Провадження № 22-ц/803/5937/22 Справа № 188/1542/20 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Доповідач - Макаров М. О.
08 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем син залишився проживати разом з нею в місті Першотравенську, де вона, після розлучення і переїзду з житла чоловіка, з травня 2020 року почала влаштовувати побут спільного з сином проживання.
Позивачка винайняла житло, працевлаштувалась та зайнялася оформленням сина до дитячого садочка «Берізка» м. Першотравенська.
Під час спільного з сином проживання вона забезпечувала сина всім необхідним, піклувалася про нього, створила всі необхідні умови для нормального фізичного та психологічного розвитку дитини, відповідач добровільно допомоги на утримання сина не надавав, тому вона змушена була звернутися до суду про стягнення аліментів з батька в примусовому порядку.
Після засідання органу опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області по заяві ОСОБА_2 , 15 липня 2020 року на 5 днів, на прохання ОСОБА_2 вона дала сина ОСОБА_3 для спілкуванням та побачення з його батьком і дідусем за умови, що 20 липня 2020 року відповідач поверне їй сина і не буде вчиняти дій, пов'язаних з утриманням дитини у себе.
20 липня 2020 року ОСОБА_2 , біля приміщення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області передав позивачці сина, вона вважала, що колишній чоловік не буде вчиняти будь-яких дій щодо «викрадання сина», які він намагався вчиняти раніше разом зі своїми товаришами.
01 серпня 2020 року він на кілька днів взяв ОСОБА_4 до себе, в с. Українське Петропавлівського району, у позивачки не було жодних сумнівів в його добропорядності і тому, поки оформлялися документи до дитсадочка в місті Першотравенську, враховуючи літню пору року, позивачка без будь-яких застережень погодилася але на сьогоднішній день, всупереч всім обіцянкам, ОСОБА_2 не повернув їй сина ОСОБА_4 .
По факту викрадення сина відповідачем, позивачка звернулась до поліції, де їй пояснили, що дане питання потрібно вирішувати в судовому порядку, тому вона звернулась до суду.
До подання даного позову, ОСОБА_2 дозволяв спілкуватися з дитиною на території домоволодіння (подвір'я) в його присутності, але після відкриття провадження у справі про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , заборонив не тільки заходити до будинку, наближатися до сина, а також всілякими способами перешкоджав спілкуванню з сином і тільки після втручання представників поліції, органу опіки та піклування, спілкування відбувалося із обмеженнями зі сторони відповідача.
На день подання позову про визначення місця проживання неповнолітньої дитини і до теперішнього часу, син ОСОБА_4 не ходить до дитячого садочка, не отримує якісного фізичного, морального та патріотичного розвитку, підготовки до навчання у школі, позбавлений можливості спілкування з однолітками.
Позивач зазначила також, що має роботу та самостійний дохід, житло, а також здобула професію оператора комп'ютерного набору.
Відповідач працює, є інвалідом та зловживає спиртними напоями, з 01 серпня 2020 року і до сьогоднішнього часу не оформив сина до дитсадочка, ОСОБА_4 обмежений в спілкуванні з однолітками, що як вважає позивач, негативно впливає на загальний розвиток дитини.
Просить суд встановити місце проживання малолітнього сина з його матір'ю.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у шлюбі, мають спільного малолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб розірвано, виник спір про визначення місця проживання дитини.
Навесні 2020 року відносини між позивачем та відповідачем погіршились що було також пов'язано зі зміною релігійних поглядів ОСОБА_1 .
09 травня 2020 року ОСОБА_1 переїхала до м. Першотравенська Дніпропетровської області, забравши із собою спільного сина ОСОБА_4 . Відповідач приховувала свою адресу, перешкоджала його спілкуванню з сином, але з часом надала можливість ОСОБА_2 в її присутності та присутності сторонніх осіб, одновірців ОСОБА_1 , спілкуватись із дитиною.
Сторонні особи намагались вплинути на нього, погрожували сховати дитину та виростити без спілкування з батьком, якщо він не піде їм на поступки. Такі зустрічі відбувалися декілька разів та під час таких зустрічей ОСОБА_2 помітив, що його син вже досить наляканий, він скаржився, що йому боязко залишатися з мамою та її новими друзями, що його обмежують в дитячих розвагах, примушують до різних дій, які йому не подобаються. Після чергової скарги з боку сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 забравши сина, залишив його у себе на постійне місце проживання.
Позивач жодним чином не перешкоджає спілкуванню сина з матір'ю, але ОСОБА_1 не проявляє бажання до цього спілкування, вимагаючи лише його переїзду за місцем проживання ОСОБА_1 .
До цього часу ОСОБА_1 зустрічалася із сином лише кілька разів, кожного разу, при зустрічі, вона намагалась схилити сина на переїзд до неї, намагаючись залякати сина батьком, але син продовжує стверджувати, що бажає проживати разом з батьком.
ОСОБА_1 в присутності сина неодноразово ображала позивача, гучно сварилася, погрожувала, після чого син тікав від матері і певний час відмовлявся спілкуватися з нею навіть по телефону.
Син неодноразово зазначав, що мати не приділяє йому достатньої уваги, а то й взагалі забуває про його існування, ігнорує спілкування з ним. Батько з сином проводить багато часу, займається різностороннім виховання сина, спілкується з ним на різні теми, по можливості відвідують різні заклади для розвитку та відпочинку дітей.
ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, постійного заробітку та місця проживання.
ОСОБА_2 добровільно надавав матеріальну допомогу на його утримання на користь відповідача. Після зміни місця проживання сина Судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, ОСОБА_1 отримувала аліменти на утримання сина, хоча він весь цей час проживав разом з ОСОБА_2 .
Ухвалою Петропавлівського районного суду від 09 листопада 2020 року судовий наказ було скасовано, але відповідач кошти на сина так і не повернула та продовжувала весь час розгляду справи їх отримувати витрачаючи на власні потреби, що свідчить про її матеріальну зацікавленість у визначенні місця проживання сина.
Задля забезпечення доказів її бажання приймати участь у вихованні сина, відповідач надала 20 жовтня 2020 року до відділу поліції заяву про те, що ОСОБА_2 начебто не віддає їй дитину, хоча син проживав зі нею вже біля трьох місяців. Отримавши копію талону про звернення до поліції відповідач звернулась до суду із первинним позовом про визначення місця проживання сина з нею.
ОСОБА_2 разом із сином проживають спільно з дідусем, у комфортабельному будинку та ще має у приватній власності двокімнатну квартиру в с. Українське Синельниківського району Дніпропетровської області. В будинку мається окрема кімната для сина, з окремим ліжком, власним столиком для навчання, ігор, розвитку. В квартирі наразі провадяться ремонті роботи. Обидва об'єкти нерухомого майна забезпечено електропостачанням, водопостачанням, пічним опаленням, паливними матеріалами, мається в достатній кількості побутова техніка, продукти харчування, засоби гігієни, білизна, одяг та інші засоби для розвитку дитини в його віці. Забезпечення всіх умов для проживання сина в будинку підтверджується актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 складеного працівниками органу місцевого самоврядування від 27 січня 2021 року.
ОСОБА_2 має постійний заробіток, який складається із щомісячної заробітної плати в розмірі близько 10 000,00 гривень за місцем роботи TOB «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» та пенсії по інвалідності в розмірі 2100,00 гривень, чого достатньо для забезпечення потреб сина. Батько ОСОБА_2 має власний заробіток, всіляко допомагає сину і онуку. У дідуся з внуком прекрасні взаємовідносини, - ОСОБА_4 і раніше не виявляв бажання їхати від дідуся.
ОСОБА_2 також зазначив, що згідно довідок медичних закладів він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за станом здоров'я має змогу виховувати сина. Спиртними напоями позивач не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре ставиться до сина, постійно слідкує за станом його здоров'я, розвитком, виховує та піклується про нього, у ОСОБА_2 з сином налагоджений психологічний контакт, присутня прив'язаність один до одного. Син, з його слів, бажає проживати саме разом з ОСОБА_2 та жодним чином не бажає розлучатись з батьком.
ОСОБА_1 тимчасово проживає на орендованій квартирі, власного житла не має, правочину на право користування таким житлом не укладено, не має постійного місця проживання та місця реєстрації.
Разом із відповідачем в квартирі проживають ще двоє осіб, згідно того ж акту в квартирі мається одна кімната для відповідача та для дитини, є одяг по сезону, іграшки та книги для дитини. Виходячи з акту у дитини не має навіть окремого ліжка, що свідчить про неналежні умови для проживання хлопчика в квартирі, де проживає троє дівчат.
Матеріальне забезпечення відповідача, як і інших осіб, що проживають в квартирі спільно з нею також під сумнівом.
ОСОБА_1 тільки з середини весни 2021 року працевлаштувалася.
Її заробітку вистачає лише на оплату витрат на утримання орендованого житла та власних потреб, а отже відсутні можливості забезпечувати потреби дитини.
Зі слів сина, до ОСОБА_1 постійно приходять незнайомі люди мати постійно водила на незрозумілі для нього заходи, він не відчуває себе захищеним з нею та боїться скупчення великої кількості людей на релігійних заходах.
Відповідач не слідкувала за станом здоров'я сина, його розвитком, вихованням, не піклувалася про нього. У результаті таких дій у відповідача з сином зруйнований психологічний контакт.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_1 відмовлено;
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, ОСОБА_2 , задоволено;
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_2 ;
Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що обидва батьки мають необхідні умови для проживання дитини, малолітній ОСОБА_6 однаково ставиться до батьків і любить їх обох, але бажає жити з батьком, почувається там більш природно і захищено, крім того, суд враховує, що за час перебування дитини у батька, ОСОБА_1 добровільно не підтримувала сина фінансово. Місце проживання малолітнього ОСОБА_7 із батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки забезпечує розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. При цьому позивачка має не лише право, а й всі можливості для спілкування з сином, участі у його вихованні та забезпеченні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що актом обстеження від 06 жовтня 2020 року підтверджується, що малолітній ОСОБА_8 2016 р.н. проживає з батьком з 01 серпня 2020 року.
Талоном -повідомленням №000130 від 20 жовтня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 зверталась до поліції по факту того, що ОСОБА_2 не віддає їй спільну дитину тобто, факт викрадення чи насильного відібрання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 їх спільного сина відсутній.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року підтверджується скасування судового наказу Петропавлівського районного суду від 14 вересня 2020 року про стягнення аліментів.
Технічним паспортом підтверджується право власності ОСОБА_2 на власне житло, квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської від 24 вересня 2021 року, з урахуванням інтересів дитини, доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 01 березня 2016 року з батьком ОСОБА_2 .
Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного позову, районний суд виходив з наступного.
Малолітній ОСОБА_8 висловив свою думку невимушено та вільно, він зазначив, що щиро любить батька і матір, але проживати бажає лише з татом.
Дитина вільно і з задоволенням дала свої пояснення суду, без остраху перед батьками без ознак будь якого впливу батьків.
До поліції з приводу психологічного насильства ОСОБА_1 не зверталася.
Відповідно до актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 , в двокімнатній квартирі крім неї з сином проживають її сестра з донькою: ОСОБА_9 1991 року народження та ОСОБА_10 2019 року народження, та її співмешканець.
Заявою ОСОБА_1 до керівника КДНЗ «Черемушки» від 14 вересня 2021 року підтверджується, що вона звернулась до дитячого закладу, про влаштування сина, вже після звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважав недостатньо комфортні умови її з сином проживання, які значно обмежені найманим житлом, присутність в одній кімнаті з ними співмешканця, вживання в присутності сина алкогольних напоїв як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, але враховує, що вони негативно впливають на малолітнього ОСОБА_3 , його бажання жити переважно в оточенні рідних людей, батька та дідуся.
Розлучення, це психологічне навантаження не тільки на дорослих, а і на дітей.
В перші місяці після розлучення, діти особливо чутливо відчувають ставлення до себе з боку батьків, хворобливо ставляться до зниження уваги до себе кожного з батьків, болісно ділять прихильність батьків до інших осіб, формують подальше ставлення до батьків на тривалий час.
Обидва батьки мають необхідні умови для проживання дитини, малолітній ОСОБА_6 однаково ставиться до батьків і любить їх обох, але бажає жити з батьком, почувається там більш природно і захищено, крім того, суд враховує, що за час перебування дитини у батька, ОСОБА_1 добровільно не підтримувала сина фінансово.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд врахував його щире бажання забезпечити сина всім необхідним, його турботу про гармонійний розвиток і відчуття комфорту, безпеки у дитини.
Судом встановлено, ОСОБА_2 створив не тільки матеріальні, але і психологічно комфортні умови для сина, щиро любить та турбується за сина.
Суд при винесенні рішення враховує його доходи, особисті якості, обставини життя, особливості відносин з сином, ОСОБА_2 має перевагу перед матір'ю дитини при визначенні місця його проживання.
Місце проживання малолітнього ОСОБА_7 із батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки забезпечує розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. При цьому позивачка має не лише право, а й всі можливості для спілкування з сином, участі у його вихованні та забезпеченні.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю та розлучення дитини із матір'ю.
Так, колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що після розлучення малолітній син сторін проживав разом із матір'ю.
У серпні 2020 року батько на кілька днів взяв ОСОБА_4 до себе, в с. Українське Петропавлівського району та до матері не повернув.
Довідкою Комунального дошкільного навчального закладу “Берізка” підтверджується зарахування ОСОБА_3 до дитячого садка з 02 вересня 2020 року.
Талоном-повідомленням №000130 від 20 жовтня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 зверталась до поліції по факту того, що ОСОБА_2 не віддає їй спільну дитину тобто, факт викрадення чи насильного відібрання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 їх спільного сина відсутній.
09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом про визначення місця проживання дитини разом із нею.
Висновком органу опіки та піклування ВК Петропавлівської міської ради визначено доцільність проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 93).
А тому висновки суду про доцільність проживання дитини з батьком є безпідставними.
Також висновки суду першої інстанції про те, що позивач ставиться байдуже до власної дитини, є необґрунтованими, оскільки ці обставини повідомляє лише відповідач, проте вони нічим не підтверджуються, а отже не можуть бути підставою для розлучення матері із донькою.
Враховуючи вік дитини, позицію сторін до неї, з урахуванням виключно інтересів дитини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а тому місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно визначити разом з її матір'ю.
На вказані обставини справи районний суд уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічних позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення первісного позову.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 455 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 455 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко