СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16140/21
пр. № 2/759/391/22
05 жовтня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Журибеда О.М.,
за участю секретаря - Багінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь його заборгованість згідно розписки від 09.07.2019 року у сумі 1574, 96 доларів США, яка складається з заборгованості по розписці - 1500, 00 доларів США та 3 % річних - 74, 96 доларів США, а також судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09.07.2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений усний договір позики. Факт отримання коштів по якому підтверджується розпискою від 09.07.2019 року. Згідно розписки ОСОБА_2 взяв у борг кошти у розмірі 1500, 00 доларів США. У вказаний у розписці строк відповідач позивачу кошти не повернув. Таким чином, має місце порушення відповідачем зобов'язання з повернення коштів у розмірі 1500, 00 доларів США.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.07.2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2021 року в справі здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги просив задовольнити в повном уобсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином. 11.11.2021 до канцелярії суду подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовної зави, оскільки відповідачем договір позики від 09.07.2019 року виконаний в повному обсязі та кошти позивачу сплачені. На пітдвердження вказаних доводів відповідач до відзиву надає дублікати чеків на суму 46 600, 00 грн.
Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.
09.07.2019 року між сторонами укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого ОСОБА_2 взяв борг у ОСОБА_1 суму коштів 1500, 00 доларів США з терміном повернення позики до 01.10.2019 року (а.с.12).
Строк повернення позики та правова природа отриманих відповідачем коштів як боргу встановлена у тексті розписки.
З квитанцій доданих відповідачем вбачається, що він перерахував кошти на ім'я ОСОБА_1 на загальну суму 46 600, 00 грн (а.с. 40-44).
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2021 року позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 11.11.2016 року задоволено частково.
Крім того, в рішенні суду від 09.12.2021 року встановлено, що відповідачем надано копії квитанцій про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 71253, 00 грн.
Позивач вказує, що в порядку досудового врегулювання спір між сторонами не вирішений, оскільки на вимоги позивача про сплату боргу, відповідачем заборгованість не погашена.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.
Так судом встановлено, що 09.07.2019 року ОСОБА_2 , підписана розписка про отримання ним від позивача борг у сумі 1500, 00 доларів США, яку він зобов'язується повернути до 01.10.2019 року.
Додані відповідачем до матеріалів справи копії чеків на підтвердження сплати боргу за договором позики від 09.07.2019 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вищезазначені чеки, були долучені до матеріалів справи, як доказ сплати боргу у справі № 759/16137/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 11.11.2016 року та дана обставина учасниками справи № 759/16137/21 не оспорювалась.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо наявності заборгованості за договором позики від 09.07.2019, укладеного між сторонами. Після укладення цього договору позивач всі обов'язки, передбачені договором виконав, а відповідач свої зобов'язання не виконав. В результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 1500, 00 доларів США. Оскільки відповідач відмовляється виконувати взяті на себе зобов'язання, сума позики ним досі не повернута, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту.
При викладених обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми позики в розмірі 1500, 00 доларів США підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Частиною першою ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Відповідно до Постанови ВС від 25.01.2019 року, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Отже, розмір трьох відсотків річних - штрафні санкції за законом від простроченої відповідачем суми грошового зобов'язання в сумі 1500, 00 доларів США за час прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи від 01.10.2019 року по 31.05.2021 року становить 74, 96 доларів США (1500, 00 доларів США (сума боргу) * 3 % * 608 днів (період прострочення) / 365 / 100 = 74, 96 доларів США.
Таким чином загальна сума грошового зобов'язання відповідача становить 1574, 96 доларів США (1500, 00 доларів США (сума боргу) + 74, 96 доларів США (3 % річних).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість згідно розписки від 09.07.2019 року у сумі 1574, 96 доларів США (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири долири США 96 центів), яка складається з заборгованості по розписці - 1500, 00 доларів США та 3% річних - 74, 96 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда