Справа № 128/25/22
Провадження № 22-ц/801/1786/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Матківська М. В.
10 листопада 2022 рокуСправа № 128/25/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішення ухвалила суддя Бондаренко О. І.
Рішення ухвалено у м. Вінниця
Повний текст рішення складено 16 серпня 2022 року,
Встановив:
У січні 2022 року АТ «Альфа - Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 лютого 2020 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали оферту на укладання угоди про надання кредиту № 500844411. Відповідно до умов цього договору, позивач зобов'язався надати відповідачеві кредит.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 22 грудня 2022 року склалася заборгованість в загальній сумі 122 540,64 грн., із яких: 100 123,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 22 417,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням (заочним) Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа - Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість в сумі 100 123,35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі 1854,73 грн.
В апеляційній скарзі позивач АТ «Альфа-Банк», пославшись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути заборгованість у стягненні якої було відмовлено судом першої інстанції, а також стягнути з відповідача витрати судового збору не стягнутої судом першої інстанції та за подання апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не враховано, що було укладено кредитний договір з усіма істотними умовами і суд припустився помилки у відмові стягнення процентів. ОСОБА_1 звернувся до суду з офертою на укладення угоди про надання кредиту №500844411 від 11 грудня 2021 року, АТ «Альфа - Банк» у свою чергу надав №500844411 від 11 грудня 2021 року, що прийнята банком від ОСОБА_1 акцепт із підписом працівника банку був наданий ОСОБА_1 про що останній здійснив підпис у оферті. Оскільки банк видав кошти відповідачу то це також є додатковим свідченням акцепту. Також, відповідач підписав із банком графік платежів по кредитному договору у якому передбачено черговість платежів в цілому щомісяця згідно графіку та у розрізі платежів - кредит, проценти, комісія. Додаток у свою чергу містить інформацію про вартість кредиту та реальну процентну ставку, який підписаний обома сторонами та скріплений печаткою банку.
Також судом першої інстанції порушено ч. 1 ст. 1054 ЦПК України, яка гарантує банку отримання процентів за користування кредитом. Також суд першої інстанції не врахував того, що між сторонами було укладено кредитний договір, чим порушив п. 4 ч. 1 ст. 1 та абзац 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 641-643 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що в частині щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року сторонами не оскаржується, тому перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 11 лютого 2021 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали оферту на укладання угоди про надання кредиту № 500844411, відповідно до умов якої позивач зобов'язався надати відповідачеві кредит, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту (а. с. 5, 7).
Згідно паспорту споживчого кредиту підписаного сторонами договір про надання споживчого кредиту містить такі істотні умови - тип кредиту: споживчий кредит; сума/ліміт кредиту, грн: 100 123,35 грн; строк кредитування: 48 міс.; процентна ставка, відсотків річних: 32%; тип процентної ставки: фіксована; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 178 676,50 грн.; кількість та розмір платежів, періодичність внесення: до 04 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3722,44 грн., загальна кількість платежів 48 (а. с. 6).
Кошти у сумі 100 123,35 грн згідно виписки по особовим рахункам відповідача за період з 11 лютого 2021 року по 22 грудня 2021 року були зараховані безготівковим переказом на рахунок № НОМЕР_1 зазначений у оферті на укладання угоди про надання кредиту №5008444411 (а. с. 11).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач згідно розрахунку заборгованості станом на 22 грудня 2021 року має прострочену заборгованість в сумі 122 540,64 грн., а саме: за кредитом - 100 123,35 грн., по відсотках - 22 417,29 грн. (а. с. 10).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «Альфа - Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11 лютого 2021 року у вигляді оферти, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Альфа - Банк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд частково погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч. 1-2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Звертаючись до суду з даним позовом, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за споживчим кредитом № 500844411, яка включає в себе також і заборгованість по відсотках у розмірі 22 417,29 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості (а. с. 10).
Встановивши обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку, що сплата відсотків передбачена умовами оферти підписаної позичальником та умовами паспорту споживчого кредиту, а тому посилання суду першої інстанції про те, що оферта не містить строку повернення кредиту (користування ним), що у свою чергу призводить до того, що споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування, є безпідставним.
Згідно розділу оферти «Умови споживчого кредиту» строк кредиту складає 48 місяців, процентна ставка (% річних) є фіксованою та складає 32%, сума кредиту 100 123,35 грн. (а. с. 5). Пункт 2 оферти передбачає, що датою повернення кредиту є 12 лютого 2025 року. Істотні умови кредитування також зафіксовані у паспорті споживчого кредиту (а. с. 6) та є простими і зрозумілими, такими що не потребують спеціальних знань для правильного трактування. Сторонами узгоджено графік погашення заборгованості за кредитом, про що свідчать підписи банку і позичальника ОСОБА_1 , який відповідачем у належний спосіб не виконується.
Банк надав позичальнику кошти на споживчі потреби (а. с. 11), а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача) визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
У пунктах 3, 9, 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що в договорі про споживчий кредит зазначаються: загальний розмір наданого кредиту; орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит (частина шоста статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
В оферті на укладання угоди про надання кредиту № 500844411 від 11 лютого 2021 року зазначено, що підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування, та про те, що акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 500844411 ОСОБА_1 отримав.
Крім того, відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування», та згідно розділу 7 «Інші важливі правові аспекти» паспорту споживчого кредиту, відповідач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Проте, матеріали справи не містять відомостей, що позичальник не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і навіть не звертався до позивача за додатковими роз'ясненнями положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористався цим своїм правом. Не оскаржував у судовому порядку укладений договір чи його окремі пункти.
Узагальнюючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсотках у сумі 22 417,29 грн. за прострочення заборгованості за споживчим кредитом № 500844411 від 11 лютого 2021 року.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви у частині відмовлених позовних вимог та апеляційної скарги в розмірі 1095,92 грн. (415,27 грн + 682,65 грн.).
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає до скасування, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовільнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині.
Позовну заяву акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по відсотках задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість по відсотках за договором №500844411 у сумі 22 417,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 1095,92 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.В. Матківська
СуддіІ. В. Міхасішин
І. М. Стадник