Провадження № 22-ц/803/5911/22 Справа № 205/4548/21 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
09 листопада 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2022 року, -
31 травня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 500827820, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього, Графіком погашення кредиту. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15.04.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 112713,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 87950,73 грн.; заборгованість по відсоткам - 24763,00 грн. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 112713,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 87950,73 грн.; заборгованість по відсоткам - 24763,00 грн., та судовий збір.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с. 48-50).
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Альфа-Банк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування оферти укладено угоду про надання кредиту № 500827820, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 88564,12 грн. з фіксованою процентною ставкою 32,00 % річних, строком на 60 місяців до 11.05.2022 року (а.с. 7-10).
Відповідачу був складений графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), який був підписаний відповідачем, що свідчить про її обізнаність з умовами та правилами кредитування (а.с. 9-10).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, станом на 15.04.2021 року у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором № 500827820 у розмірі 112713,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 87950,73 грн.; заборгованість по відсоткам - 24763,00 грн. (а.с. 14).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження як надання кредитних коштів відповідачу, так й щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку вимог банку.
Проте погодитися з таким висновком суду 1 інстанції, колегія не може.
За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що між АТ «Альфа-Банк» та позичальником укладено кредитний договір № 500827820.
Відповідно до якого останній отримав кредитні кошти. Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та iншi платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього. Графіком погашення кредиту.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15.04.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 112713,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 87950,73 грн.; заборгованість по відсоткам - 24763,00 грн.
Відповідно до умов договору (п.3 Оферти) кредит в сумі 88,564.12 грн., надавався відповідачу для рефінансування (погашення заборгованості за іншими кредитним договорам № 501117493 від 04.03.2019 сумі 31384,15 грн., та кредитним договором № 501158818 від 02.07.2019р в сумі 57 179,97 грн.)
Крім того, відповідно до договору, позичальник зобов'язалася здійснювати щомісячне повернення грошових коштів відповідно до графіку повернення кредитних сум.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник порушила умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, останній платіж на повернення коштів ОСОБА_1 сплатила 13.07.2020 року в наслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та наголошує на тому, що позичальник, підписуючи оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500827820, графік повернення кредиту (а.с.7-10), діяла добровільно, повністю усвідомлюючи наслідки своїх дій.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про споживче кредитування” відповідач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Проте, матеріали справи не містять відомостей, що позичальник не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і навіть не звертався до позивача за додатковими роз'ясненнями положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористався цим своїм правом. Не оскаржував у судовому порядку укладений договір чи його окремі пункти.
Крім того, розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, підтверджено, що позичальник по 13.07.2020 року включно здійснювала оплату у розмірі, який визначений умовами договору (а.с.60).
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини по справі не встановив, тому рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про задоволення позовних вимог про стягнення всієї заборгованості.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5991 грн. = (2270,00 грн (а.с.1) + 3721, 00 грн. (а.с.58).
Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Альфа-Банк” - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2022 року - скасувати.
Позовні вимоги акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Альфа-Банк” заборгованість за договором № 500827820 від 24 лютого 2020 року станом на 15 квітня 2021 року в розмірі 112713,73 грн., що складається з тіла кредиту - 87950, 73 грн., відсотків по кредиту - 24763 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Альфа-Банк” судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 5991 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: