Провадження № 11-сс/803/1583/22 Справа № 212/4876/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 листопада 2022 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя, врахувавши те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 4 ст. 186 КК України, за вчинення якого, у разі визнання його винуватим, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків, не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, неодружений, раніше судимий, вважав за необхідним обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою без визначення розміру застави, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 183 КПК України.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на неповноту судового розгляду, внаслідок чого було ухвалене рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону. Зазначає, що ризики, на які існування яких вказує слідчий у своєму клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи їх суворістю покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, є не доведеними, з огляду на те, що ОСОБА_8 від слідства на суду ніколи не ухилявся у минулому, у розшуку не знаходився, активно співпрацює зі слідством у цьому провадженні та свою вину у вчиненому злочині визнав, що не було досліджено слідчим суддею.
Окрім того, захисник звертає увагу на те, що слідчий суддя не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв"язки, зокрема постійне місце мешкання, де проживає разом з бабою, яка потребує догляду, що, на думку апелянта, могло суттєво вплинути на можливість обрання підозрюваному більш м"якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому просить ухвалу скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги скарги, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими.
Так, апеляційним судом встановлено, що в провадженні СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041730000766 від 18.09.2022, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
18 вересня 2022 року ОСОБА_8 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України та наступного дня його було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 186 КК України.
В межах цього провадження слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , за наслідками розгляду якого постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційним суд вважає, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_8 міг скоїти ці злочини, та стороною захисту ці обставини не заперечуються.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість злочину, який належить до категорії тяжких, за вчинення якого, у разі визнання винуватим, передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 10 років, особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків, не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, неодружений, раніше неоднаразово судимий, та дійшов до обґрунтованого висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно існують, й правомірно застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Посилання захисника на недоведеність існування ризиків у провадженні, на переконання апеляційного суду, є неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються доказами у провадженні, а тяжкість інкримінованого підозрюваному
злочину, та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Доводи апелянта про те, підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце мешкання, де проживає разом з бабою, яка потребує догляду, жодним чином не свідчить про існування достатньо міцних соціальних зв'язків, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що у цьому випадку є обґрунтованим застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, у відповідності до вимог ст. 183 КПК України, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.
Отже, колегія суддів вважає рішення суду про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законним і обґрунтованим та не знаходить підстав для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу на цьому етапі досудового розслідування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3