Справа № 444/180/17 Головуючий у 1 інстанції Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/2780/22 Доповідач в 2-й інстанції Копняк С. М.
07 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Копняк С.М. (судя - доповідач), Бойко С.М., Ніткевича А.В., вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», з участю третьої особи - ОСОБА_3 , про стягнення коштів,
ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», з участю третьої особи - ОСОБА_3 , про стягнення коштів.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши вп'яте апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 неодноразово подавав до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року.
Так, 31 липня 2019 року ОСОБА_1 вперше оскаржив ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року (т. 1. а.с. 182 -182а) з підстав порушення судом правил підсудності.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 186 -187).
В грудні 2019 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 200).
11 січня 2021 року ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року (т.2 а.с. 8 -9).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року повернуто скаржнику ( т - 2 а.с.12).
25 квітня 2022 року ОСОБА_1 вчетверте подав апеляційну скаргу на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року (т. 2 а.с. 50-51).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року, попереджено ОСОБА_1 про те, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ( т. 2 а.с. 56).
Таким чином, подавши 23 вересня 2022 року апеляційну скаргу на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року вп'яте ( т. 2 а.с. 78-79).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Разом із цим, частиною другою статті 2 ЦПК України встановлено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Тобто, процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 44 ЦПК України).
Частинами третьою та четвертою цієї ж статті передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Подаючи вп'яте апеляційну скаргу на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 достовірно знав про те, що апеляційне провадження за нею не може бути відкрито, оскільки для цього є норма процесуального права, яка імперативно це забороняє (пункт 3 частина перша статті 358 ЦПК України).
В той же час, подання чергової апеляційної скарги унеможливлює здійснити судом розгляд справи по суті та, як наслідок, призводять до затягування судового розгляду справи.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до пункту 15.5 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідний положень Цивільного процесуального кодексу України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (апеляційної чи касаційної інстанції), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Заявник ОСОБА_1 , всупереч вищезазначеному положенню свідомо скеровує апеляційні скарги на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року до суду першої інстанції, вчиняючи перешкоди у розгляді справи по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, розгляд даної справи триває із січня 2017 року, тобто п'ять років, що перевищує усі розумні строки розгляду справи.
З матеріалів цивільної справи убачається й те, що особи, які не брали участь в розгляді справи неодноразово оскаржували ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року, шляхом подання апеляційних скарг. Судом апеляційної інстанції постановлено ухвали про відмову відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційних скарг.
На думку колегії суддів, подібна практика спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначалося вище, відповідно до вимог частини четвертої статті 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно статті 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 144 ЦПК України, одним із таких заходів процесуального примусу є штраф.
Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України, у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами, вчиняє дії, направленні на затягування судового розгляду справи, тобто перешкоджає судочинству, а тому з метою запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства до нього слід застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 481 грн 00 коп., який підлягає стягненню в дохід держави.
Розмір штрафу визначено з врахуванням надмірно тривалого строку, протягом якого особа, достовірно знаючи про те, що апеляційне провадження за його скаргою не може бути відкрито, будучи попередженою про неприпустимість протиправної процесуальної поведінки, вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, порушуючи при цьому права інших учасників.
Згідно частини п'ятої статті 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись статями 44, 143, 148, 260, 261, 389, 390 Львівський апеляційний суд ,
визнати подання ОСОБА_1 вп'яте апеляційної скарги на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2017 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», з участю третьої особи - ОСОБА_3 , про стягнення коштів, зловживанням процесуальними правами та повернути її заявнику.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 2 481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.
Боржник:
Фізична особа: ОСОБА_1
Місце проживання:
АДРЕСА_1 ;
Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
Стягувач:
Державна судова адміністрація України, місцезнаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, ЄДРПОУ 26255795. Реквізити платежу: отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA UA118999980313090106000026007, код класифікаціїдоходів бюджету 21081100).
Копію ухвали направити ОСОБА_1 , для відома ( АДРЕСА_1 ) та Державній судовій адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5), для подання до виконання.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Ухвала складена 07 листопада 2022 року.
Судді: С.М. Копняк
С.М. Бойко
А.В. Ніткевич