01 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 689/1558/20
Провадження № 11-кп/4820/721/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №12020240280000124, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ярмолинецькогорайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2020 року, -
Вироком Ярмолинецького районного суду від 18 листопада 2020 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Каланчакського району Херсонської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.11.2010 року Тернопільським районним судом за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік 6 місяців;
- 30.09.2011 року Ярмолинецьким районним судом за ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з 18 листопада 2020 року.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 досудове перебування його під вартою з 30 червня 2020 року по 17 листопада 2020 року включно.
Стягнуто із ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертизи на користь держави в розмірі 1961 грн. 40 коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 червня 2020 року, на пару кросівок білого кольору, що належать ОСОБА_6 .
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, у тому числі 24 листопада 2011 року Тернопільським районним судом за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив новий аналогічний умисний злочин.
Так, 15 червня 2020 року близько 01 години, ОСОБА_6 , перебуваючи в с. Стріхівці Ярмолинецького району Хмельницької області, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив проникнути в приміщення будинку, який знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та відкрито заволодіти майном потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, ОСОБА_6 , шляхом зняття дерев'яної віконної рами, через вікно проник в приміщення будинку, який знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , тримаючи в руках ніж, зайшов у спальню кімнату будинку, в якій горіло світло, де в цей час перебували ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які ремонтували холодильник.
Перебуваючи в спальній кімнаті будинку, ОСОБА_6 , погрожуючи ножем ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вимагав віддати йому золоті прикраси та грошові кошти.
Коли ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_6 , що золотих прикрас та грошових коштів у них не має, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, умисно наніс один удар ручкою ножа в область правої лобної ділянки голови та один удар кінчиком леза ножа в область лобної ділянки голови ОСОБА_10 .
Після цього, ОСОБА_6 схопив на столі спальної кімнати вказаного будинку кухонний ніж та, тримаючи його у одній руці, а у іншій руці свій ніж, направив їх в сторону ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Надалі, коли ОСОБА_10 намагалася вихопити із рук ОСОБА_6 свій кухонний ніж, останній штовхнув її на підлогу, під час чого ОСОБА_10 порізала собі ножем долоню правої кисті.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 умисно спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани м'яких тканин правої лобної ділянки, 2-х різаних ран долонної поверхні правої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді глибокого садна шкіри лобної ділянки голови по середині, садна шкіри передньої поверхні лівої гомілки у верхній третині, підшкірного крововиливу і забійної рани передньої поверхні лівої гомілки в середній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, підійшов до ОСОБА_11 та, вимагаючи грошові кошти, кинув його на підлогу та умисно наніс декілька ударів ногами в область правої половини грудної клітки, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу правої половини грудної клітини, садна шкіри зовнішньої поверхні правого плеча в нижній третині, які згідно висновку експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Надалі, коли ОСОБА_6 , погрожуючи ножами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вимагав віддати йому золоті прикраси та грошові кошти, останні повідомили, що в приміщенні їх літньої кухні у них є грошові кошти в сумі 100 гривень, які вони можуть йому віддати.
Тому ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, погрожуючи ножами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішов із ними в приміщення їх літньої кухні, яка знаходиться на території вказаного домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_10 дістала із гаманця грошові кошти в сумі 100 гривень, які передала ОСОБА_6 , де останній, забравши їх, незаконно ними заволодів та зник з місця події.
В ході розбійного нападу ОСОБА_6 спричинив майнову шкоду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на загальну суму 100 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження та вказуючи на суворість призначеного ОСОБА_6 покарання, просить вирок змінити, визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначити менш суворе покарання. При цьому, стверджує, що його підзахисний в процесі судового розгляду показав, що проник в будинок з метою викрадення металевих виробів, а коли побачив в ньому потерпілих вийшов звідти та з приміщення літньої кухні вкрав 100 грн., ножем потерпілим не погрожував і побоїв їм не наносив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та його захисника, на підтримку апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, прокурора, який просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає виходячи з таких підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин провадження та перевірка їх доказами проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у провадженні не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Доводи апеляційної скарги захиснка обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що досудове розслідування, з'ясування обставин провадження та перевірка їх доказами судом проведено без з'ясування даних, які мають значення для встановлення істини у провадженні, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами.
Зокрема, в процесі судового та апеляційних розглядів обвинувачений ОСОБА_12 не заперечував обставин незаконного проникнення в будинок потерпілих в нічну пору 15 червня 2020 року, виявлення там потерпілих заволодіння належними їм коштами, однак викладав свою версію подій.
Показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які прямо вказали на ОСОБА_6 , як на особу, яка незаконно проникла до належного їм володіння, спричинила їм тілесні ушкодження, в тому числі за допомогою ножів та незаконного заволоділа належними їм коштами.
Крім того, спричинення потерпілим тілесних ушкоджень з погрозою застосування ножа, їх вид, спосіб та механізм спричинення підтверджується даними протоколів проведення слідчих експериментів з участю потерпілої ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 з таблицями ілюстрацій (а.к.п. 51-69; 84-98, т. 1).
Факт вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення об'єктивно стверджується даними протоколу огляду місця події з фото-таблицями з яких вбачається, що віконна рама в помешканні потерпілих пошкодженна, а на підлозі виявлена значна кількість бруду (а.п. 16-39, т. 1).
Із змісту висновку судово-трасологічної експертизи від 18 червня 2020 року, вбачається, що вилучені під час огляду місця події 15.06.2020 року в домоволодінні потерпілих сліди взуття залишені обвинуваченим ОСОБА_6 (а.к.п. 116-123, т.1).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 261 від 15 червня 2020 року, стверджується, що ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу правої половини грудної клітини, який виник від дії тупого твердого предмету, яким міг бути кулак руки, взута нога сторонньої особи, та їм подібні предмети. Також у ОСОБА_11 виявлене тілесне ушкодження у вигляді садна шкіри зовнішньої поверхні правого плеча в нижній третині, яке виникло від дії частково загостреного предмету або при дотичному ударі об такий, падінні з висоти власного зросту та ударі об такий. Вказані тілесні ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, а за строком свого виникнення можуть відповідати нічній порі 15.06.2020р., що могло мати місце в строк і за обставин, вказаних ОСОБА_11 (а.к.п. 82, т. 1).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 265 від 15 червня 2020 року, стверджується, що ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження:
- у вигляді забійної рани м'яких тканин правої лобної ділянки голови, яка виникла від дії тупого твердого предмету із обмеженою травмуючою поверхнею, яким могла бути ручка ножа, фіксована в руці сторонньої людини, та її подібний предмет, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я;
- у вигляді глибокого садна лобної ділянки голови по середині, яке виникло від дії загостреного предмету, яким міг бути кінчик леза ножа та йому подібний предмет, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень;
- у вигляді 2-х різаних ран долонної поверхні правої кисті, які виникли від 2-х дій гостро ріжучого предмету, яким міг бути ніж та йому подібний предмет, являються характерними для виникнення при самообороні потерпілого від нападника, а саме: відбиванні правою рукою нападника, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я;
- у вигляді садна шкіри передньої поверхні правої гомілки у верхній третині, яке виникло від дії тупого твердого предмету, яким могла бути нога сторонньої людини та її подібний предмет, або при падінні ОСОБА_10 із висоти власного зросту та ударі об тупий предмет, по своєму характеру відноситься до легких тілесних ушкоджень;
- у вигляді підшкірного крововиливу і забійної рани передньої поверхні лівої гомілки в середній третині, які виникли від дії тупого твердого предмету, яким могла бути нога сторонньої людини та її подібний предмет або при падінні ОСОБА_10 із висоти власного зросту та ударі об тупий предмет, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
По строку свого виникнення вказані тілесні ушкодження можуть відповідати нічній порі 15.06.2020р., що могло мати місце в строк і за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_10 (а.к.п. 48-49, т. 1).
Проаналізувавши висновки судово-медичної експертизи в сукупності з іншими дослідженими доказами, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виявленні в потерпілих тілесні ушкодження спричиненні саме ОСОБА_6 за обставин вказаних у вироку.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 376 від 15.07.2020р., ОСОБА_6 на період інкримінованого йому кримінального правопорушення виявляв легку розумову відсталість з поведінковими розладами, перебував поза будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_13 виявляє легку розумову відсталість з поведінковими розладами, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.к.п. 219-221, т. 1).
Кількість та вартість викраденого майна стверджується послідовними показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і жодним учасником судового розгляду, в тому числі стороною захисту не оспорюється.
Про наявність умислу в діях ОСОБА_6 на відкрите заволодіння майном потерпілих, поєднане з застосуванням насильства, небезпечним для їх життя чи здоров'я, свідчить спосіб, характер та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, тривалість злочинних дій обвинуваченого та їх припинення виключно після отримання коштів, свідоме ігнорування спроб припинити побиття.
Вказані факти свідчать про цілеспрямовані, обдумані та умисні дії засудженого спрямовані на відкрите заволодіння майном потерпілих з застосуванням насильства.
Про наявність вказаного умислу свідчить і той факт, що навіть після того, коли за твердженнями обвинуваченого він виявив, що в будинку знаходяться потерпілі, злочинних дій не припинив, а продовжував чинити цілеспрямовані та активні дії по відношенню до потерпілих, і їх не припиняв доти, поки вони не передали йому кошти.
Судом першої інстанції за результатами дослідження доказів у провадженні, зокрема показань потерпілих, висноків судово-медичних експетиз беззаперечно встановлено, що вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення супроводжувалося насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, які зазнали нападу, внаслідок завданих їм ударів, в тому числі по голові ножем, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_10 спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, потерпілому ОСОБА_11 такі ж тілесні ушкодження без розладу здоров'я.
За таких обставин, враховуючи наслідки злочину, що настали в результаті застосування насильства до потерпілих та спосіб дій ОСОБА_6 , напад з ножем, спричиненням ним тілесних ушкоджень потерпілим, колегія суддів вважає, що
мав місце розбій.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_6 .
Твердження обвинуваченого про те, що він потерпілим ножем не погрожував та не наносив їм тілесних ушкоджень, повністю спростовуються вищенаведеними, не спростованими стороною захисту доказами.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні обвинуваченим, ні його захисником не надано.
Більше того, дані твердження ОСОБА_6 були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення злочину ОСОБА_6 , які покладені судом в основу обвинувального вироку були отриманні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Разом з тим місцевий суд, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, з попередніх судимостей жодних висновків не зробив та вчинив нове, умисне кримінальне правопорушення відносно осіб похилого віку, беручи до уваги рецидив злочинів, відсутність ініціативи щодо відшкодування майнової шкоди потерпілим, правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі реально.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6 , при даних конкретних обставинах провадження та особі обвинуваченого є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
А тому колегія суддів не може погодитись з твердженнями обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про призначення явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування вироку суду у межах апеляційної скарги не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Ярмолинецького районнного суду Хмельницької області від 18 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримає під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3