09 листопада 2022 року
м. Черкаси
справа № 711/2154/22 провадження № 22-ц/821/1439/22 категорія 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2
представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Боярська Галина Петрівна
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Боярської Галини Петрівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про визнання рішення страховика незаконним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
15 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання рішення страховика незаконним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 листопада 2021 року о 13 годині 50 хвилин в м. Черкаси на паркомайданчику торговельного центру «Велика кишеня» по вул. Припортовій 42, відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2109» р/н НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з автомобілем «JEEP Compass», р/н НОМЕР_2 під керуванням якого знаходився позивач, чим заподіяв матеріальні збитки, порушивши вимоги п. п. 10.9. та 10.1. Правил дорожнього рух, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до яких: - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1. ПДР); - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.
Позивач вказав, що в результаті цієї дорожньої-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АР/9184448 від 06 січня 2021 року в Приватному акціонерному товаристві «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ».
Відразу після ДТП ОСОБА_2 повідомив про страховий випадок на «гарячу» лінію Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ». У свою чергу, позивач, також повідомив свого страхового комісара із СК «Еталон», де застрахований його автомобіль JEEP .
Водій автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні ДТП, про що особисто зазначив у Європротоколі.
02 листопада 2021 року ОСОБА_1 та водій ВАЗ 2109 ОСОБА_2 прибули до Черкаської філії ПрАТ «УПСК» (вул. Хрещатик, 205) заповнити всі необхідні документи у страховій справі. У повідомленні про ДТП та поясненні щодо обставин ДТП ОСОБА_2 також визнав свою вину та вказав, що скоїв ДТП, рухаючись назад.
02 листопада 2021 року працівником Черкаської філії ПрАТ «УПСК» Урстою В.І., у його присутності, було оглянуто автомобіль JEEP Compass, про що складено Акт огляду транспортного засобу, у якому він засвідчив описані пошкодження. Того ж дня позивач написав заяву до ПрАТ «УПСК» про страхове відшкодування.
Таким чином, позивач зазначив, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з його сторони було здійснено усі необхідні дії для відшкодування страховою компанією завданих збитків, а саме надано та заповнено всі необхідні документи, про що йдеться у листі від ПрАТ «УПСК» № 0377 від 31 січня 2022 року.
10 листопада 2021 року страховий комісар Черкаської філії «УПСК» повідомив позивача по телефону в усній формі орієнтовну суму страхового відшкодування у розмірі 13 400 грн. При цьому жодного розрахунку йому офіційно не надавалося, а сума страхового відшкодування письмово ним не узгоджувалася. Згодом йому надали Розрахунок страхового відшкодування, долучений до справи № 049/037/016841/21, в якому зазначена інша сума страхового відшкодування 12 729,13 грн. При цьому, даний Розрахунок не був підписаний відповідальним за його розробку та не був закріплений печаткою ПрАТ «УПСК».
Через два місяці від звернення позивача до ПрАТ «УПСК» йому повідомили, що справу передали на експертизу і потрібно чекати результатів. Як з'ясувалося, ПрАТ «УПСК», з незрозумілих причин звернулася до судового експерта Балинського Олександра Павловича (Свід. №1613 від 19 лютого 2016 року).
01 лютого 2022 року Черкаською філією ПрАТ «УПСК», позивачу було відправлено скан-копію листа-відповіді, вих. № 0377 від 31 січня 2022 року про те, що йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки нібито, на думку залученого до розгляду справи судового експерта Балинського О.П., ДТП сталася внаслідок руху не автомобіля ВАЗ-2109, а навпаки, автомобіля позивача.
Не погодившись із рішенням ПрАТ «УПСК» та з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся зі скаргою до Голови Національного банку України та Моторного (транспортного) страхового бюро України. За результатами розгляду Національний банк України та МТСБУ листами повідомило, що рішення ПрАТ «УПСК» змінено чи переглянуто не було.
Позивач вважає рішення страховика ПрАТ «УПСК» викледеного листом від 31 січня 2022 року № 0377, що обґрунтоване на підставі Висновку експерта з приводу проведення комплексного експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження від 22 грудня 2021 року № 39, складеного судовим експертом Балинським О.П. є незаконним та не відповідає дійсним матеріалам справи.
Висновок судового експерта Балинського О.П., який особисто не оглядав транспортні засоби JEEP Compass р/н НОМЕР_2 та ВАЗ-2109 р/н НОМЕР_1 , не був на місці ДТП та не міг дати об'єктивну оцінку даній справі є упередженим і необґрунтованим. Судовий експерт ОСОБА_3 , який залучався ПрАТ «УПСК», не узгоджувався сторонами, висновки що були зроблені проводилася тільки по матеріалах справи без реального об'єкту дослідження.
Не отримавши жодних коштів, ним було здійснено ремонт транспортного засобу марки «JEEP Compass», р/н НОМЕР_2 на суму 17 438,00 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком № 10 від 14 березня 2022 року та актом виконаних робіт № 8 від 15 березня 2022 року.
Тобто, діями ОСОБА_2 йому було завдано майнову шкоду у розмірі 17 438,00 гривень з ПДВ.
Вказує, що до сьогоднішнього дня він не отримав ніякого відшкодування зі сторони відповідачів.
Крім того, на тривалий час після ДТП йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, йому довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою.
Розмір моральної шкоди своїх душевних страждань і страждань своєї родини позивач оцінив в 9 000 гривень.
Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося йому перенести зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою.
Просив визнати рішення ПрАТ «УПСК» про відмову у виплаті страхового відшкодування, визначеного листом від 31 січня 2022 року № 0377 незаконним; стягнути на його користь з ПрАТ «УПСК» суму страхового відшкодування, яка складає 17 438,00 грн.; стягнути пропорційно на його користь з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 9 000 грн. відшкодування моральної шкоди; сягнути пропорційно на свою користь з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 012,25 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 981 грн. 90 коп., суму страхового відшкодування в розмірі 17 438 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем було повністю доведено належними та допустимими доказами обгрунтованість своїх позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у визначеному розмірі до відповідача ПрАТ «УПСК». Позивач свої дії повністю узгоджував із закріпленими у ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нормами та довів належними доказами розмір заявленої шкоди.
Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що в даному випадку, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Відшкодовуючи моральну шкоди, суд керувався ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої моральна шкода стягується в розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Судови збір був стягнутий у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеному розміру стягнутої шкоди на користь позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПрАТ «УПСК» в особі свого представника Боярської Г.П. оскаржило його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ПрАТ «УПСК» просило скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скрага мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що згідно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортного пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП.
Головною метою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки ОСОБА_2 та наявності причинно-наслідкового зв'язку не підтверджується належними та допустимими доказами, тому відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_2 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача.
Крім того, вважають, що оскільки внаслідок ДТП пошкоджено лише транспортний засіб, правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скрагу, що надійшов від ОСОБА_1 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а висновки суду є вмотивованими та відповідають встановленим обставинам справи.
Апеляційна скрага відповідача ґрунтується лише на Висновку експерта з приводу проведення коплексоного експертного транспортно-трасологічного та авто технічного дослідження від 22 грудня 2021 року № 39, складеного судовим експертом Балинським О.П. Судовий експерт не узгоджувався сторонами, висновки, що були зроблені проводилися тільки по матеріалах справи без реального об'єкту дослідження.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами висновки суду, тому підстав для зміни чи скасування рішення суду немає.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Семенюк О.Г. зазначено, що доводи апеляційної скраги є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Під час судового засідання ОСОБА_2 підтвердив, що визнає себе винуватим в скоєному ДТП, оскільки дійсно в'їхав в автомобіль ОСОБА_1 , який стояв на місці.
Водії скористались правом оформлення Європротоколу, що передбачено Законом, тому страхова компанія зобов'язана була виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування, узгоджене з особою, що має право на таке відшкодування.
Оскільки такої виплати здійснено не було, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та захиститм порушене право позивача.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником автомобіля Jeep COMPASS д.н.з НОМЕР_2 .
Як вбачається зі змісту Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), 01 листопада 2021 року о 13 годині 50 хвилин в м. Черкаси на паркомайданчику торговельного центру «Велика кишеня» по вул. Припортовій 42, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2109» р/н НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з автомобілем «JEEP Compass», р/н НОМЕР_2 під керуванням якого знаходився ОСОБА_1 на законних підставах, чим заподіяв матеріальні збитки, порушивши вимоги п. п. 10.9. та 10.1. Правил дорожнього рух, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до яких: - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1. ПДР); - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (поліс ОСЦПВВНТЗ № АР/9184448 від 06 січня 2021 року).
В матеріалах справи є копія Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 02 листопада 2021 року, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили ПрАТ «УПСК» про обставини ДТП.
02 листопада 2021 року працівником Черкаської філії ПрАТ «УПСК» ОСОБА_4 , у його присутності, було оглянуто автомобіль JEEP Compass, про що складено Акт огляду транспортного засобу, у якому він засвідчив описані пошкодження.
02 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про страхове відшкодування.
Як вбачається з Розрахунку страхового відшкодування, долученого до справи № 049/037/016841/21, зазначена сума страхового відшкодування 12 729,13 грн.
Даний Розрахунок не був підписаний відповідальним за його розробку та не був закріплений печаткою ПрАТ «УПСК».
Листом № 0377 від 31 січня 2022 року ПрАТ «УПСК» повідомило ОСОБА_1 , що керуючись положеннями п.34.4 ст. 34 ЗУ № 1961 ІV, ст.. 25 ЗУ «Про страхування» для дослідження обставин та причин настання заявленої події ПрАТ «УПСК» було залучено судового експерта Балинського О.П.
Відповідно до Висновку експерта № 39 з приводу проведення комплексного експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження по страховій справі № 049/037/016841/21 від 22 грудня 2021 року складеного судовим експертом Балинським О.П., наявні на автомобілях ВАЗ-2109 та Jeep COMPASS пошкодження в їх задніх лівих частинах могли утворитися тільки в тому випадку, коли автомобіль ВАЗ-2109 знаходиться в нерухомому стані, а автомобіль Jeep COMPASS рухався заднім ходом, при цьому величина кута між повздовжніми осями обох автомобілів становила близько 150_+-5, тобто, автомобіль Jeep COMPASS рухався заднім ходом до автомобіля ВАЗ 2109 під таким кутом як зафіксовано на фотознімках місця пригоди. А тому, ПрАТ «УПСК» не має правових підстав для визнання вищезазначеної події страховим випадком і виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб Jeep COMPASS, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З огляду на вищевказаний Висновок експерта Могилко С.В. було відмовлено у виплаті відшкодування.
Відповідно до Відомості щодо дефектів на ремонт машини від 15 березня 2022 року, одержаних від фізичної особи ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «JEEP Compass», 2.0 безин, 2011 р.в. Заводський № 1J4NT1FA9BD187232 державний номерний знак № НОМЕР_2 , вид ремонту відновлювальний ремонт, заміна комплектуючих кузова після ДТП.
Відповідно до п. V даної відомості, Загальна вартість ремонту складає 17 438 грн.00 коп. (запасні частини 11 350 грн. 00 коп., ремонтні матеріали 2 588 грн. 00 коп.,оплата праці 3 500 грн. 00 коп.).
14 березня 2022 року ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «Аймакс-Груп» за товари (роботи, послуги) 17 438 грн. 00 коп. (Рахунок № 10 від 14 березня 2022 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Груп» та Квитанція до прибуткового касового ордера № 25 від 14 березня 2022 року).
Як вбачається з Акту надання послуг № 8 від 15 березня 2022 року, виконавцем були виконані наступні роботи: демонтаж, монтаж бампера заднього (656,67 грн.), ремонт крила заднього лівого (1 000,00 грн.), демонтаж, монтаж ліхтаря заднього лівого (416,67 грн.), ремонт парктроніка (500,00грн.), малярні роботи (бампер задній, крило заднє ліве, датчик парктроніка (5 500,00 грн.), матеріали: бампер задній (350,00 грн.), ліхтар задній лівий (2 250,00 грн.), датчик парктроніка (708,33 грн.). А всього на загальну суму 14 531 грн.67 коп., сума ПДВ 2 906,33грн.; всього з ПДВ 17 438 грн. 00 коп. Даний акт підписаний ОСОБА_1 і директором ТОВ «Аймакс-Груп» Дивнич Олександром Миколайовичем на підставі Основного договору.
Вирішуючи спір в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції встановив, що рішення страховика про виплату страхового відшкодування є безпідставним, а розмір заявленої шкоди є доведеним належними та допустимими доказами та стягнув таку шкоду з відповідача ПрАТ «УПСК», відмовивши в задоволенні вимог до іншого відповідача ОСОБА_2 .
Апеляційний суд погоджується з таким висновокм районного суду з слідуючих підстав.
Відповідно до ч. 1,2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. А також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме школа, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно вимог ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 1 статті 16 ЗУ «Про страхування» передбачено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Вказаною статтею також встановлено, що страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Правові відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється спеціальним законодавчим актом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до ст.3 ЗУ 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У пункті 35.1 статті 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач дотримався всіх передбачених законом дій, що фіксації дорожньо-транспортної пригоди та відповідного повідомлення страхових агентів. Так, 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 було подано до ПрАТ «УПСК» заяву про страхове відшкодування (в день повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду) та надано автомобіль на огляд представнику страхової компанії.
Надані під час розгляду справи докази про розмір збитків сторонами не оспорені, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції і визнані такими, що відповідають реальній вартості втраченого майна, тому суд правомірно дійшов висновку про можливість захисту прав позивача шляхом стягнення з страхової компанії збитків у заявленому позивачем розмірі.
Є правильним також і висновок суду про відмову в задоволенні стягнення шкоди із відповідача ОСОБА_2 , оскільки покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Такий висновок суду відповідає також позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року за наслідками розгляду справи № 755/18006/15-ц.
Посилання в апеляціній скарзі та ту обставину, що згідно висновку експерта № 39 дана дорожньо-транспортна пригода не є підставою для визнання страховим випадком для ПрАТ «УПСК» не може бути визнана судом апеляційної інстанції обґрунтованою, оскільки судовий експерт Балинський О.П. не узгоджувався сторонами, висновки, що були зроблені проводилися тільки по матеріалах справи без реального об'єкту дослідження. Даний експертний висновок був складений на стадії досудового розгляду справи та експерт не повідомлявся про кримінальну відповідальність за завдомо неправдиві дані. Відповідного клопотання під час розгляду справи сторонами не заявлялося.
Крім того, доводи апеляційної скарги про відстунітсь допустимих доказів настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 є також помилковими, оскільки під час ДТП відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину, яка зафіксована складенням Європротоколу (а.с. 12) та під час написання заяви-пояснення до страхової компанії щодо обставин ДТП (а.с. 21-22).
Що стосується відшкодування моральної шкоди та судових витрат у справі.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як передбачено ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021року (справа№ 147/66/17) звертала увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV. Таким чином, на страховика покладено обов'язок відшкодувати завдану страхувальником моральну шкоду у розмірі, який прив'язаний (5%) до суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (розміру підтвердженої майнової суми).
Суд першої інстанції правомірно застосував вищеприведені норми чинного законодавства та стягнув моральну шкоду в розмірі 5 % від спричиненої майнової шкоди, оскільки таку вимогу заявив позивач.
Рішення суду в частині стягнення судових витрат є також законним та відповідає вимогам статті 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував всі обставини справи надав їм відповідну оцінку та дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Боярської Галини Петрівни залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожкежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про визнання рішення страховика незаконним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2022 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.І. Василенко