Справа № 207/8080/22
Провадження № 1-і/204/48/22
04 листопада 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12022041680000377 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2022 року за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
02 листопада 2022 року на адресу Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надішло клопотання від прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обраного відносно ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання. В обґрунтування якого зазначив, що 14 вересня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 листопада 2022 року. Обставинами, які свідчать, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу виправдовують застосування такого запобіжного заходу є фактичні дані, які були отримані під час досудового розслідування, а саме ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого та тяжких кримінальних правопорушень про власності, за вчинення який передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі на строк до 15 років, обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, міцних соціальних зв'язків та родини не має, що дає підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватись від суду. Окрім цього, слід зазначити, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що відносно обвинуваченого в провадженні суду перебуває інше кримінальне провадження за ст. 369 КК України, а також ОСОБА_4 є підозрюваним у вчиненні іншого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень проти власності. Також, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності з застосуванням насильства відносно потерпілого, який фактично ще не допитувався судом, а також безпосередньо судом не допитувались і свідки, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Згідно до п. 20? Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 листопада 2022 року.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, суд зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатись до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у ОСОБА_4 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачено.
При цьому, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки незалежності України, її територіальної цілосності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та експертами, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на свідків та потерпілого, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та експертів та дослідження їх судом.
Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки та потерпілий ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків та потерпілого вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачень ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років, не одруженого, не працевлаштованого та не маючого доведеного джерела доходу. Раніше судимого за вчинення кримінального правопорушення проти власності.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним про наявністю щодо нього кримінального провадження в провадженні суду, продовжив вчиняти корисливі кримінальні правопорушення проти власності, а тому хважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має, нікого на утриманні не маючий, відсутність сімейних зв'язків, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення задля забезпечення своєї життєдіяльності.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного захисту на інший, не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 07.11.2022.
Суддя ОСОБА_1