступниками професійно-технічних училищ, що реорганізуються, і в своїй освітній діяльності використовують раніше видані ліцензії до закінчення терміну їх дії.
У переліку професійно-технічних училищ Хмельницької області, що реорганізуються у професійні ліцеї (додаток до наказу МОН №377 від 13.06.2003), під №15 значиться назва професійно-технічного училища ПТУ №26, яке реорганізується в Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про внесення зміни до найменування професійно-технічного навчального закладу Хмельницької області» №48 від 26.01.2005, вирішено внести зміни до найменування Кам'янця-Подільського професійного будівельного ліцею та надалі іменувати його як державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; встановити, що державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» є правонаступником Кам'янець-Подільського професійного будівельного ліцею і в своїй освітній діяльності використовує раніше видані ліцензії до закінчення їх дії.
31.01.2005 Управлінням освіти і науки Хмельницької ОДА видано наказ №30 «Про ліквідацію Зіньковецької філії Вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського», відповідно до якого ліквідовано Зіньковецьку філію вищого професійного училища №14, м. Кам'янця-Подільського, що розташована в с. Зіньківці, Кам'янець-Подільського району; створено комісію з ліквідації Зіньковецької філії вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського; зобов'язано комісію провести інвентаризацію майна, основних засобів та матеріальних цінностей ліквідованої філії станом на 01.01.2005 і здійснити його передачу-прийом на баланс вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського для забезпечення роботи училища; здійснити заходи з працевлаштування працівників, які вивільняються відповідно до законодавства України; передати контингент учнів ліквідованої Зіньковецької філії вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського для завершення навчання за обраною професією до вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського; виключити Зіньковецьку філію вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в установленому порядку.
Наказом Міністерства освіти і науки України №214 від 16.03.2010 «Про затвердження статуту державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» встановлено повне найменування юридичної особи: Державний навчальний заклад «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; затверджено статут державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей».
Згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про зміну типу Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» №375 від 26.03.2013, змінено тип Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти».
22.01.2016 наказом Міністерства освіти і науки України затверджено Статут ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», відповідно до п. 1.1 якого ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення. Згідно з п. 1.8 Статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником прав та обов'язків Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільське вище професійне училище» Кам'янець-Подільський професійний художній ліцей (т.1 а.с.163-173).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.2017, №831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки», наказів Міністерства освіти і науки України (наказ №304 від 12.08.1980, наказ №156/3 від 13.07.1984, наказ №547 від 03.10.2002, наказ №377 від 13.06.2003, наказ №441 від 09.12.2003, наказ №48 від 26.01.2005, наказ №504 від 05.06.2008, наказ №214 від 16.03.2010, наказ №375 від 26.03.2013), Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником СПТУ 44 с. Зіньківці, Кам'янець-Подільського району.
Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №251/2003 р від 31.03.2003 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» у зв'язку із ліквідацією професійно-технічного училища №44 с. Зіньківці, розглянувши лист та згоду Зіньковецької сільської ради та взявши до уваги наказ Міністерства освіти і науки України, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування професійно-технічному училищу №44 с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га; передано дану земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Тобто, із 107,0 га, які передані в 1983 році у користування СПТУ-14 залишилося у користуванні його правонаступника, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» 41,5 га вказаної земельної ділянки.
А земельна ділянка загальною площею 65,50 га, що була передана до земель запасу Зіньковецької сільської ради відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області вподальшому була передана громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства.
Так, наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.04.2016 №22-7842-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 площею 2,0 га (т.1 а.с.10).
18.05.2016 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку (т.1 а.с.8-9) .
22.06.2018 між ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким представник продавця передав, а покупець прийняв у власність і зобов'язався оплатити земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822482400:03:001:0017, що знаходиться на території Зіньковецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (т.1 а.с.90).
І 22.06.2018 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.01.2020 (т.1 а.с.8).
Залишаючи позов прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що навчальний заклад підпорядкований Міністерству освіти та науки України, є державною установою і не має статусу суб'єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави.
А відмовляючи в задоволені позову прокуратури в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює МОН України, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем повного або часткового накладення земельної ділянки кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 на земельну ділянку з площами 107,0 га, 65,50 га, які за твердженням позивача є однією земельною ділянкою площею 107,0 га, що належала навчальному закладу, правонаступником якого є ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» і яка була штучно подроблена і передана іншим землекористувачам. Та прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_3 , звертаючись із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку та відчужуючи її, знав про те, що ця земельна ділянка могла вибути з користування навчального закладу з порушенням вимог закону, а витребування на користь держави в особі ДНЗ із власності ОСОБА_1 спірної земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном останнього.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).
Частиною 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Висновки суду узгоджуються із матеріалами справи.
Безпідставними на думку колегії суддів є доводи апеляційної скарги про неврахування на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України судом першої інстанції фактів, встановлених: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018 у справі №924/924/17, що набрало законної сили, а саме: що згідно з Державним актом Б №041795 від 1983 року, виданим виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів за землекористувачем Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі закріплено в безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування; і постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.03.2021 у справі 924/924/17, якою встановлено, що земельна ділянка загальною площею 65,5 га, яка передана в користування навчальному закладу в 1983 році, поділена на 12 земельних ділянок серед яких також земельна ділянка кадастровий номер 6822482400:03:001:0017, яка належала ОСОБА_3 на праві власності та в подальшому передана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу; і постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного Господарського суду від 31.05.2022 у справі №924/144/19, якою встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6822482400:03:001:0017, яка належить ОСОБА_1 знаходиться в межах земельної ділянки, що передана в користування навчальному закладу на підставі Державного акту Б №041795 від 1983 року та яка подальшому була поділена на 12 земельних ділянок.
Так, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, що здійснені іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
А тому апеляційний суд вважає, що висновки прокурора про преюдиційний характер судових рішень у справах № 924/924/17 та №924/144/19 є передчасними, оскільки позивач взяв до уваги не обставини, встановлені судами за результатами розгляду вказаної справи, а правову оцінку обставин справи.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду першої інстанції про: відсутність у навчального закладу юридичного права постійного користування земельною ділянкою площею 107 га. та про відсутність доказів щодо повного або часткового накладення земельної ділянки кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 на земельну ділянку площею 107,0 га, яка як посилається прокурор, на підставі Державного акта Б № 041795 від 1983 року була передана у безстрокове і безплатне користування навчальному закладу.
Так, відповідно до положень ст. 20 ЗК УРСР (станом на дату видачі державного акту на право користування землею) згідно Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Згідно положень ст. 20 ЗК УРСР (станом на дату видачі державного акту на право користування землею) видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.
Пунктом 9 постанови Ради Міністрів Української РСР від 29.07.1977, №400 «Про порядок ведення державного земельного кадастру», яка була чинною на час видачі СПТУ-14 державного акту на право користування земельною ділянкою площею 107,0 га, передбачено, що формами кадастрової документації є: земельнокадастрова книга підприємства, організації і установи, яким земля надана в постійне користування або довгострокове користування.
Згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 10.06.1977 №501 «Про затвердження положення ведення державного земельного кадастру» державний земельний кадастр ведеться за єдиною для Союзу РСР системою і включає дані реєстрації землекористувань, обліку кількості і якості земель, бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель. Ведення державного земельного кадастру здійснюється землевпорядною службою системи Міністерства сільського господарства СРСР, яке здійснює керівництво роботами по реєстрації землекористувань, державному обліку земель та іншими роботами, зв'язаними з веденням державного земельного кадастру; розробляє і затверджує методичні вказівки і інструкції по державній реєстрації землекористувань; забезпечує систематизацію, вивчення і зберігання даних про наявність земель і розподіл їх по категоріях, угіддях і землекористувачах, а також видання матеріалів державного земельного кадастру, що підлягають опублікуванню.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №362/3551/18 зазначено, що в разі спору, суду необхідно обов'язково перевіряти чи було проведено таку реєстрацію у встановленому законом порядку, в тому числі, чи було внесено відповідні відомості про державну реєстрацію безпосередньо до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку.
Оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України фотокопію державного акту на право користування на земельну ділянку площею 107 га, серія Б №041795, суд першої інстанції вірно констатував, що у ньому відсутні записи щодо його реєстрації в державній книзі реєстрації землекористувань: а саме, номер та дата такої реєстрації, що дає підстави вважати, що така реєстрація не була проведена і право постійного користування землею юридично відсутнє.
І про відсутність права постійного користування навчальним закладом зазначеною земельною ділянкою свідчить також і факт відсутності кадастрової документації, зокрема земельнокадастрової книги землекористувача, а назва юридичної особи, на чию користь було встановлено землекористування в державному акті від 1983 року, зазначено як Кам'янець-Подільське СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі. В той же час, згідно з наказом Державного комітету УРСР по професійно-технічній освіті від 13.07.1984 №156/3, станом на 1983 рік існував навчальний заклад СПТУ №14 с. «Зіньківці», а Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі не існувало.
Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність належних та достовірних доказів щодо повного або часткового накладення земельної ділянки кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 на земельну ділянку площею 65,50 га, адже лист Відділу у Кам'янець - Подільському районі міськрайонного управління у Кам'янець - Подільському районі та м. Кам'янці - Подільському ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.01.2019 за №77/419-19.0.171 (т. 1 а.с.178-179, 196) про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6822482400:03:001:0017, що належить ОСОБА_1 в межах площі, яка перебувала у постійному користуванні ПТУ - 44 на території Зіньковецької сільської ради Кам'янець - Подільського району не є достовірним доказом на підтвердження зазначених обставин.
І, крім того, наданий прокурором висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №12017240160000638 №726/727/2591-2614/22/21-26 від 02.08.2022 беззаперечно не підтверджує факт накладення земельної ділянки кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 на земельну ділянку площею 65,50 га, що розпорядженням Кам'янець-Подільської РДА №251/2003 р від 31.03.2003 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» передано до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради, яке рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2018, що набрало законної сили 16.04.2018 визнано незаконним та скасовано. Адже експерт прийшов до наступного висновку, що у зв'язку із відсутністю в наданому на дослідженні проекті відведення земель Кам'янець - Подільському СПТУ-14 для організації учбового господарства в Кам'янець - Подільському районі Хмельницької області УРСР від 1982 року, графічних матеріалів та каталогу координат поворотних точок меж земельної ділянки площею 107,0 га надати категоричну відповідь, чи накладаються земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 4,0001 га, № НОМЕР_2 площею 41,4600 га, № НОМЕР_3 площею 9,1900 га на землі, які рахуються за Державним навчальним закладом «Подільський центр ПТО» згідно координат вказаних в кадастровому плані фактичних меж земельних ділянок 1,2,3 виготовлених ПП «Паритет» та переданих навчальному закладу згідно Державного акту на право користування землею Б №041795 за адресою: АДРЕСА_1 не надалося за можливе.
І земельна ділянка кадастровий номер 6822482400:03:001:0017 ймовірно накладається (нашаровується) на координати поворотних точок меж земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 41,4600 га згідно координат вказаних на кадастровому плані фактичних меж виготовлених ПП «Паритет», площа накладення становить 2,000 га. (т. 2 а.с. 111-128).
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахувавши те, що спірна земельна ділянка, яку прокурор просив витребувати, перебуває у фізичної особи, яка законним шляхом добросовісно набула її у власність, що становитиме втручання у мирне володіння ОСОБА_1 цим майном з огляду на наступне.
Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.
Разом із тим у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Враховуючи усі наведені вище принципи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що витребування на користь держави в особі державного навчального закладу із власності ОСОБА_1 земельної ділянки буде непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання прав громадянина який законним шляхом добросовісно набув своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу уповноваженого на передання в порядку приватизації земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 мав всі підстави вважати, що наказ уповноваженого державного органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувати, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, передаючи йому земельну ділянку, має право нею розпоряджатися, а він після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном, позаяк особа, яка отримує земельну ділянку (чи будь-яке інше майно) від держави, не зобов'язана проявляти розумну обачність та здійснювати перевірку повноважень органів держави, щодо розпорядження землею, які знаходяться у їх віданні.
При цьому суд зауважує, що спірна земельна ділянка не належала до лісового фонду, не знаходилися на прибережних смугах водойм, у заповідних зонах чи на полігоні, де особа повинна була б розуміти, що така земельна ділянка не може бути переданою у власність.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 не міг знати про те, що земельна ділянка могла вибути з користування навчального закладу з порушенням вимог закону.
За викладених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що намагання виправити допущену в минулому органами державної влади «помилку» не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на відповідача усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову сausa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на власника-фізичну особу, а отже, порушить справедливий балансу інтересів сторін.
Зазначений висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 369/4858/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 369/2803/16-ц, від 27.11.2019 у справі № 369/4389/16.
Аргументи апеляційної скарги відносно того, що не відповідають положенням чинного законодавства висновки суду щодо відсутності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 4 і 5 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
За змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Державний класифікатор України ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97, містить визначення поняття «державна організація (установа, заклад)»: утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління».
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.
Відповідно правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 зазначено, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись з позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У контексті цього положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб'єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
З огляду на вищенаведене та врахувавши, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» відповідно до пунктів 1.1, 7.1 Статуту підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом, порядок фінансування та матеріально технічне забезпечення якого визначаються Бюджетним кодексом України, законами України «Про освіту», «Про професійну технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», іншими законодавчими актами, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказаний державний навчальний заклад є державною установою та не має статусу суб'єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави. І на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України суд першої інстанції вірно залишив позов у відповідній частині без розгляду. Також, апелянт посилається на помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів зауважує, що хоча в оскаржуваному рішенні і містяться норми цивільного законодавства, що регулюють строк позовної давності, проте як вбачається із рішення, суд першої інстанції мотивував свою відмову у задоволенні позову недоведеністю позовних вимог.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської окружної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай