Житомирський апеляційний суд
Справа №279/4553/21 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 61 Доповідач Борисюк Р. М.
08 листопада 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/4553/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Неборачко Ірини Віталіївни про визнання заповіту недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка В.П. у м. Коростені,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Неборачко Іриною Віталіївною та зареєстрований в реєстрі за № 704.
В обґрунтування позовних вимог було зазначала, що в червні 2013 року помер її батько, який на день смерті проживав разом із дружиною ОСОБА_3 , остання прийняла спадщину після його смерті, а ІНФОРМАЦІЯ_1 сама померла.
Звернувшись до нотаріальної контори, позивачка дізналася, що при житті ОСОБА_3 на ім'я відповідача складено заповіт. Вважає, що на момент його укладення ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій в силу похилого віку та вважає, що вона не могла скласти заповіт на незнайому особу. Зазначає, що заповіт порушує її права та права її брата ОСОБА_4 , як спадкоємців першої черги.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до обґрунтування позовних вимог, які зазначені вище.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник позивачки - адвокат Барановський І.І. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають її доводам.
Належим чином повідомлені відповідачі про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявляючи позов про визнання заповіту недійсним через не усвідомлення ОСОБА_3 значення своїх дій, позивач не просила призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої був би належним доказом у такій категорії справ. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду.
В підготовчому судовому засіданні судом роз'яснювалось право позивачу заявити клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, а також наслідки незаявлення такого клопотання.
Крім того, позивач не виявила бажання доказувати свою позицію за допомогою показів свідків, не надала суду будь-яких інших доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ст. ст. 1233-1235 ЦК України).
Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою покійного ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька в шестимісячний строк позивачка не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Відповідно, спадщину належним чином згідно вимог ст.1268 ЦК України прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка проживала на момент його смерті із покійним. В грудні 2019 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, до складу спадкового майна також входили земельні ділянки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
18 березня 2020 року при житті ОСОБА_3 склала заповіт (а.с.12), яким заповіла все її майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати їй на день смерті та що згідно із законодавством буде належати їй на день її смерті та може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Неборачко І.В., зареєстровано в реєстрі за № 704. На день смерті спадкодавця ніким не скасований і не змінений.
У заповіті також міститься абзац, у якому зазначено, що заповіт прочитано мною в голос, відповідає волевиявленню та дійсним намірам (а.с.12, зворот). Заповіт до підписання прочитаний уголос ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса. Дієздатність перевірена.
За приписами статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).
Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Зміна та скасування заповіту - право заповідача, яке може бути здійснене тільки ним особисто. Заповідач вправі змінити чи скасувати складений ним заповіт у будь-який час, не зазначаючи при цьому причин його зміни чи скасування. Для зміни чи скасування заповіту не вимагається будь-чия згода, в тому числі осіб, призначених спадкоємцями у скасованому чи зміненому заповіті.
Заповіт може бути скасований шляхом складання нового заповіту або поданням заяви про його скасування нотаріусу, який посвідчив заповіт. Зміна заповіту можлива складанням нового заповіту, в якому заповідачем будуть скасовані чи змінені окремі розпорядження попереднього заповіту. В будь-якому випадку більш пізній заповіт скасовує попередній повністю або у частині, в якій він йому суперечить. Якщо раніше складеним заповітом спадкодавець розпорядився лише частиною майна, а більш пізнім заповітом розподілив його іншу частину, то такі заповіти після смерті заповідача будуть чинними обидва.
В постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 р. у справі № 140/2051/18 (провадження № 61-6140св20) зазначено, що відповідно до частин першої-третьої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт; заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт; заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить; кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги і відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає її без задоволення, а судове рішення - без змін,
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 09 листопада 2022 року.