Справа № 758/12410/20
Категорія 17
(ЗАОЧНЕ)
24 січня 2022 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ларіонової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» про визнання недійсною індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту,-
В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, просить визнати недійсною індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 2311903101/217045 від 22.01.2020 р.
Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 шляхом оформлення запиту у Бюро кредитних історій дізналася про наявність заборгованості по договору позики від 22 січня 2020 року, укладеному з ТОВ «ГОУФІНГОУ» на суму 2000,00грн., заборгованість по якому станом на 30 червня 2020 року становила 7716,42 грн., при цьому позивач жодних договорів не укладала, заявок на отримання кредиту не оформлювала, власні персональні дані, номер телефону та документи не надавала.Приблизно у січні 2020 року на її попередній номер телефону ( НОМЕР_1 ) було направлено смс з паролем та отримано дзвінок від представника оператора мобільного зв'язку Київстар з проханням повідомити цей код, який і був продиктований в телефонному режимі.Проаналізувавши ситуацію, скоріше за все цей код і був пов'язаний з оформленням позики (кредиту).З відповіді на адвокатський запит ТОВ «ГОУФІНГОУ» повідомило, що на підставі Договору про надання фінансового кредиту від 22 січня 2020 року №2311903101/217045 грошові кошти в сумі 2000грн. були перераховані на картку НОМЕР_4.З отриманої відповіді на запит стало відомо, що персональні дані, такі як адреса, паспортні дані, місце роботи, посада, сімейний стан не співпадають з фактичними, що належать ОСОБА_1 .А саме зазначено паспорт виданий 5710, дата 06.06.2017 року, а у ОСОБА_1 паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, місце прописки та проживання в договорі з відповідачем зазначено як: АДРЕСА_1 , при цьому фактично ОСОБА_1 проживає та прописана АДРЕСА_2 .В анкетах заповнено, що позичальник працює в ТОВ «АТБ Маркет» на посаді спеціаліста з вищою освітою, з заробітною платнею 16300грн., фактично ОСОБА_1 працює вихователем 1 категорії в ДНЗ «Вербиченька».Згідно з отриманої довідки в ПАТ «КБ «Приват Банк» ОСОБА_1 не оформлювала та не отримувала картку НОМЕР_4, відповідно і грошові кошти в її користування не отримувалися.Вважає, що в діях невідомих осіб щодо оформлення кредитів на її ім'я є склад кримінального правопорушення за ознаками статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), позивачка попередньо зверталася до ВП ГУНП в Черкаській області, які своєї довідкою відмовили у відкриті кримінального провадження, на даний час звернулася до правоохоронних органів, а саме до кіберполіції з вимогою відкриття кримінального провадження по факту вищевикладених обставин.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 10.11.2020 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
До початку судового засідання позивачка подала письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, не подали відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що згідно з роздруківки кредитної історії відносно ОСОБА_1 станом на 30 червня 2020 року вбачається, що остання має заборгованості за кредитними договорами укладеними 22.01.2020 з ТОВ «ГОУНФІНГОУ».
Згідно з копією адвокатського запиту від 29 серпня 2020 року, ОСОБА_1 через свого представника зверталась до директора ТОВ «ГОУНФІНГОУ» з вимогою надати їй інформації, на підставі яких документів з неї вимагають повернення кредитних грошових коштів.
З відповіді на адвокатський запит ТОВ «ГОУФІНГОУ» повідомило, що на підставі Договору про надання фінансового кредиту від 22 січня 2020 року № 2311903101/217045 грошові кошти в сумі 2000 грн. були перераховані на картку НОМЕР_4.
З отриманої відповіді на запит стало відомо, що персональні дані, такі як адреса, паспортні дані, місце роботи, посада, сімейний стан не співпадають з фактичними, що належать ОСОБА_1 .
А саме зазначено паспорт виданий 5710, дата 06.06.2017 року, а у ОСОБА_1 паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, місце реєстрації та проживання в договорі з відповідачем зазначено як: АДРЕСА_1 , при цьому фактично ОСОБА_1 проживає та зареєстрована АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась до ВП ГУНП в Черкаській області, які своєю довідкою відмовили у відкритті кримінального провадження.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання недійсними індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивачка наполягає на тому, що вона ніяких кредитних договір з відповідачем по справі особисто не підписувала, відповідно, істотні умови цих договорів не погоджувала, тобто у неї було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.
Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорено відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц.
Враховуючи наведене, спірний договір зазначений позивачкою у її позові є неукладеними, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачкою неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 203, 204, 207, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282,353, 354 ЦПК України,
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» про визнання недійсною індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту- відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (юридична адреса: м. Київ, вул. Хорива, 1А, код ЄДРПОУ 42059219).
Суддя Н. М. Ларіонова