19 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 681/1178/21
Провадження № 22-ц/4820/1510/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю представника МТСБУ Шклярука Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №681/1178/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 липня 2022 року (суддя Горгулько Н.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 , поданого в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали, суд
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказувала, що 20 жовтня 2020 року близько 14 год 00 хв на автодорозі зі сполученням Житомир-Чернівці, км Н-03, в с. Перлявка, Житомирського району ОСОБА_4 , рухаючись автомобілем «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 в напрямку м. Житомира здійснював буксирування транспортного засобу марки «PEUGEOT Expert» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 . Під час буксирування автомобіль марки «PEUGEOT Expert» виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив дотичне зіткнення з автомобілем «KIA Magentis», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку та лобове зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2104» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_7 , який також рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій автомобіля «ВАЗ 2104» ОСОБА_7 загинув. Відповідальність водія автомобіля марки «PEUGEOT Expert» на момент ДТП застрахована не була.
Позивачка зазначає, що на адресу МТСБУ були направлені необхідні документи для виплати страхового відшкодування, до яких також долучено вирок Житомирського районного суду Житомирської області, однак відповідачем такої виплати утриманцям померлого проведено не було. Позивачка вважає, що невиплата страхового відшкодування у передбачений законом 90-денний термін зводиться до рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування та є таким, що суперечить нормам законодавства, у зв'язку із чим до стягнення підлягає також пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.
Зважаючи на викладене, позивачка, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово збільшуючи позовні вимоги просила суд стягнути з МТСБУ на її користь 360000 грн страхового відшкодування утриманцям померлого, 60036,16 грн пені, 11184,66 грн 3% річних, 27101,54 грн інфляційних втрат та 30 000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 20 липня 2022 року в задоволені позову ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вказує, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що заява про виплату страхового відшкодування подана представником ОСОБА_1 без відповідного на це права, адже позивачка нотаріально посвідченою довіреністю надала право ТОВ «ЮК «Центр автовиплат поліс» здійснювати представництво прав та законних інтересів останньої з приводу отримання страхового відшкодування, пов'язаного із ДТП, що відбулося 20.10.2020 та у якій загинув ОСОБА_7 . При цьому, метою звернення було збільшення обсягу матеріальних прав малолітніх, що у даному випадку впливає на покращення майнового становища малолітніх. Також, апелянтка зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 2015 року народження та ОСОБА_3 2010 року народження є малолітніми дітьми, тому перебували на повному утриманні свого батька - померлого ОСОБА_7 .
Крім того, на думку ОСОБА_1 , добровільне відшкодування шкоди водієм не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування МТСБУ. Поміж того, заява про добровільне відшкодування в рамках кримінального провадження винною у ДТП особою саме ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди не стосується відшкодування малолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шкоди внаслідок втрати годувальника, адже такий вид відшкодування є самостійним.
Апелянтка також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. А також стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 30000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу МТСБУ погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає, що заяви про виплату страхового відшкодування, які були надіслані представником ОСОБА_1 ОСОБА_8 не є належними документами, оскільки такий представник не є уповноваженою особою відповідно до довіреності, на підставі якої він діяв, на представництво малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Жодного документу в інтересах дітей від їх законного представника ОСОБА_1 щодо отримання нею страхового відшкодування на їх користь до МТСБУ не надходило. Крім того, представник ОСОБА_8 та позивачка ігнорували вимоги МТСБУ, які ґрунтувалися на приписах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961 - IV) щодо надання необхідних документів. Також відповідач вказує, що винуватець ДТП ОСОБА_5 повністю відшкодував позивачці як моральну так і матеріальну шкоду, що є підставою для відмови у здійснення регламентної виплати МТСБУ. І зважаючи на те, що лише після звернення особи із відповідною заявою до МТСБУ та надання необхідних для цього документів відбувається узгодження суми страхового відшкодування і лише після цього у МТСБУ виникає зобов'язання, а тому безпідставними є вимоги позивачки про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач вважає розмір судових витрат на правову допомогу недоведеним та неспівмірним із обсягом виконаних робіт.
Представник відповідача МТСБУ Шклярук Р.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду не з'явилася, хоча про день і час розгляду справи повідомлена належним чином.
Від представника позивачка адвоката Качмар А.І. 19.10.2022 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із її перебуванням за межами території України.
Протокольною ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19.10.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки адвоката Качмар А.І. про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_8 не був уповноважений звертатися до МТСБУ із заявою від імені малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адже право малолітніх на відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника не може бути передоручено іншим особам, а ОСОБА_1 не зверталася в інтересах малолітніх дітей до МТСБУ із відповідною заявою, що унеможливлює не лише виплату для неї страхового відшкодування, а й розгляд такого питання відповідачем. Також, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції враховував не встановлення усіх осіб, які перебували на утриманні померлого і мали б право на отримання відшкодування в зв'язку із втратою годувальника; при розрахунку зазначених виплат не надано інформацію про доходи померлого; відсутність посилання в позові на норми закону, на підставі яких позивач визначає можливим стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат; відшкодування виною у ДТП особою ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, що настала в результаті ДТП і загибелі її чоловіка і пошкодження належного йому майна, що є підставою припинення як договірних так і деліктних зобов'язань.
З такими висновками суду апеляційний суд не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 20 жовтня 2020 року близько 14 год 00 хв на 12 км автодороги Н-03 зі сполученням Житомир - Чернівці, в с. Перлявка, Житомирського району ОСОБА_4 , рухаючись на автомобілі «AUDI» д.н.з. НОМЕР_5 в напрямку м. Житомира здійснював буксирування транспортного засобу марки «PEUGEOT Expert» д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5 . Під час буксирування автомобіль марки «PEUGEOT Expert» д.н.з. НОМЕР_6 виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив дотичне зіткнення з автомобілем «КІА Magentis» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку та лобове зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2104» д.н.з. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_7 , який також рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій автомобіля «ВАЗ 2104» ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, від яких загинув на місці пригоди, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, свідоцтвом про смерть та вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 22.06.2021 (а.с.15, 18, 74-75).
Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля марки «PEUGEOT Expert» д.н.з. НОМЕР_6 , як власника (володільця) транспортного засобу на момент ДТП застрахована не була.
17 листопада 2020 року на адресу МТСБУ представником Лех Т.А., яка діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_8 , директором ТОВ ЮК «Центр Автовиплат поліс» направлено на адресу МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування утриманцям померлого ОСОБА_7 по 180 000 грн для кожної дитини з відповідним переліком документів (а.с.6-7, 62-63).
14 грудня 2020 року МТСБУ на адресу представника позивачки ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат Поліс» скеровано лист, яким повідомлено про необхідність надати копію свідоцтва про смерть потерпілого, завірену нотаріальну; оригінали документів, що підтверджують витрати на поховання, а саме фіскальний касовий чек або розрахункова квитанція. Крім того відповідачем зазначено про необхідність надати заяву про виплату страхового відшкодування від опікуна малолітніх ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження загиблого і вирок суду або постанову про закриття кримінального провадження (а.с.66).
18.02.2021 представником позивачки ОСОБА_8 на адресу МТСБУ направлено досудову вимогу про виплату страхового відшкодування із додатками банківських реквізитів ОСОБА_1 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 (загиблого) (а.с.67-68).
09.03.2021 МТСБУ направлено представникам позивачки ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат Поліс» лист про необхідність надання заяви про страхове відшкодування від опікуна малолітніх дітей ОСОБА_1 та копію документа, що підтверджує зміну прізвища матері загиблого (а.с.69).
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням протягом двох років іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки (а.с.74-75).
22.07.2021 на адресу відповідача ОСОБА_8 , як представником ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направлено заяву про долучення документів та виплату страхового відшкодування, до якої долучено вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22.06.2021. Відповідно до змісту заяви представник просив стягнути страхове відшкодування з МТСБУ для утриманців загиблого ОСОБА_7 по 180 000 грн кожній дитині (а.с.70).
29.07.2021 МТСБУ було направлено відповідь, в якій наголошено про необхідність надання заяви про страхове відшкодування від опікуна малолітніх ОСОБА_1 , а також про те, що законом не передбачено права опікуна передавати третім особам своє право щодо піклування над малолітньою особою, у зв'язку із чим МТСБУ не вбачає підстав для здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат поліс» (а.с.71).
06.09.2021 представник позивачки ОСОБА_8 направив МТСБУ досудову вимогу про виплату страхового відшкодування в розмірі по 180 000 грн кожній дитині загиблого ОСОБА_7 та пені, вказуючи, що заява про виплату страхового відшкодування надіслана в МТСБУ 17.11.2020 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх законним представником ОСОБА_1 . Самою ж ОСОБА_1 вимог до МТСБУ про відшкодування шкоди особисто їй заявлено не було (а.с.72-73).
01.10.2021 МТСБУ надіслало представнику ОСОБА_1 відмову у відшкодуванні школи через відсутність правових підстав для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих, оскільки винна особа ОСОБА_5 повністю відшкодував ОСОБА_1 моральні та матеріальні збитки, що виникли в результаті ДТП, загибелі її чоловіка та належного йому майна у розмірі 199 000 грн (а.с.73 зворот, 77).
Апеляційний суду не погоджується із висновком суду першої інстанції та позицією представника МТСБУ про відсутність повноважень у представника позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_8 на звернення до МТСБУ із відповідною заявою.
Так, згідно ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. 2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.
З огляду на наведене, статтею 31 ЦК України не передбачено права малолітньої особи самостійно звертатися до юридичної особи (в тому числі МТСБУ) з заявою про відшкодування шкоди. Таке право може бути реалізоване, шляхом отримання згоди від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Крім того, згідно ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
А відтак колегія суддів вважає, що законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам з метою реалізації права на професійну правничу допомогу, оскільки вказане, на думку суду, не суперечать інтересам дітей. За таких обставин, висновок суду першої інстанції, про те що ОСОБА_1 не мала правових підстав для вчинення передоручення у спірному питані є не обґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону.
Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування утриманцям, апеляційний суду виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно частини першої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Разом з тим, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування поряд із положеннями Цивільного Кодексу України застосовуються положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV).
Так, в силу статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
В пункті 41.1. а) статті 41 Закону закріплено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV) .
Відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно частини першої статті 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.
Як вбачається з розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №566 від 09.07.2010 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час ДТП), розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих у розмірі 260000 грн на одного потерпілого.
Встановлено, що утриманцями потерпілого ОСОБА_7 є малолітні діти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказів того, що на утриманні у потерпілого були інші утриманці учасниками справи та їх представниками в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано, крім того у матеріалах справи наявні копії свідоцтв про смерть ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , які 17.11.2020 направлялися на адресу МТСБУ(а.с. 62-63) і зі слів представника позивачки були батьками потерпілого ОСОБА_7 , який загинув 20.10.2020 (а.с. 23 -24).
Як вбачається із матеріалів справи, представником позивачки на адресу МТСБУ були направлені усі необхідні документи, підтверджуючі факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а також документи, що підтверджують перебування малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на утриманні у загиблого в ДТП ОСОБА_7 і відсутність інших утриманців. Однак підставою відмови МТСБУ у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 , яка діє у інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була саме відсутність правових підстав для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих, оскільки винна особа відшкодувала заподіяну шкоду в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_5 199000 грн на відшкодування завданих саме ОСОБА_1 моральних та матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, загибелі її чоловіка та пошкодження майна не є підставою для відмови у виплаті малолітнім утриманцям потерпілого ОСОБА_7 страхових виплат в зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 41 Закону № 1961-IV.
Разом з тим, положення ст. 37 Закону №1961-IV, які регламентують підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, не містять такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як попереднє відшкодування винною особою шкоди дружині потерпілого, як і інші підстави, на які посилається відповідач.
З огляду на наведені норми матеріального права та на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави в межах визначених законом страхових сум для стягнення з відповідача на користь позивачки, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 260000 грн страхового відшкодування.
А тому оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні із МТСБУ страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям померлого підлягає до скасування із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
І враховуючи вищезазначене аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та не встановлено і не враховано обставини справи є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до п.36.1. ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно із п.36.2. ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Пунктом 36.5. ст.36 Закону № 1961-ІV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що 01.10.2021 МТСБУ безпідставно відмовлено позивачці у виплаті страхового відшкодування утриманцям, колегія суддів вважає, що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. І зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 27.01.2021 у справі №337/5617/19.
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2020 на адресу відповідача було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування, а 22.07.2021, крім іншого, направлено вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22.06.2021, що набрав законної сили 23.07.2021. Отже страховик протягом 90 днів у визначений ст.36.2 Закону термін зобов'язаний був сплатити повну суму страхового відшкодування, однак цього не зробив.
Таким чином, за період прострочення зобов'язання у вигляді сплати 260 000 грн страхового відшкодування утриманцям за період з 24 жовтня 2021 року (90 днів після набрання вироком законної сили) по 28 лютого 2022 року (межі позовних вимог) підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 , яка дії в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16632,88 грн пені, 2735,34 грн трьох процентів річних і 11353,24 грн інфляційних втрат.
А отже, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені, інфляційних втрат і 3% річних підлягає до скасування із ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є такими, що заслуговують на увагу.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду цієї справи, представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювалося адвокатом Качмар А.І. на підставі ордеру серії ВС №1104390 від 27 жовтня 2021 року, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 01.10.2021 (а.с.12).
Відповідно до детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом Качмар А.І., на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 01 жовтня 2021 року (а.с.105-106) вбачається, що адвокатом було надано наступні послуги: аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо захисту порушених прав клієнта та пошук судової практики у аналогічних справах (витрачено 3 год., вартість 3000 грн); написання позовної заяви про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, копіювання матеріалів для доручення до позовної заяви та направлення на адресу суду (витрачено 7 год., вартість 7000 грн); формування заяв про збільшення позовних вимог (витрачено 5 год., вартість 5000 грн); підготовка та участь у судових засіданнях, незалежно від кількості у режимі відеоконференції із Полонським районним судом Хмельницької області (витрачено 15 год., вартість 15000 грн.)
Фактичне понесення позивачкою витрат на правничу допомогу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №64/11 від 31.12.2021 на суму 30 000 грн (а.с.104).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону N5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Представник відповідача як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції зазначає, що розмір судових витрат, заявлених позивачкою є неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому вважає, що такі витрати підлягають зменшенню.
Виходячи з положень ст. 137 ЦПК України, беручи до уваги кількість витраченого адвокатом часу вцілому, співмірність вартості її послуг складності справи, заяв представника відповідача щодо зменшення розміру судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивачки 15000 грн витрат на правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами, зокрема і те, що у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються пропорційно.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2905,76 грн (4583,22 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви) * 63,4 (% задоволених вимог)/100) та за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 4358,64 грн (6874,83 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги) * 63,4 (% задоволених вимог) /100), що в сумі складає 7264,40 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 липня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , поданого в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; Русанівський бульвар, 8, м. Київ) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_1 ) 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн страхового відшкодування та 16632 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 88 коп пені, 2735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн 34 коп 3% річних, 11353 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн 24 коп інфляційних втрат.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; Русанівський бульвар, 8, м. Київ) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_1 ) 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; Русанівський бульвар, 8, м. Київ) в дохід держави 7264 (сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 40 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай