Справа № 761/25574/21
Провадження № 2/761/3432/2022
03 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участі секретаря Решти Д.О.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на додаткові витрати для дитини,
На розгляді Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на додаткові витрати для дитини.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
27.10.2022 року до суду надійшла заява представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн., оскільки на переконання адвоката, позивачем було подано безпідставний позов, а тому вбачає зловживання позивачем процесуальними правами. Обгрунтовуючи зловживання позивачем процесуальними правами наголошує на тому, що позивач надав завідомо неправдиву інформацію невиконання батьком обов'язків по утриманню дитини, також позивач приховувала обставини звільнення відповідача від обов'язку нести фінансові витрати пов'язані з перебуванням дитини за кордоном, крім того, позивачем надано завідомо неналежні докази щодо здійснення нею додаткових витрат на утримання дитини.
Викладені обставини на переконання сторони відповідача слід розцінювати як дії, які спрямовані на шкоду правам відповідача та зловживання процесуальними правами.
Представник відповідача в судовому засідання вказану заяву підримав, клопотав про стягнення з позивача на користь його довірителя судових витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
Сторона позивача в судове засідання не з'явилася, представник позивача подав заяву про відкладення судового засідання.
Однак, суд з урахуванням встановленого строку для розгляду заяви про компесацію судових витрат ч. 5 ст. 142 ЦПК України, вважає за необхідне здійснювати розгляд справи в даному судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного суду від 14 січня 2021 року по справі №521/3011/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц зазначено, що «учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року справа № 318/89/18, виклав наступну правову позицію, "... що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Наведені у заяві аргументи представника відповідача слід відносити до підстав, які у разі їх підтвердження та відповідної оцінки судом могли мали наслідком відмову в позові. У суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позов, або вчинено інші процесуальні дії необґрунтовано, тобто зловживаючи своїми саме процесуальними правами.
З огляду на вищевикладене, доводи та мотиви заяви про компенсацію судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки такі витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву та представництво інтересів в суді.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 259-261, 353-354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на додаткові витрати для дитини - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 07.11.2022 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА