Справа № 309/4556/22
Провадження № 2/309/869/22
09 листопада 2022 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Піцура Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Губаль Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хустської державної нотаріальної контори, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Хустської державної нотаріальної контори про скасування заборони на відчуження нерухомого майна.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що вона є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . На даний час вона звернулася до нотаріуса з метою вчинення правочину договору дарування, в результаті чого виявлена наявність зареєстрованих обтяжень, а саме заборона на нерухоме майно. У Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження внесене реєстратором Хустської державної нотаріальної контори на підставі повідомлення б/н від 05.09.1985 року, за реєстраційним номером №3933246, дата 23.10.2006. Зазначає, що даний будинок їй подарований і на момент укладення не було жодних заборон. Також вона не має жодних заборгованостей.
Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.
У своєму позові позивач просив суд скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження об'єктів нерухомого майна накладене на підставі повідомлення номер б/н від 05.09.1985 року, за реєстром Хустської державної нотаріальної контори №3933246, дата реєстрації 23.10.2006.
Відзиву на позов від відповідача не надходило.
В судове засідання позивач не з'явилася, від представника позивача адвоката Лукачко І.Й. надійшла заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, подавши заяву у якій не заперечує проти задоволення позову та просить справу розглянути у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 зазначеного вище Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4).
Також вбачається, що на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , Хустською державною нотаріальною конторою 23.10.2006 року накладено обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна №3933246, на підставі повідомлення б/н, від 05.09.1985 року, Закарпатська контора Будбанку (а.с.5)
Згідно п. п. 5.1. п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1959 року «Про реорганізацію системи банків довгострокових вкладень» та Постанови Ради Міністрів СРСР від 7 квітня 1959 року № 369 «Питання, пов'язані з реорганізацією системи банків довгострокових вкладень» функції Сільгоспбанку та комунальних банків СРСР покладено на Будбанк СРСР та Держбанк СРСР.
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 року №821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР).
У зв'язку з реорганізацією банківської системи СРСР у 1987 році Будбанк СРСР був реорганізований у Промбудбанк СРСР.
Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.
На виконання вищезазначеної Постанови Промбудбанк СРСР створив на території УРСР Український республіканський банк державного комерційного промислового будівельного банку «Укрпромбудбанк».
Згідно пункту 2 Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року № 873-ХІІ Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпомбудбанк» з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами оголошений Верховною Радою України власністю України.
27 вересня 1991 року Національний банк України зареєстрував статут Державного комерційного промислово-будівельного банку України (далі - Промбудбанк України), про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 1.
9 квітня 1992 року Національний банк України анулював реєстрацію Промбудбанку України (протоколи засідання Правління Національного банку України від 9 квітня 1992 року №1), про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків.
На даний час відсутні відомостей про реєстрацію Національним банком України іншого банку, який став правонаступником Промбудбанку України.
Отже, на даний час юридичної особи, за повідомленням якої була накладена заборона на відчуження нерухомого майна немає.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26 цс 13 вбачається, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Оскільки, на даний час у позивача ОСОБА_1 немає невиконаних майнових зобов'язань перед Закарпатською конторою Будбанк тому, існування заборони на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , є безпідставною та такою, що порушує охоронювані законом майнові права позивача на спадкування цього майна, а тому встановлене обтяження підлягає припиненню.
Ураховуючи наведене, а також те, що обтяження у вигляді заборони формально залишає право власності за позивачем, однак суттєво обмежує його право у розпорядженні таким, а відтак порушене право позивача на володіння та розпорядження своїм майном.
Зважаючи на викладене, а також фактичне визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе прийняти таке визнання позову та задовольнити його.
Керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України 319, 321, 391, ЦК Кодексу України суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого Хустською державною нотаріальною конторою 23.10.2006 р. на підставі повідомлення серія та номер б/н виданий 05.09.1985 року , видавник Закарпатська контора Будбанку, реєстраційний номер обтяження № 3933246.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2022 р.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.