Справа №295/6689/22
Категорія 65
2/295/1889/22
26.10.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог вказано, що відповідач, який не є членом сім'ї позивача, з метою працевлаштування у місті Житомирі, попросив позивача зареєструватися у вказаному будинку. У будинку відповідач не проживає більше одного року, не сплачує комунальні послуги та в добровільному порядку не бажає знятись з реєстрації, чим порушує права власника житла вільно розпоряджатися своєю власністю.
В судовому засіданні 26.10.2022 року представник позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження, матеріалів позову на поштову адресу за місцем реєстрації останнього.
В судовому засіданні 26.10.2022 року було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявкив судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, на підставі положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши позивача, свідків, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що позивач є власником Ѕ ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.05.2013 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3225475 від 07.05.2013 року (а.с. 29-33) .
Згідно довідки ТОВ «Керуюча компанія «Домком Житомир» від 17.11.2021 року №2401 та акту від 01.07.2022 року №204, відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області від 05.08.2022 року, місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-21, 39).
Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , яка є сусідкою позивача, ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_2 більше одного року, з будинку свої речі забрав, позивач не чинила відповідачу перешкод у користуванні житлом.
Свідок ОСОБА_5 повідомила, що товаришує з позивачем на протязі багатьох років, відвідують одна до одну. Відповідача за місцем реєстрації не бачила більше року, речей останнього в будинку немає, позивач не чинила перешкод відповідачу у користуванні будинком.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. В позовній заяві позивач посилається на норми ст.ст. 405, 406 ЦК України як на підстави для задоволення позову, хоча фактично зазначає, що відповідач не є членом сім'ї позивача, а з метою працевлаштування у місті Житомирі, попросив позивача зареєструватися у вказаному будинку. Підставою позову є фактичні обставини, які наведені у заяві, а тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як роз'яснено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. (ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки фактичні обставини, викладені в позовній заяві не відповідають конкретній правовій нормі, обраній позивачем, суд вважає за можливе застосувати закон, який відповідає дійсним і фактичним обставинам, викладеним в позові та застосувати ст.ст. 71, 72 ЖК України - визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, внаслідок відсутності за місцем реєстрації понад шість місяців.
Беручи до уваги викладене, оскільки відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 більше шести місяців, інтересу до указаного житла не проявляє, факт реєстрації місця проживання відповідача у будинку порушує права власника, а тому суд приходить до висновку про законність позовних вимог та можливість їх задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 12,77, 81, 141, 142, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 71,72 ЖК УРСР, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 26.10.2022 року.
Суддя Л.М. Чішман