Справа № 368/1120/22
1-кс/368/232/22
Іменем України
"09" листопада 2022 р. Слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , сторони кримінального провадження - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшої слідчої СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області у кримінальному провадженні № 12022111230001284 від 07.11.2022 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України про арешт тимчасово вилученого майна, -
08 листопада 2022 року старша слідча СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022111230001284 від 07.11.2022 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що 07.11.2022 до чч ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення, про те, що в період часу з 17 год. 00 хв. 06.11.2022 по 08 год. 30 хв. 07.11.2022 невідома особа проникла до магазину ФОП ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом пошкодження вхідних дверей з тильної сторони приміщення вчинила крадіжку слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, продуктів харчування та грошових коштів.
07.11.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , неподалік приміщення магазину ФОП ОСОБА_5 № 5-А, в період часу з 17 год. 40 хв. по 18 год. 10 хв. проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено: металевий лом-гвоздодер, який споряджений биркою з відповідними написами та підписами слідчого та понятих.
07.11.2022 відповідно до постанови слідчого вилучені речі, а саме: металевий лом-гвоздодер, який споряджений биркою з відповідними написами та підписами слідчого та понятих, визнано речовим доказом.
Згідно вимог ст. 98 КПК України у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що вказані речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки являються знаряддями, предметами, що були об'єктами кримінально протиправних дій, та можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно зі ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Підставою для арешту вказаного майна є достатність підстав та розумних підозр вважати, що вони є доказом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Метою арешту вилучених речей є забезпечення їх збереження як речових доказів.
А тому з метою досягнення дієвості кримінального провадження наявна необхідність у застосуванні до тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що є безпосередньо предметом та доказом вказаного кримінального правопорушення, а також для встановлення відомостей, що міститься у вищевказаному вилученому предметі, шляхом проведення ряду судових експертиз, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засідання клопотання підтримав та просив клопотання задовольнити.
Слідча Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора ОСОБА_3 , перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.
Так, слідчим відділення Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111230001284 від 07.11.2022 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 07.11.2022 до чч ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення, про те, що в період часу з 17 год. 00 хв. 06.11.2022 по 08 год. 30 хв. 07.11.2022 невідома особа проникла до магазину ФОП ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом пошкодження вхідних дверей з тильної сторони приміщення вчинила крадіжку слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, продуктів харчування та грошових коштів.
07.11.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , неподалік приміщення магазину ФОП ОСОБА_5 № 5-А, в період часу з 17 год. 40 хв. по 18 год. 10 хв. проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено: металевий лом-гвоздодер, який споряджений биркою з відповідними написами та підписами слідчого та понятих.
07.11.2022 відповідно до постанови слідчого вилучені речі, а саме: металевий лом-гвоздодер, який споряджений биркою з відповідними написами та підписами слідчого та понятих, визнано речовим доказом.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт майна носить тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку (ст. 368 КПК).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно зі ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні. підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що було вилучене під час проведення огляду місця події, що проводився за адресою: АДРЕСА_1 , - металевий лом-гвоздодер, який споряджено биркою, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, адже не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, і як наслідок можливе відчуження майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. ст.. 167, 170-175, 309, 371, 372, 395 КПК України (в редакції 2012 року), слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучений під час проведення огляду місця події, що проводився за адресою АДРЕСА_1 магазину ФОП ОСОБА_5 № 5-А, а саме: металевий лом-гвоздодер, який споряджений биркою з відповідними написами та підписами слідчого та понятих, який визнано речовим доказом та визначити місце зберігання кімнату речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню старшою слідчою СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 .
Про виконання ухвали направити повідомлення слідчому судді.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя : ОСОБА_1