Провадження № 33/803/974/22 Справа № 215/7781/21 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
01 листопада 2022 року м. Дніпро
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю адвоката Морозова В.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції розглянувши апеляційну скаргу адвоката Морозова В.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 12.11.2021 о 06:31 год. У м. Кривому Розі, Тернівському районі по вул. Сурікова, біля буд.№76а, він керував транспортним засобом Daewoo Lanos, днз НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, та проведення такого огляду у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Правопорушення зафіксовано на бодікамери АЕ00195, АЕ00007, та на відеореєстратор Хіоmi. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.
В апеляційній скарзі адвокат Морозов В.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2022 року, скасувати постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2022 року та винести нову, якою справу відносно ОСОБА_1 вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КупАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження наводить наступні. Постанову було винесено Тернівським районним судом м. Кривого Рогу 10 травня 2022 року. ОСОБА_1 про наявність даної постанови дізнався тільки 11 липня 2022 року, побачивши її на порталі «Судова Влада України», в судовому засіданні він не був присутній, а копія постанови на його адресу не направлялася.
Одразу після того як ОСОБА_1 дізнався про постанову, він розпочав пошуки адвоката для надання правової допомоги щодо складання апеляційної скарги. 12 липня 2022 року адвокатом Морозовим В.Ю. було надіслано апеляційну скаргу на офіційну електронну адресу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, 25 липня 2022 року Дніпровським апеляційним судом було отримано дану скаргу та в подальшому апеляційний суд виніс постанову від 25.07.2022 року, в якій зазначалось те, що надсилання апеляційної скарги у електронному вигляді на офіційну електронну адресу (електронну поштову скриньку) суду не є належним способом звернення до суду, без електронно- цифрового підпису. Дана обставина унеможливлює ідентифікацію особу, як суб'єкта звернення з апеляційною скаргою. Також суддею у вищезазначеній Постанові вказано те, що зображення підпису у поданій апеляційній скарзі не слугує належним підтвердженням для встановлення особи, яка подала скаргу, внаслідок чого за відсутності особистого підпису особи в даному випадку є перешкодою для розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. ОСОБА_1 вважає, що посилання судді Дніпровського апеляційного суду не відповідає дійсним обставинам справи, адже адвокатом Морозовим В.Ю. було надіслано скан-копію даної апеляційної скарги на офіційну електронну адресу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу та таку скаргу було підписано саме за допомогою електронного підпису.
Додатково зазначає, що оскільки підсистема «Електронний суд» наразі працює неналежним чином, що унеможливлює надсилання апеляційної скарги за допомогою такої підсистеми, вважає за необхідне надіслати дану апеляційну скаргу у паперовому вигляді на офіційну поштову адресу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Таким чином, з урахуванням наведеного апелянт вважає, що строки на подання апеляційної скарги пропущено з поважних причин та вони підлягають поновленню.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що:
-у справі немає доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом DaewooLanos, днз НОМЕР_1 ;
-відеодоказ не містить ознак інкримінованого ОСОБА_1 алкогольного сп'яніння;
-працівниками поліції не роз'яснювалися права та порядок і процедура проходження освідування;
-в протоколі та матеріалах справи відсутні дані про засіб відеофіксації;
- ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом;
-в матеріалах справи відсутній акт огляду водія транспортного засобу;
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Морозова В.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Відповідно до роз'яснень п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 130693 від 12.11.2021 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапортом працівника поліції, записом відеофіксації скоєння правопорушення.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою, та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували.
Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. До того ж, ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього будь-яких заперечень по факту його складання не надав, жодної незгоди в протоколі не зазначив, тож, незгода останнього з діями інспекторів поліції, на що є посилання в поданій апеляції, та на чому наполягала сторона захисту в судовому засіданні, не знайшла свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Доводи ж апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу працівниками поліції було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки йому не роз'яснювалися його права і обов'язки, та процедура проходження огляду на стан сп'яніння, є безпідставними, оскільки відповідно до протоколу, ОСОБА_1 були роз'яснені його права і обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та 268 КУпАП, про що останній поставив свій особистий підпис. До того ж, ці обставини підтверджуються й відеозаписом, наявним у матеріалах справи, а також поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки цей факт не тільки не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, але й не спростовує висновків суду щодо винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду, як і судового провадження в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, які, до того ж, повністю спростовуються відеозаписом з нагрудних камер інспекторів Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі, на якому зафіксований процес складання відносно ОСОБА_1 12 листопада 2021 року протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №130693 від 12.11.2021 року. До того ж, на відеореєстраторі, установленому в поліцейському автомобілі, зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 12.11.2021 року о 06:31 годині у м. Кривому Розі, Тернівському районі по вул. Сурікова, біля буд.№76а транспортним засобом Daewoo Lanos, днз НОМЕР_1 . Крім того, на відео зафіксовано факт відмови останнього пройти медичний огляд в установленому порядку, а саме, на пропозицію, оголошену поліцейським ОСОБА_1 пройти медичний огляд. З відеозапису вбачається, що всі зазначені дії відбуваються в присутності понятих. Тож, доводи апеляційної скарги в цій частині не схиляють суд апеляційної інстанції до висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення, позаяк місцевим судом ОСОБА_1 було визнано винним саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідальність за яку передбачена ч. 1 ст. 130 КупАП.
Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутній акт огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння, є слушними, проте, в даному випадку цей факт свідчить лише про те, що ОСОБА_1 від проходження цього самого огляду у встановленому законом порядку як на місті зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і у спеціалізованому медичному закладі, визначеному МОЗ.
Не можуть бути визнані спроможними й доводи апелянта про те, що відеодоказ не містить ознак інкримінованого ОСОБА_1 алкогольного сп'яніння з огляду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №130693 у відповідності до “Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 № 1452/735 зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені уповноваженою особою, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Такі самі ознаки зазначені і в рапорті патрульного поліцейського, і в поясненнях свідків, і в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.11.2021.
Інші аргументи апеляційної скарги є формальними та такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Натомість суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Апеляційним переглядом також встановлено, що накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням обставин справи, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, як і підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Поновити адвокату Морозову В.Ю., який представляє інтереси особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10травня 2022 року.
Апеляційну скаргу адвоката Морозова В.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10травня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко