Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2984/22 Головуючий у 1-й інст. Шимон Л. С.
Категорія ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
03 листопада 2022 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Алексеєва С.М. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Відповідно до постанови, 30.05.2022 року о 22:55 год. в м. Житомирі, майдан Станишівський, 9 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився. Проводилась фіксація нагрудною камерою 475563.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та прийняття нової постанови, про закриття справи за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 оспорює фактичні обставини справи та вказує, що після складання протоколу посвідчення водія не вилучалось, транспортний засіб не затримувався та від керування автомобілем він не був відсторонений.
Вказує, що транспортним засобом не керував, а він був в нерухомому стані.
Зазначає, що працівники поліції йому не роз'яснили його обов'язку та наслідки відмови, при цьому, спочатку повезли на огляд, а згодом повернулися на місце де спонукаючи його до відмови, самостійно констатуючи його позицію, скориставшись його необізнаністю зафіксували лише короткий фрагмент де він відмовляється від огляду. Інші записи, де він спілкується з працівниками поліції, їх поїздку до наркодипансеру, його огляд та виявлення у нього ознак сп'яніння на відеозаписі умисно не зафіксовано.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що працівники поліції умисно його спровокували на відмову від огляду.
Заслухавши пояснення захисника та ОСОБА_1 на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову у проходженні огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку.
При цьому, відповідно до положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані наркотичного сп'яніння підлягають оглядові на стан сп'яніння.
Зазначені положення нормативних актів дають підстави для висновку, що відповідальності за ст. 130 КУпАП підлягають особи, які керують транспортним засобом, мали ознаки, які давали підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи під дією лікарських засобів та відмовились на вимогу працівника поліції пройти огляд відповідно до встановленого ст. 266 КУпАП порядку.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння визначено також інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 р. №1452/735 та зареєстрованою у МЮУ 11.11.2015 р. за № 1413/27858.
Відповідно до цієї Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук та відмову від проходження огляду у медичному закладі на визначення стану наркотичного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду вказані висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, оскільки водій усвідомлюючи свій обов'язок пройти огляд та наслідки своїх дій ухиляється його виконати шляхом відмови від проходження.
На відеозаписі зафіксовано транспортний засіб поліції, який знаходиться в нерухомому стані, однак не зафіксовано транспортний засіб ОСОБА_1 та здійснення керування ним (30.05.22 року о 23:05 год.)
Відеозапис розпочинається з повідомлення працівником поліції, ОСОБА_1 про ознаки наркотичного сп'яніння: зіниці очей, які не реагують на світло, що не узгоджується з Інструкцією №1452/735, яка визначає ознаку наркотичного сп'яніння - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло та пропозицію пройти огляд в медичному закладі. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовляється.
При цьому, працівник поліції коментує за ОСОБА_2 причини відмови: «Ви відмовляєтеся бо вам потрібно везти військових, а тому щоб не гаяти час ми складаємо на вас протокол».
О 23:20 год. працівник поліції диктує ОСОБА_1 , які йому необхідно писати пояснення і що повідомляти у суді: «Мало сплю, бо знаходжусь постійно за кермом. Огляд пройти не маю часу, бо в 5:00 потрібно вести військових».
Зазначена поведінка працівників поліції, які не роз'яснили ОСОБА_1 обов'язку пройти огляд та наслідки відмови від проходження огляду, а навпаки ввели його в оману, створивши в нього уявлення, що відмова від огляду не буде мати для нього серйозних наслідків і застосування суворого стягнення, а він може далі продовжувати керувати транспортним засобом - везти військових, працівники поліції посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучали, від керування не відсторонювали.
Також, апеляційний суд зважає і на те, що на відеозаписі, з наявного короткого фрагменту на якому зображено водія, не зафіксовано у нього ознак наркотичного сп'яніння, його поведінка, мова адекватна, відповідає обстановці, проведення огляду його очей з реакцією на світло працівниками на відеозаписі не зафіксовано.
Крім того, на відеозаписі відсутні інформація про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його пояснення про те, що він перебував у припаркованому транспортного засобі не спростовані, а наявна на ньому інформація є вибірковою, лише зафіксовано пропозицію працівника поліції та відповідь водія, а також складання протоколу.
Такі дії працівника поліції, на думку апеляційного суду, не можна розцінити як вимогу водію пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, оскільки водію фактично було альтернативно запропоновано можливість відмовитись від проходження огляду та не роз'яснено, що це є його обов'язком і наслідки таких дій, чим фактично нав'язано та змодельовано протизаконну поведінку водія у відмові пройти огляд, що свідчить про провокацію правопорушення.
Згідно з позиціями Європейський суду з прав людини, суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Веселов та інші проти Росії від 2 жовтня 2012 року, рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії від 4 листопада 2010 року, рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 5 лютого 2008 року).
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії).
На переконання апеляційного суду системний аналіз доказів, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень ОСОБА_1 та захисника, в своїй сукупності дають підстави суду апеляційної інстанції для сумніву щодо ухилення останнього від проходження огляду та для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у визначеному законом порядку.
За таких обставин постанову суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової про закриття провадження.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук