08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 372/4502/21
провадження № 51-3459ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши касаційну скаргу прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року стосовно ОСОБА_1 ,
встановив:
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, щовлітку 2020 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_1 виростив рослини роду «конопля», та переслідуючи мету незаконного виготовлення та зберігання наркотичних засобів, порушуючи встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та охорону здоров'я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», зірвав, висушив та подрібнив їх, таким чином вчинив незаконне виготовлення для власного вживання без мети збуту та незаконно зберігав до часу вилучення працівниками поліції. Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-21/33811-НЗПРАП від 09 серпня 2021 року надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», за «Списком №1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено», Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальна маса якого (в перерахунок на висушену речовину) становить 58,1 г.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, у зв'язку з добровільним зверненням до лікувального закладу і проходженням лікування, а кримінальне провадження стосовно нього закрито.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали місцевого та апеляційного судів стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що матеріалами провадження не підтверджено, що ОСОБА_1 страждав на наркоманію, а тому положення ч. 4 ст. 309 КК до нього застосовані неправильно.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копії оскаржуваних судових рішень стосовно ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Так, згідно з ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності у такому випадку слугують два елементи, а саме: добровільне звернення особи до лікувального закладу та її лікування від наркоманії.
Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому, особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій медичним закладом встановлено відповідний діагноз.
Як убачається з копій судових рішень, ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування у наркологічному відділенні № 3 КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія», в період з 21 липня 2021 року по 12 серпня 2021 року з діагнозом F12.1 «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, згубне вживання», який встановлений йому лікарсько-консультативною комісією.
Таким чином, місцевий суд, встановивши підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК, а саме, наявність у останнього захворювання, пов'язаного з наркоманією, а також факт його добровільного звернення з цього приводу до лікувального закладу та проходження курсу лікування, правильно застосував до нього положення ч. 4 ст. 309 КК.
Об'єктивних підстав не довіряти доводам ОСОБА_1 про те, що до лікувального закладу він звернувся з метою вилікуватися від наркоманії, у суду не було.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована та відповідає вимогам ст. 372 КПК.
Зі змісту ухвали апеляційного суду видно, що наведені у касаційній скарзі прокурора доводи, які за змістом аналогічні доводам її апеляційної скарги, були предметом перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зазначивши при цьому, зокрема, що встановлення обвинуваченому діагнозу саме «наркоманія» апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки встановлений лікарсько-консультативною комісією діагноз - «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, згубне вживання» не викликає сумнівів у тому, що захворювання, від якого лікувався ОСОБА_1 пов'язане з наркоманією, а саме із вживанням наркотичних речовин - канабіноїдів.
З такою позицією погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду та зауважує, що відповідно до наказу МОЗ № 297 від 08 жовтня 1998 року «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду» в Україні здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01 січня 1999 року. Згідно з чинним Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я НК 025:2021 (далі - НК 025:2021) Міністерства охорони здоров'я України, узгодженим з МКХ-10, у системі обліку і звітності в охороні здоров'я хворобу за класифікацією «наркоманія» не зазначено. У НК 025:2021 усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в межах діагностичного модуля F10 - F19, що об'єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин», водночас у ОСОБА_1 встановлений діагноз: F12.1 «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, згубне вживання».
Колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги щодо безпідставності звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК з посиланням на правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2021 року у справі № 357/11205/19, враховуючи те, що цей висновок стосується саме добровільності звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Обухівського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року стосовно ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5