Провадження № 22-ц/803/6144/22 Справа № 205/7417/21 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
09 листопада 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2022 року, -
30 серпня 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 серпня 2017 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банк з метою укладання кредитного договору №Б/Н та отримання кредитної картки на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банк. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, в частині своєчасного погашення заборгованості по кредиту та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у відповідача перед АТ «Акцент-Банк», станом на 13 серпня 2021 року, виникла заборгованість у розмірі 22104,17 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № Б/Н від 19 серпня 2017 року станом на 13 серпня 2021 року у розмірі 22104,17 грн., яка складається з: 14247,42 грн. - заборгованість за кредитом, 7856,75 грн. - заборгованість по відсоткам, а також судові витрати у розмірі 2270,00 грн. (а.с.1-4).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2022 року у задоволені позову АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.89-94).
Не погодившись з рішенням суду, АТ «А-Банк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримала кредитну картку Банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості, що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.98-99).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 19 серпня 2017 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (а. с. 7).
На підтвердження умов кредитування АТ «Акцент-Банк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку (а. с. 7), витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», та Тарифи за користування кредитної карткою «Універсальна» (а. с. 7-12), розрахунок заборгованості (а. с. 5-6).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог не надано підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», довідки про умови кредитування, доказів того, що яка саме кредитна картка передбачена умовами Заяви та була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.
Суду було надано відомості про номер карткового рахунку, але не надано доказів отримання відповідачем перелічених у довідці та виписці пов'язаних із зазначеним рахунком карток, повідомлення їй пін-коду.
Крім того, позивачем було надано довідку, видану керівником направлення технологій стягнення проблемної заборгованості АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. про відкриття ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 за договором від 19 серпня 2017 року, та видачу карток: №5169157304353414, видану 19 серпня 2017, зі строком дії до березня 2021 року, №5375235100756657, видану 05 серпня 2019 року зі строком дії до грудня 2024 року, №5169157309018392, видану 18 червня 2018 року зі строком дії до березня 2022 року (а. с. 45), довідку за лімітами, видану головою правління АТ «А-Банк» Кандауровим Ю.В. (а. с. 46), та виписку за період з 19 серпня 2017 року по 11 листопада 2021 року, де зазначено загальні дані стосовно руху коштів за вказаний період, а також загальні дані про: кредитний ліміт - 14 247,42 грн., надходження - 84 920,37 грн., витрати - 108 438,54 грн., комісії - 2 357,31 грн. (а. с. 47-49).
В той же час, за даними, які викладено у Анкеті-заяві не зафіксовано, яка саме банківська картка була видана ОСОБА_1 , строк її дії, який рахунок відкрито на ім'я позичальника, не зазначено кредитний ліміт. Із вказаної заяви вбачається, що пам'ятка клієнта, яка є невід'ємною частиною договору відповідачеві не видавалася. Зазначення а Анкеті-заяві дрібним шрифтом (що ускладнює прочитання) про те, що всі складові договору, у тому числі й пам'ятка клієнта, отримані клієнтом шляхом самостійної роздруківки, не може бути підтвердженням вручення відповідачеві цих документів та її отримання. Пам'ятка клієнта, її копія в матеріалах справи відсутні.
Відмовляючи АТ «Акцент-Банк» у задоволені позову, суд 1 інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог не надано підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», довідки про умови кредитування, доказів того, що яка саме кредитна картка передбачена умовами Заяви та була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.
Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.
Посилання у позовній заяві на заборгованості за кредитом у розмірі 14 247,42 грн. представником позивача не було обґрунтовано в запереченнях та наданих документах, чому саме у такому розмірі визначено тіло кредиту, і з чого тіло складається. Отже, виходячи з наданого позивачем розрахунку підтвердити заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 247,42 грн. не є можливим.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
При цьому позивач не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Також суду було надано відомості про номер карткового рахунку, але не надано доказів отримання відповідачем перелічених у довідці та виписці пов'язаних із зазначеним рахунком карток, повідомлення їй пін-коду.
Крім того, позивачем було надано довідку, видану керівником направлення технологій стягнення проблемної заборгованості АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. про відкриття ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 за договором від 19 серпня 2017 року, та видачу карток: №5169157304353414, видану 19 серпня 2017, зі строком дії до березня 2021 року, №5375235100756657, видану 05 серпня 2019 року зі строком дії до грудня 2024 року, №5169157309018392, видану 18 червня 2018 року зі строком дії до березня 2022 року (а. с. 45), довідку за лімітами, видану головою правління АТ «А-Банк» Кандауровим Ю.В. (а. с. 46), та виписку за період з 19 серпня 2017 року по 11 листопада 2021 року, де зазначено загальні дані стосовно руху коштів за вказаний період, а також загальні дані про: кредитний ліміт - 14 247,42 грн., надходження - 84 920,37 грн., витрати - 108 438,54 грн., комісії - 2 357,31 грн. (а. с. 47-49).
В той же час, за даними, які викладено у Анкеті-заяві не зафіксовано, яка саме банківська картка була видана ОСОБА_1 , строк її дії, який рахунок відкрито на ім'я позичальника, не зазначено кредитний ліміт. Із вказаної заяви вбачається, що пам'ятка клієнта, яка є невід'ємною частиною договору відповідачеві не видавалася. Зазначення а Анкеті-заяві дрібним шрифтом (що ускладнює прочитання) про те, що всі складові договору, у тому числі й пам'ятка клієнта, отримані клієнтом шляхом самостійної роздруківки, не може бути підтвердженням вручення відповідачеві цих документів та її отримання. Пам'ятка клієнта, її копія в матеріалах справи відсутні.
З виписки з рахунку неможливо чітко встановити розмір фактичної заборгованості по рахунку, оскільки вбачається, що до рахунку були прикріплені різні картки, які мали різне призначення, тобто, не були виключно кредитними.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Але надану позивачем виписку неможливо вважати належним та допустимим доказом, яка підтверджує суму фактично наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу саме кредитної картки.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, сам по собі розрахунок заборгованості також не містить даних про встановлення кредитного ліміту та його розмір.
Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 Цивільного кодексу України).
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа №700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №221/5089/16-ц, зазначено, що «у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна». ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову».
Також відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі №755/16198/15-ц встановлено, що «суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримало вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Встановити ж наявність боргу на підставі не чіткої ксерокопії заяви та провести за нею обґрунтований розрахунок суми боргу неможливо, оскільки суди не мали належних та допустимих доказів для здійснення розрахунку. Отже, застосувавши при ухваленні судових рішень принцип диспозитивності та справедливості, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог. Безпідставними є доводи касаційної скарги, що факт отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» підтверджується підписанням відповідачем заяви позичальника, а її користування підтверджується випискою по картці, оскільки у цій заяві відсутні відомості про отримання відповідачем кредитної картки, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на які посилається банк у касаційній скарзі. Оскільки у матеріалах справи відсутня виписка по рахунку, то не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що у цій виписці містяться відомості як про зняття коштів, так і про погашення кредиту».
Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме з наявними в матеріалах справи Умовами та правилами ознайомився і погодилася відповідач, підписуючи Анкету-заяву.
Позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення саме кредитного договору, крім того банком не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру кредитного ліміту, не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого відповідачеві кредиту.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами, у зв'язку з чим, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність погодження сторонами у кредитному договорі розміру процентів за користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду в оскаржуваній частині є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: