Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/10701/19
1-кп/357/434/22
про продовження строку тримання під вартою
02 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - суддя ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження № 12019110030002324, яке внесене до ЄРДР 15 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,
згідно із ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2022 року, відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 10 листопада 2022 року.
У зв'язку із тим, що завершити судове провадження до вказаної дати не вбачалося за можливе, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд поставив на розгляд учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 клопотав продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на шістдесят днів, посилаюсь на те, що не перестали існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлював тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , його тривалим ухиленням від суду, наявністю у нього судимостей, кількість епізодів обвинувачення, а також відсутність у нього працевлаштування та джерел доходів. Вважав, що високий ступінь ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомі дані про особу ОСОБА_4 , свідчать про те, що запобігти їм іншими запобіжними заходами, не пов'язаними з ізоляцією від суспільства неможливо.
Інші учасники судового провадження покладалися на розсуд суду.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року). У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року). Сама по собі відсутність постійного місця проживання не свідчить про ризик втечі (п. 128 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява № 15217/07 від 12 березня 2009 року).
Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, немає постійного місця проживання, згідно із ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року, у зв'язку із ухиленням від суду, оголошувався у розшук, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.
Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Санкцією ч. 2 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Суд вважає, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, відсутність у нього стримуючих факторів від втечі такі, як робота, місце навчання, сім'я, а також факт того, що він ухилявся від суду із 2020 року по 2022 рік, доводить, що продовжує існувати висока ймовірність його втечі від суду, тобто ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В свою чергу, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кількох нових злочинів, а також відсутність у нього місця роботи, чи іншого джерела доходу, суд вважає доведеним, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суду доведено, що іншими запобіжними заходами, аніж тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 досягти мети передбаченої у ч. 1 ст. 177 КПК України, не буде можливим, оскільки ризик втечі оцінений, як високий.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.
Слідча суддя вважає, що з огляду на високий ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, наявність факту ухилення від суду, зважаючи на те, що згідно із ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, суд вважає, що йому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - п'ятдесят прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 20 х 2 600 = 52 000 грн.
Слідча суддя зазначає, що такий розмір застави гарантуватиме виконання ним покладених на нього КПК України обов'язків та не буде завідомо непомірним.
Слідча суддя вважає за доцільне, в разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: з'являтись до суду за першою вимогою; не відлучатись із міста Біла Церква без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 199, 314-316, 331 КПК України, суд
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , строком на шістдесят днів, тобто до 31 грудня 2022 року, включно.
Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52000 грн.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_4 з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент протягом строку дії ухвали.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) з'являтись до суду за першою вимогою;
2) не відлучатись із міста Біла Церква без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.
В частині продовження строку дії тримання під вартою ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, прокурором, обвинуваченим, захисником, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів, з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали проголошений о 08:30 год. 07 листопада 2022 року.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1