Справа № 761/32982/21
Провадження № 2/761/5367/2022
03 листопада 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.
за участю секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його наступним.
В 2020 році ОСОБА_2 Київським міським головою видано Сертифікат на отримання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . На підставі цього 11 червня 2020 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_2 на сім'ю з трьох чоловік видано Ордер № 6358 на право зайняття відповідного службового жилого приміщення з трьох кімнат житловою площею 31,80 кв. м. Ордер видано на підставі розпорядження Голови районної державної адміністрації від 09.06.2020 року №285. В червні 2020 року позивачі були зареєстровані за вказаною адресою, та родиною Тригуб ситематично сплачуються комунальні платежі за вказаною адресою. На підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.03.2021 року № 113 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 виключено з числа службових. Надалі спірна квартира була приватизована ОСОБА_1 .
Однак, в спірній квартирі проживає відповідач разом з іншими особами, які не є членами родини позивачів, та не пов'язані з позивачами будь-яким спільним побутом. На вимоги позивачів про звільнення квартири не реагують, що стало підставою звернення до суду на захист порушених прав.
Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 03 листопада 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 було повернуто, оскільки відповідач пропустила встановлений судом строк для її подання.
Ухвалою суду від 03 листопада 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання проважними причини пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, та продовження процесуального строку для його подання; відзив залишено без розгляду.
Приписами ч. 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачі та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивачів подала до суду клопотання про розгляд цивільної справи без її участі та участі позивачів, позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.11.2022 р., у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні.
Суд вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України одним із завдань судочинства визначено своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд справи його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що представником відповідача не обгрунтовано належним чином підстав надання переваги участі в іншому судовому засіданні, а не в даній справі, яка перебуває в провадженні суду з грудня 2021 року та неодноразово відкладалась через неявку відповідача або за її клопотаннями, зважаючи на те, що клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явлення в судове засідання представника відповідача подано повторно, з метою дотримання розумних строків розгляду цивільної справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд не вбачає обгрунтованих підстав для відкладення судового засідання, призначеного на 03.11.2022 р.
З урахуванням викладеного, суд вирішив розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб 08 жовтня 2005 року, про що здійснено відповідний актовий запис № 1279 Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції міста Києва. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , про що 09.09.2009 року здійснено відповідний актовий запис № 2888 Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції міста Києва, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 , яка міститься в матеріалах справи.
В 2020 році ОСОБА_2 Київським міським головою видано Сертифікат на отримання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , копія сертифіката міститься в матеріалах справи.
Справа містить копію ордера №6358 Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 червня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 , який працює в КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району у м.Києві", сім'я якого складається з 3-х осіб, на час роботи на посаді надається службове приміщення з трьох кімнат житловою площею 31,80 кв. у квартирі АДРЕСА_1 . Вказаний ордер було видано на підставі розпорядження голови державної адміністрації від 09.06.2020 № 285.
Згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.03.2021 № 113 вказане житлове приміщення було виключено з числа житлових приміщень організацій, підприємств та установ, матеріали справи містять копію витягу з вказаного розпорядження, що підтверджує дану обставину.
21.04.2021 року Відділом (органом) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації видано свідоцтво про право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказане свідоцтво було видано на підставі розпорядження органу приватизації від 21.04.2021 за №3887. Вищезазначена квартира приватизована, та на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується наданими копіями паспортів серії НОМЕР_3 , МЕ771615.
Наведені у позові доводи про те, що позивачі сплачують комунальні платежі, підтверджується наданими платіжними документами, які містяться в матеріалах справи.
Справа не містить жодного документа, з якого б вбачалося, на якій правовій підставі відповідач проживає в спірній квартирі, зокрема, справа містить відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, станом на 23.02.2022 р. за адресою: АДРЕСА_3 .
Факт проживання відповідача в спірній квартирі, зокрема, вбачається з того, що поштове відправлення за № 0314212712544, яке направлялося судом за адресою: АДРЕСА_2 , було отримано відповідачем, вказане підтверджується рекомендованим зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явилась та не заперечила ні усно, ні письмово факту проживання в спірній квартирі, подаючи натомість заяви по суті справи з порушенням процесуальних строків.
Судом перевірено посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що дійсно в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься постанова Шевченківського районного суду міста Києва № 761/34976/21 від 23 листопада 2021 року, якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно дочки за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладені обставини, житлові права позивачів підлягають судовому захисту.
Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Змістом права власності є право володіння, користування та розпорядження своїм майном визначене у ст. 317 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Тобто, будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц (провадження № 6-13113цс16), від 9 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц (провадження № 61-29520св18), від 9 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Як встановлено судом вище, відповідач не є членом сім'ї власника житла, є сторонньою людиною для позивачів, угоди між ними щодо використання спірної квартири не укладалося. Жодних правових підстав для проживання відповідача у спірній квартирі судом не встановлено.
Водночас, відповідач має право користування іншим житлом за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.
Суд, ухвалюючи рішення, бере до увагу наступні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. справа №755/2587/17: "...Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши, що відповідач не зареєстрований у спірній квартирі, дійшли правильного висновку про те, що відповідач не має ні права власності на спірну квартиру, ні права користування, при цьому чинить позивачу перешкоди у здійсненні його права користування та розпорядження квартирою, що належить йому за законом як спадкоємцю першої черги, а тому житлові права позивача порушені та підлягають захисту у обраний ним спосіб. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі №752/14314/16-ц (провадження № 61-3069св19)....".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду,- ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, - ч.4 ст.9 ЖК України.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, - ч. 1 ст. 89 ЦПК України.
Аналізуючи наведені норми законодавства та обставини, встановлені по справі, враховуючи той факт, що відповідач не є членами сім'ї позивачів, матеріали справи не містять доказів наявності правових підстав проживання відповідача в спірній квартирі, а також ураховуючи, що ОСОБА_4 зареєстрована за іншою адресою, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача стягується судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 263, 264, 265, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, - задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві приватної власності, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на праві користування квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992, 40 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повний текст рішення суду складено 08.11.2022 р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА