26 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23886/15-ц
Провадження № 22-ц/4820/769/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю: представників відповідачів Чулкової Н.К., Матвійчука С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/23886/15-ц за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року (суддя Козак О.В.).
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У грудні 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що 13.08.2008 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір HMIBGA0000000952, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 80737,52 дол. США на термін до 13.08.2018, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштам в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Зазначає, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 80737,52 дол. США.
Вказує, що у порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.
У зв?язку із зазначеними порушеннями зобов?язань за кредитним договором станом на 14.09.2015 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 177481,55 дол. США, яка складається з наступного: 63256,24 дол. США - заборгованість за кредитом; 30840,81 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8379,02 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 29200 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,53 дол. США - штраф (фіксована частина); 6583,80 дол. США - штраф (процентна складова).
Посилається на те, що в забезпечення виконання зобов'язання за договором HMIBGA0000000952 між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
З урахуванням викладеного вище позивач, звертаючись до суду, просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість в розмірі 138271,40 дол. США, що за курсом 21,69 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.09.2015 складає 2999106,66 грн за кредитним договором № НМІВСА0000000952 від 13.08.2008 та судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HMIBGA0000000952 від 13.08.2008 в розмірі 72572,20 доларів США, яка складається з: 63256,24 доларів США заборгованість за тілом кредиту; 7418,94 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1897,02 доларів США заборгованість за комісією за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 23613,47 грн, в рівних частинах з кожного відповідача по 11806,73 грн.
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків та пені, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права та матеріального права. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків суд знехтував нормами договору, які було погоджено сторонами при його укладанні. Вважає, що вимога щодо дострокового повернення кредиту не є безумовною підставою припинення нарахування відсотків та з огляду на приписи ст. 1048 ЦК України боржник має сплатити відсотки за користування кредитом до дня фактичного повернення боргу.
Крім того, як зазначає скаржник, банк має законне право на стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вказує, що судом було безпідставно залишено поза увагою та не надано оцінки умовам кредитного договору, які визначають підстави та порядок нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банком не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається при цьому на необгрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу банку залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належними чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 13 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №HMIBGA0000000952, відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 80737,53 доларів США, на наступні цілі: 72885,23 доларів США на споживчі цілі: з них 70000 доларів США на споживчі цілі, шляхом видачі готівки через касу банку, 2100 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 419,01 доларів США для сплати страхового платежу страхування майна, 366,22 доларів США для сплати особистого страхування.
Кошти надавалися ОСОБА_1 на строк з 13.08.2008 до 13.08.2018, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів в розмір 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного Договору.
Крім того, умовами договору визначено період сплати кредиту з 13 по 18 число кожного місяця, та погоджено, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1377,04 доларів США згідно Графіку погашення кредиту (Додаток 2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді, комісії (п.8.1 Кредитного договору).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором №HMIBGA0000000952 13 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира.
Крім того, 13 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором №HMIBGA0000000952 від 13.08.2008. Умовами якого визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Банк взяті на себе зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 70000 доларів США (а.с. 19 т. 1).
Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, станом на 14.09.2015 має заборгованість - 138 271,40 доларів США, яка складається з наступного: 63256,24 доларів США - заборгованість за кредитом; 30840,81 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8379,02 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 29200 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 11,53 доларів США - штраф (фіксована частина); 6583,80 доларів США - штраф (процентна складова).
Також судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2012 року АТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діяла у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.08.2013 року в справі № 2218/16063/2012 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором HMIBGA0000000952 від 13.08.2008 в сумі 71 479,56 доларів США, пені в сумі 16 215 грн. 56 коп., штрафу в сумі 29 627 грн. 55 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,5 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 23.12.2013 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.08.2013 року в частині виселення відповідачів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» про виселення. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Крім того, постановою Хмельницького апеляційного суду від 21.07.2020 року в справі №686/3392/16-ц скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 , який дії в інтересах підопічного ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, що укладений 13.08.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», відмовлено.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог про стягнення процентів і пені, нарахованих після закінчення строку дії договору.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц сформувала правовий висновок, відповідно до якого, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
З огляду на викладене вище, правильним є висновок суду першої інстанції, що ПАТ КБ «ПриватБанк» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. А тому, право АТ КБ «ПриватБанк», як кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось, у зв'язку із пред'явленням до відповідачів вимог, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Припинилось, відповідно, і право позивача нараховувати штрафні санкції та комісії. А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, позивачем до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру нарахованої ним пені в сумі 29200 доларів США, враховуючи, що згідно наданого ним розрахунку загальний залишок пені становить 68484,42 доларів США, сплачено пені 0,00. В позовній заяві позивачем необґрунтовано за який саме період позивач просить стягнути пеню в розмірі 29200 доларів США та відповідно не надано суду обґрунтованого розрахунку вказаної пені. Необґрунтовано позивачем і суму нарахованих штрафів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частиною третьою та четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що згідно ст. 1048 ЦК України відсотки за користування кредитом мають бути сплачені позичальником до дня фактичного повернення боргу не грунтуються на нормах матеріального права. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). А після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З вимогою про стягнення коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України банк не звертався.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. Фактично доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для заявника, що має на меті лише задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай