Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1428/22
Провадження № 3/542/599/22
10 листопада 2022 року смт Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Якуби М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Нові Санжари у залі суду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і матеріали справи, додані до нього, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
26 жовтня 2022 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал, що містив протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.
З протоколу від 19 жовтня 2022 року серії ВАВ № 432098 (а.с. 4), складеного відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, вбачається наступне.
Гр. ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній у період часу з 17.10.2022 18 год. 00 хв. по 18.10.2022 09 год. 00 хв. викрав велосипед «Салют» темно-зеленого кольору у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
В судове засідання з розгляду справи про адміністративне правопорушення 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду заяву, за змістом якої просила розглядати справу за її відсутності, при вирішенні питання про притягнення її до адміністративної відповідальності покладалась на розсуд суду (а.с. 17).
Оскільки обов'язкова участь у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 184 нормами КУпАП не передбачена, суд вирішив розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів.
З матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_1 ініціатором складення протоколу кваліфіковані за частиною 1 статті 184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Надаючи оцінку, діям особи, яка притягається до відповідальності, та оцінюючи протокол про адміністративне порушення, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 статті 62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали, додані до протоколу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення інкримінованого їй правопорушення та необхідності закриття справи, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 184 КУпАП встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об'єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Складом наведеного порушення є саме: незабезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, №2402-III, статтями 150, 155 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частина 2 статті 27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у статті 150 Сімейного кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини.
Відповідно до частини 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
Суть порушення, викладена у протоколі стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції частини 1 статті 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону даного правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито зміст самого порушення, не зазначено, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання нею обов'язків щодо виховання дітей.
Вказуючи на порушення ОСОБА_1 вимог статті 150 Сімейного кодексу України, ініціатор складення протоколу не вказав яка саме частина відповідної статті порушена, а лише зазначив, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання сина. При цьому інспектором СЮП ВП Полтавського РУН Руденко М.В. у протоколі не вказано в чому саме полягало зі сторони ОСОБА_1 ухилення від обов'язків щодо виховання дитини, які вона вчинила з цього приводу дії або яку допустила бездіяльність.
В протоколі не зазначено, як діяла порушниця по відношенню до виконання покладених на неї обов'язків по вихованню дитини, умисно чи з необережності вона не виконала покладених на неї обов'язків, тобто не розкрита і не зазначена суб'єктивна сторона інкримінованого їй правопорушення.
В протоколі вказано, що внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виховання своєї дитини, її неповнолітній син ОСОБА_2 викрав велосипед у гр. ОСОБА_3 .
Поряд з цим, суд зазначає, що батьки несуть відповідальність за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, на підставі частини 4 статті 184 КУпАП, і у разі якщо неповнолітній не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність. В той же час відомостей про вчинення неповнолітнім кримінального правопорушення (крадіжки) матеріали справи також не містять. В противагу цьому в справі наявні письмові пояснення гр. ОСОБА_3 (а.с. 7) про те, що велосипед знайшовся і його повернуто, неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 його заховали з метою пожартувати над чоловіком ОСОБА_3 .
Також суду зазначає, що згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Всупереч зазначеної норми у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 432098 від 19 жовтня 2022 року, складеному відносно ОСОБА_1 , не вказані місце та час вчинення адміністративного правопорушення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не вчинювала будь-яких конкретних дій, які б могли інкримінуватися як невиконання батьками або особами, що їх заміняють, обов'язків щодо виховання дітей, що свідчить про відсутність самої події правопорушення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Будь-яких належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення ініціатором складення протоколу не надано і посилання на них в самому протоколі не наведено, а тому констатація факту вчинення нею адміністративного правопорушення в протоколі є припущенням, яке на доказах не ґрунтується.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення, так як висновки ініціатора складення протоколу про її винуватість у цьому не ґрунтуються на наданих доказах, зі змісту самого протоколу не слідує, що мала місце сама подія вчинення правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва