Справа №359/5501/22
Провадження №1-кс/359/549/2022
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
1 листопада 2022 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
під час проведення у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з технічною фіксацією кримінального провадження №12021111100000571, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2021 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 128 КК України, -
розглянувши клопотання представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 про арешт майна, -
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться дане кримінальне провадження.
27.10.2022 року через канцелярію суду представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_7 було подано клопотання про арешт майна, яке належить обвинуваченому, а саме на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 32208813000040013103, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, сільрада Вишенківська вартістю 333 964, 80 грн.; земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220881300040013550, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, сільрада Вишенківська; транспортний засіб: ПГМФ 8904LO 2020 року випуску № шасі НОМЕР_1 ; транспортний засіб MERSEDES-BENZ SLK 200, 1796 куб. см. 2012 року випуску № кузова НОМЕР_2 .
Дане клопотання обґрунтовано тим, що кримінальним правопорушенням потерпілій заподіяно матеріальну та моральну шкоду, нею подано цивільний позов у кримінальному провадженні. Потреба у забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту майна ОСОБА_4 викликана з метою подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У випадку відчуження обвинуваченим належного йому нерухомого майна (частки у нерухомому майні) стягнення з нього на користь потерпілої матеріальної та моральної шкоди буде значно ускладнено.
В судовому засіданні представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 підтримав подане клопотання про арешт майна та просив його задовольнити.
Потерпіла підтримала подане клопотання представником та просила накласти арешт на майно обвинуваченого, заявлене у клопотанні.
Прокурор поклався на розсуд суду щодо заявленого клопотання представника потерпілої.
Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання про арешт майна у зв'язку з відсутність на те законних підстав.
Суд, ознайомившись з поданим клопотанням адвоката ОСОБА_7 , заслухавши думку учасників процесу приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.09.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя, суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України), 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вище зазначених норм закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
В той же час, суддя звертає увагу на те, що відповідно до ст. 128 КК України, в рамках якого було відкрито дане кримінальне провадження, санкція статті не передбачає конфіскацію майна. Також, майно, зазначене у клопотанні адвоката ОСОБА_7 , на яке він вважає необхідно накласти арешт, не відноситься, зокрема, до об'єктів, у відповідності до ст. 98 КПК України, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, в рамках даного кримінального провадження потерпілою заявлено цивільний позов, однак рішення по ньому буде прийнято під час виготовлення вироку суду, тому наразі суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника потерпілої про арешт майна обвинуваченого.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Суд вважає, що докази які долучені представником потерпілої ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 до клопотання, не надають можливості здійснити такий висновок.
У зв'язку з вищевикладеним, суддя також приходить до висновку що клопотання представника потерпілої не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, суддя
У задоволенні клопотання представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 про арешт майна, - відмовити.
Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом семи діб з моменту її проголошення.
Суддя : ОСОБА_1