Справа № 642/4117/19 Номер провадження 22-ц/814/3597/22Головуючий у 1-й інстанції Шишкін О.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
27 жовтня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Хіль Л.М.
суддів: Дряниці Ю.В., Кузнєцової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду із вказаним позовом у якому прохала стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно до повноліття дітей з 01 січня 2019 року. Стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх синів за період з 01 січня 2019 року до 01 серпня 2019 року у розмірі 51508,19 грн одноразово. Також просила вирішити питання про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що 04 серпня 2007 року між нею та відповідачем укладений шлюб, який на час подачі позову не розірваний.
Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, однак вона одна не в змозі забезпечити.
Вказувала, що знаходиться у відпустці за доглядом сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по досягненню ним 3-річного віку з 31 липня 2017 року по 28 травня 2020 року.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом дитинства.
Зазначала, що батько є здоровим та працездатним, може сплачувати аліменти на рівні 1/2 частини з усіх видів заробітку, оскільки працює науковим співробітником в Харківському університеті Повітряних Сил та має постійний дохід у розмірі, з його слів, 25000,00 грн.
Так, відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому може сплачувати такий розмір аліментів.
Починаючи з 1 січня 2019 року вона намагалася з відповідачем домовитися про розмір аліментів на малолітніх дітей з урахуванням його розміру заробітної плати та витрат на малолітніх дітей. Порозуміння з цього питання вони не знайшли.
Згідно декларації про доходи, яка знаходиться на офіційному сайті НАЗК відповідач за 2018 рік отримав заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 269548,00 грн. За період з 1 січня 2019 р. по 01 серпня і 2019 року відповідач зобов'язаний був перерахувати аліменти у розмірі 78618,19 грн, що становить 1/2 частку доходу.
З урахуванням отриманих нею грошових коштів на утримання дітей відповідач починаючи з 01 січня 2019 - до 01 серпня 2019 року зобов'язаний сплати одноразово суму аліментів у розмірі 51508,19грн.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 18 червня 2019 року і до повноліття старшої дитини.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1300 грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на те, що воно є незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд роблячи висновок про знаходження на утриманні відповідача непрацездатних батьків, не з'ясував розмір пенсії, яку отримує його батько ОСОБА_5 та потребує він матеріальної допомоги з боку відповідача
Вказувала, що батько відповідача працює старшим викладачем кафедри тактики зенітних ракетних військ в Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба та крім того отримує пенсію.
Також суд не врахував, що матері відповідача на праві власності належить автомобіль марки Shkoda, це відповідач у судовому засіданні не оспорював.
Також батькам відповідача на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та частина будинку по АДРЕСА_2 .
Вважає, що вказане спростовує висновок суду про знаходження на утриманні відповідача його непрацездатних батьків.
Крім того ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки справа слухалась 2,5 роки та в кожне засідання її представник з'являлась.
Суду були надані договір та квитанції про сплату гонорару адвокату, а тому суд не мав права втручатись у договірні відносини між нею та адвокатом у частині визначення розміру гонорару.
Відповідачем не надано суду доказів надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та їх спростування.
Ураховуючи викладене, прохала рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вирішити питання розподілу судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2009 року та серія НОМЕР_2 від 31 травня 2017 року.
Сторонами не оспорюється, що діти проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно довідки про отримання допомоги №1368/03-19 від 04 липня 2019 року, ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року у розмірі 860,00
Згідно декларації про доходи. відповідач за 2018 рік отримав заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 269548,00 грн.
Довідкою Харківського НУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба підтверджено, що ОСОБА_5 працює старшим викладачем кафедри тактики зенітних ракетних військ з 01 вересня 2005 року.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_5 загальна сума доходу останнього за період з лютого 2019 року по січень 2020 року становить 223028,49 грн.
Відповідно до інформації наданої КНП «Міська поліклініка №24» Харківської міської ради, ОСОБА_6 працює в КНП «Міська поліклініка №24» ХМР на посаді сестра медична.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 загальна сума доходу останнього за період з 01 січня 2019 року по 31 серпня 2019 року становить 202196,86 грн, з 01 червня по 30 листопада 2019 року становить 157915,65 грн, а з 01 січня по 30 грудня 2020 року становить 316814,49 грн.
Також встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 22 березня 2021 року укладено аліментний договір на утримання матері.
Крім того згідно довідки про доходи ОСОБА_6 отримує доходи, а саме пенсія за віком у розмірі 6300,00 за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року.
Визначаючи розмір аліментів місцевий суд врахував те, що відповідач є працездатною особою, має на утриманні непрацездатних батьків, та приймає до уваги потреби дітей відповідно до віку.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та те, що обидва батьки повинні утримувати своїх дітей, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки доходу платника аліментів.
Місцевим судом зазначено, що виходячи з наявних в матеріалах справи доказів майнового стану відповідача, дохід якого за 2020 рік склав 316814,49 грн, такий розмір аліментів зможе забезпечити мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного до їх віку.
Разом з тим колегія судді не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що при вирішенні будь - яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Частиною 3ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ч. 1ст. 182 Сімейного кодексу України передбачають, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (стаття 182 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ст. 183 СК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так місцевим судом не взято до уваги те, що відповідачем не підтверджено, що на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки пенсіонери та не доведено неможливість сплачувати аліменти у розмірі заявленому позивачем.
Судом не враховано, що батько відповідача працює та отримує дохід, мати відповідача працевлаштована і отримує дохід у вигляді пенсії.
Крім того батькам відповідача на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , а також матері відповідача належить автомобіль Skoda Octavia A5.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно до повноліття дітей починаючи з 18 червня 2019 року.
Щодо стягнення аліментів за попередній період, а саме з 01 січня 2019 року до 01 серпня 2019 року апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Тобто обов'язковою умовою для стягнення аліментів за попередній період є наявність доказів, які підтверджують вжиття позивачем заходів, спрямованих на отримання аліментів, а також доказів факту ухилення відповідача від сплати аліментів.
Позивачем не надано доказів про те, що нею були вжиті заходи щодо одержання аліментів з відповідача та доказів ухилення відповідача від сплати аліментів, всупереч зазначеним вище вимогам закону, а також положенням ст. 81 ЦПК України. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника законом варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Водночас колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем спростовано твердження позивача, що він ухилявся від сплати аліментів, оскільки наявні в матеріалах справи докази, а саме квитанції від 03 червня 2019 року на суму 2010,05 грн, від 14 червня 2019 року на суму 4020,10 грн, від 18 липня 2019 року на суму 4020,10 грн, від 25 липня 2019 року на суму 1507,54 грн спростовують факт ухилення відповідача від сплати аліментів.
Щодо стягнення витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так позивачем надано договір про надання правової допомоги від 25 червня 2019 року, згідно з п.4.3 якого вартістю послуг адвоката складає 10000 грн, на підтвердження надано квитанцію від 25 червня 2019 року про оплату.
Крім того при подачі позову позивачем надано квитанції №7 від 25 травня 2019 року та №5 від 07 квітня 2019 року про оплату складання позовної заяви у загальній сумі 2000,00 грн, також квитанцію №6 від 25 червня 2019 року про оплату складеного адвокатського запиту у розмірі 800,00 грн.
Проте у апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати понесені на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого суду про необхідність зменшення розміру понесених витрат та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 1300 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ураховуючи вищенаведене та те, що відповідачем неспростовано неспівмірність вартості послуг зі складністю справи та обсягом наданих послуг, колегія суддів прийшла до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати понесені на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, а позивач звільнений від сплати судового збору, то місцевий суд прийшов до висновку за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 384,20 коп.
Разом з тим відповідно до п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 576,30 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2021 року в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення витрат на правову допомогу - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно до повноліття дітей починаючи з 18 червня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 576,30 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя : Л.М. Хіль
Судді: О.Ю. Кузнєцова
Ю.В. Дряниця