СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4617/21
пр. № 2/759/1015/22
27 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Журибеди О.М.,
за участі секретаря - Багінській І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов» про визнання незаконними дії роботодавця щодо відсторонення від роботи та запровадження простою та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Антонов», відповідно до якого просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Директора Авіаційного транспортного підрозділу Державного підприємства «АНТОНОВ» М.Г. Харченка від 16 листопада 2020 року № 426/АТП про відсторонення його від роботи, визнати незаконним та скасувати додаток № 1 до наказу від 26.02.2021 року № 1798к «Щодо оголошення періоду простою працівників підприємства», стягнути з ДП «Антонов» середню заробітну плату за період з 15 грудня 2020 року по 28 лютого 2021 року у сумі 180 462,13 грн. (в тому числі всі податки та обов'язкові збори), стягнути з ДП «Антонов» на його користь понесені судові витрати.
Позов мотивований тим, що накази (розпорядження) про відсторонення від посади позивача та введення простою не були належним чином доведені до його відома, унаслідок чого він був протиправно позбавлений інформації про період простою, його причини, дату закінчення, режим роботи, робочий час та форму оплати праці. Відповідач не обґрунтував підстав для вжиття відсторонення позивача від роботи та оголошення простою, не ознайомив його з актом перевірки, не повідомив про причини відсторонення від займаної посади. Вказані накази прийняті за відсутності визначених законодавством підстав для відсторонення працівників, а також оголошення простою, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. Відповідач не вживав відповідних заходів для забезпечення трудових прав позивача, збереження його зайнятості, необґрунтовано зменшив розмір заробітної плати позивача.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2021 провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Відповідач, в особі представника адвоката Бордунової Н.О., 09.06.2021 р. подав відзив на позовну заяву, вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відсторонення позивача від роботи були відомості про можливі зловживання службовим становищем начальником відділу В-255 ОСОБА_1 та іншими працівниками АТП ДП «Антонов» та можливого порушення ними трудової дисципліни. З метою встановлення чи спростування можливих фактів зловживання службовим становищем та порушення трудової дисципліни було ініційовано проведення відповідної службової перевірки на період виконання якої позивача було відсторонено від роботи. Крім цього, відповідач зазначає, що підставою для оголошення простою, згідно акту простою від 24.12.2020 року стало скорочення обсягів виробництва, відсутність технічних та організаційних умов, необхідних для виконання робіт спричинених світовим спадом економіки, сповільненням експортно-імпортних операцій через поширення гострої респіраторної хвороби Covid-19, у тому числі щодо недопущення скупчення значних груп працівників на території підприємства.
17.06.2021 року представник позивача адвокат Чугаєнко О.М. подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що у відзиві на позовну заяву про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення, пункту додатку до наказу щодо оголошення простою та стягнення різниці між середнім заробітком та фактично нарахованою заробітною платою з грудня 2020 по лютий 2021 року відповідач не спростував обґрунтовану правову позицію позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Відповідач, в особі представника адвоката Бордунової Н.О., 29.09.21 року подав додаткові заперечення на відповідь на відзив, в якому звернув увагу, що вся сума отриманих позивачем коштів не може бути врахована як вихідна одиниця при розрахунку розміру середнього заробітку, оскільки до цієї суми позивач включив абсолютно всі види нарахувань по заробітній платі, в тому числі й ті, які не є постійними та які не входять до складу основної заробітної плати, а від так не включаються до суми середнього заробітку.
23.11.21 року представник позивача адвокат Чугаєнко О.М. подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Директора Авіаційного транспортного підрозділу Державного підприємства «АНТОНОВ» М.Г. Харченка від 16 листопада 2020 року № 426/АТП; визнати незаконним дії Державного підприємства «АНТОНОВ» стосовно запровадження щодо позивача простою з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно); стягнути з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за період з 15 грудня 2020 року по 19 липня 2021 року (включно) у сумі 476972,38 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 38 копійок) (в тому числі всі податки та обов'язкові збори); стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Правове обґрунтування, що заявлене в позові, позивачем підтримується в повному обсязі, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача Чугаєнко О.М. просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Нєвєров О.О. заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в позові.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 з 22 березня 2004 року працює на Державному підприємстві «АНТОНОВ». 01.11.2019 року переведений начальником відділу у відділ планування та керування польотами. (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи 16.11.2020 року Директор АТП ДП «Антонов» видав розпорядження № 426/АТП, відповідно до якого відсторонив позивача від керівництва Відділом планування та керування польотами (В-255), обов'язки начальника відділу 255 поклав на ОСОБА_4 , контроль за виконанням цього розпорядження покладено на начальника відділу авіаперевезень ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Нормами КЗпП України визначено виключні підстави відсторонення, таке відсторонення можливе лише в межах закону, який регулює відповідні правовідносини.
Частинами 1, 2 ст. 154 КПК України визначено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
Відповідачем не надано доказів щодо відкриття кримінального провадження відносно позивача, пред'явлення йому підозри у вчиненні злочинів, чи наявності судового рішення про відсторонення позивача від посади, ухваленого в порядку ст. 157 КПК України.
З вищевикладеного вбачається, що у відповідача не було правових підстав для відсторонення ОСОБА_1 від керівництва Відділом планування та керування польотами (В-255), у зв'язку з чим суд приходить до висновку про визнання незаконним та скасування розпорядження Директора АТП ДП «Антонов» № 426/АТП від 16.11.2020 року.
Щодо запровадження простою необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно з статтею 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.
Підпунктом 2 Пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (із змінами) роботодавцю надано право змінювати режим роботи підприємства.
17.03.20 року Президент ОСОБА_6 видав наказ № 2078к про простій працівників підприємства. Відповідно до цього наказу з метою виконання заходів органів державної влади та міського самоврядування щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, зокрема щодо запровадження Кабінетом Міністрів України на підставі Рішення Державної комісії з питань техногенної безпеки та надзвичайних сиуацій від 16.03.2029 р. плану протиепідеміологічних заходів, зокрема обмеження роботи громадського міського транспорту, міжміських перевезень, роботи метрополітену, та враховуючи рекомендації МОЗ України та Держпраці підприємствам всіх форм власності щодо недопущення скупчення значних груп працівників на території підприємств, а також з огляду на заходи визначені наказом ДК «Укроборонпром» № 74 від 12.03.2020 р., керуючись ч. 1 ст. 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівників у період з 18.03.2020 р. по 03.04.2020 р. для працівників підприємства, крім працівників підрозділів, що виконують невідкладні роботи та роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства, зазначених у додатку № 1 до даного наказу (п.1); запроваджено з 18.03.2020 по 03.04.2020 дистанційну роботу на дому працівникам підприємства відповідно до додатку № 2 до даного наказу (п. 2); безпосередні керівники працівників визначених додатком № 2 до даного наказу відповідають за видання виробничих завдань таким працівникам та здійснюють контроль за виконанням працівниками виробничихзавдань (п. 4). (а.с. 134). Додатком 1 до наказу від 17.03.20 № 2078к ОСОБА_1 начальника відділу В-255 включено до переліку працівників ДП «Антонов», які будуть виконувати невідкладні роботи та роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства, на період карантину з 18.03.2020 по 03.04.2020 (а.с. 134-135).
Наказами від 01.04.2020 р. № 2151к, від 24.04.20 р. № 2249 к, від 08.05.20 р. № 2337к, від 22.05.20 р. № 2435 к, від 18.06.2020 р. № 2818 к, від 28.07.20 р. № 3495к, від 31.08.20 р. № 4110к, від 30.09.20 р. № 4728к, від 30.10.20 р. № 5331к, від 27.11.20 р. № 5969к, від 28.12.20 р. № 6618к, від 28.01.21 р. № 759к, від 26.02.21 р. № 1798к, від 29.03.21 р. № 2674к, від 29.04.21 р. № 3567к період простою працівників відповідача про продовжувався відповідно з 06.04.2020 р. по 24.04.2020 р., з 25.04.2020 р. по 11.05.2020 р., з 12.05.2020 р. по 22.05.2020 р., з 23.05.20 р. по 22.06.20 р., з 23.06.20 р. по 31.07.20 р., з 01.08.20 р. по 31.08.20 р., з 01.09.20 р. по 30.09.20 р., з 01.10.20 р. по 31.10.20 р., з 01.11.20 по 30.11.20 р., з 01.12.20 р. по 31.12.20 р., з 01.01.21 р. по 31.01.21 р., з 01.02.21 р. по 28.02.21 р., з 01.03.21 р. по 31.03.21 р., з 01.04.21 р. по 30.04.21 р., з 01.05.21 р. по 31.05.21 р., (а.с. 142-229).
Додатками № 1 до наказів від 01.04.2020 р. № 2151к , від 24.04.20 р. № 2249 к, від 08.05.20 р. № 2337к, від 22.05.20 р. № 2435 к, від 18.06.2020 р. № 2818 к, від 28.07.20 р. № 3495к, від 31.08.20 р. № 4110к, від 30.09.20 р. № 4728к, від 30.10.20 р. № 5331к, ОСОБА_1 начальника відділу включено до переліку працівників відділу планування та керування польотами (В-255), які будуть виконувати невідкладні роботи із життєзабезпечення діяльності АТП відповідно з 06.04.2020 р. по 24.04.2020 р., з 25.04.2020 р. по 11.05.2020 р., з 12.05.2020 р. по 22.05.2020 р., з 23.05.20 р. по 22.06.20 р., з 23.06.20 р. по 31.07.20 р., з 01.08.20 р. по 31.08.20 р., з 01.09.20 р. по 30.09.20 р., з 01.10.20 р. по 31.10.20 р., з 01.11.20 по 30.11.20 р., (а.с. 141, 147, 152, 158, 164, 167, 175, 181, 187, 193).
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 з березня по грудень 2020 року позивачу з березня по жовтень 2020 року нараховувалась крім іншого премія за виконання найважливіших планових завдань (а.с.129)
Вказане підтверджує твердження позивача, що не зважаючи на запровадження в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, позивач виконував невідкладні планові роботи на підприємстві з березня по жовтень 2020 року, так як працював начальником підрозділу, що виконував виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства.
Зазначене спростовує твердження відповідача про те, що підставою для простою позивача в грудні 2020 року став карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11 березня 2020 року. Доказів існування інших підстав необхідності оголошення простою позивачу які б свідчили про призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, відповідач не надав.
Відповідно до частини 2 статті 34 КЗпП України у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відповідачем не надано доказів, що позивачу пропонувалось переведення на іншу роботу.
В позовній заяві позивач стверджував, що накази від 27.11.20 р. № 5969к, від 28.12.20 р. № 6618к, від 28.01.21 р. № 759к, від 26.02.21 р. № 1798к, від 29.03.21 р. № 2674к, від 29.04.21 р. № 3567к (а.с. 194-229) не доводились до його відома. Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про оголошення простою. Таким чином, суд приходить до висновків, що позивач протиправно був позбавлений інформації про період простою, його причини, дату закінчення, режим роботи, робочий час та форму оплати праці. Таким чином, відповідачем порушено процедуру оголошення простою щодо позивача.
Наказом від 31.05.21 р. № 4589к з 01.06.2021 року простій не з вини працівників для співробітників підприємства припинено. (а.с. 230).
При цьому, відповідно до листків розрахунку за червень та липень 2021 року (а.с. 245, 246) позивачу нараховувалась заробітна плата з урахуванням його перебування на простої (вид нарахування 88).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою протягом червня-липня 2021 року.
З огляду на це, а також на факт недоведення до відома позивача інформації про простій, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо оголошення стосовно позивача простою з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно) підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактично виплаченою заробітною платою, починаючи з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно), та середньою заробітною платою за час запровадження простою щодо позивача, необхідно зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - постанова № 100) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарних місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
Відповідно до п. 4 постанови № 100 (зі змінами внесеними Постановою КМУ № 1213 від 09.12.2020) при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати . При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Як встановлено судом в листопаді 2020 року позивача було незаконно відсторонено від роботи, в грудні 2020 року по відношенню до позивача було незаконно запроваджено простій.
Таким чином, розрахунок середнього заробітку суд вважає вірним зробити, виходячи з заробітної плати позивача за вересень та жовтень 2020 року.
Таким чином, середньогоденний заробіток позивача становить ((84436,52+98216.15)/(22+21))= 4247,74 грн.
У запереченнях на позовну заяву відповідачем не спростовано періоду, за який позивач просив стягнути суму недоотиманої заробітної плати.
За період з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно)робочих днів 131 (за виключенням днів перебування позивача на лікарняному).
Розрахунок середнього заробітку, який мав бути нарахований позивачу за період незаконного простою є наступним: 4247,74 *131=556 453,94 грн.
Суд, враховує, що протягом березня-червня 2021 року позивачу нараховано заробітну плату під час незаконного простою на загальну суму (18341,88 + 8875,72 + 8955,01 + 8875,33 + 3124,05 + 8677,93 + 14644,00 + 7987,64)=79481,56 грн.
Отже, позивачем недоотримано за період незаконного простою 476 972,38 грн. (556 453,94-79481,56)
Оскільки позивачем надано докази отримання значно меншого розміру заробітної плати в період оголошеного щодо нього простою, ніж отримувана ним заробітна плата до такого простою, тому в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за час оголошення простою.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача різниці середньої заробітної плати та виплаченої заробітної плати у період простою за період з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно) підлягає задоволенню у сумі 476 972,38 грн.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 6585,80 грн.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов» про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, визнання незаконними дій Державного підприємства «Антонов» щодо оголошення простою та стягнення середнього заробітку задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Директора Авіаційного транспортного підрозділу Державного підприємства «АНТОНОВ» М.Г. Харченка від 16 листопада 2020 року № 426/АТП.
Визнати незаконним дії Державного підприємства «АНТОНОВ» стосовно запровадження щодо ОСОБА_1 простою з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно).
Стягнути з Державного підприємства «АНТОНОВ» (Місцезнаходження: вулиця Академіка Туполєва, будинок 1, місто Київ, 03062 код ЄДРПОУ 14307529) на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середньої заробітної плати за період з 15 грудня 2020 року по 19 липня 2021 року (включно) у сумі 476972,38 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 38 копійок) (в тому числі всі податки та обов'язкові збори).
Стягнути з Державного підприємства «АНТОНОВ» (Місцезнаходження: вулиця Академіка Туполєва, будинок 1, місто Київ, 03062 код ЄДРПОУ 14307529) на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 6585, 80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Журибеда О.М.