Ухвала
Іменем України
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 462/3921/20
провадження № 61-10471ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Банк Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року у складі судді Галайко Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати недійсними результати електронного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот № GL53N018727; визнати недійсним та скасувати протокол електронного аукціону від 26 червня 2020 року № UA-EA-2020-06-19-000027-b та визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 30 червня 2020 року № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42, укладений між публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Банк «Київська Русь» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Хаус»).
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 18 червня 2020 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» (далі - Фонд) прийнято рішення № 1134, яким скасовано результати відкритих торгів, проведених 11 грудня 2019 року (протокол електронних трогів № UА-ЕА-2019-11-20-000002-а, лот GL53N0140822), та доручено уповноваженій особі Фонду забезпечити у 5-денний термін повторне подання уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозицію щодо продажу активів (майна).
На підставі цього рішення, 26 червня 2020 року проведено електронний аукціон, на якому реалізовано майнові права на нежитлову будівлю під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот № GL53N018727, про що складений протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-06-19-000027-b. Продавцями вказаного майна є ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Фонду, а покупцем - ТОВ «ФК «Інвест Хаус», якого оголошено переможцем за результатами електронного аукціону. 30 червня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо вказаного нерухомого майна №UA-EA-2020-06-19-000027-b/42, згідно з пунктом 3.1 якого, ціна договору - майнових прав становить 1 234 556,67 грн.
Позивачка вважала, що проведений електронний аукціон з продажу майнових прав на вказане нерухоме майно є незаконним, а тому його результати мають бути визнані недійсними та повинно бути скасовано протокол електронного аукціону і визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30 червня 2020 року № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42, оскільки, майно, майнові права на яке було продано на аукціоні, належить на праві власності їй ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки у праві власності на нежитлову будівлю від 20 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 878, та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки у праві власності на нежитлову будівлю від 20 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 882, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 березня 2015 року № 35208426, № 35212685.
При цьому, позивачка вказувала, що на момент проведення електронних торгів у ПАТ «Банк «Київська Русь» не було жодних прав на спірну нежитлову будівлю, оскільки справа № 462/4045/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння знаходилась на розгляді у Верховному Суді, позаяк, останньою постановою Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року в цій справі у задоволенні позову Банку було відмовлено. Окрім того, зазначала, що з моменту проведення незалежної оцінки майнових прав - 05 вересня 2019 року і до дати проведення оспорюваних електронних торгів - 26 червня 2020 року пройшло більше восьми місяців, в той час, як у пункті 6 розділу ІV Методики оцінки активів банку, віднесеного до категорії проблемних або неплатоспроможних», затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08 грудня 2016 року № 2707, строк дії звіту про результати здійснення оцінки активів та висновку про вартість майна становлять не більше трьох місяців з дати, на яку здійснено оцінку активів, тобто строк дії незалежної оцінки закінчився, а нової проведено не було. Також позивачка вважала, що організатор торгів повинен був визнати проведений аукціон таким, що не відбувся, оскільки у ньому брав участь лише один потенційний покупець (учасник) - ТОВ «ФК «Інвест Хаус», що суперечить порядку продажу активів банків, які ліквідуються, визначеному Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388 (пункт 6 розділу VІІ Положення).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зазначив, що за встановлених обставин справи, підстав для висновку про порушення вимог закону при проведенні оспорюваних позивачкою електронних торгів немає. Крім того, суди дійшли висновку, що оспорювані електронні торги жодним чином не порушують права та інтереси позивачки.
21 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копія постанови отримана її представником 22 вересня 2022 року, про що свідчить відмітка про отримання на заяві, копію якої додає до касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною третьою статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, що є підставою для його поновлення.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що судами неправильно застосовано положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки на момент проведення електронних торгів та звернення із цим позовом, право власності на нежитлову будівлю було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судами не враховано, що постанова Верховного Суду у справі № 462/4045/15, якою витребувано із володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь», нежитлову будівлю під літерою «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, оскільки така вибула на підставі договорів купівлі-продажу від 20 березня 2015 року, які є нікчемними, ухвалена 16 грудня 2020 року, водночас оспорювані електронні торги відбулись у червні 2020 року, а позовна заява у цій справі подана у липні 2020 року. Таким чином, вважає, що дії ПАТ «Банк Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прямо порушували її права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови правління Національного Банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким, з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».
20 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь», від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н. Б. 20 березня 2015 року за реєстровим № 773, діяв ОСОБА_3 , (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. та зареєстрований в реєстрі за № 878.
У пункті 2.1 цього договору зазначено, що продаж частки нерухомого майна здійснено за ціною 2 850 000,00 грн.
Іншу 1/2 ідеальну частку у праві власності на вказану вище нежитлову будівлю, за ціною 2 850 000,00 грн, купив ОСОБА_2 на підставі укладеного 20 березня 2015 року між ним та ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі представника банку за довіреністю Качерай І. П. договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 882.
До відчуження, нежитлова будівля під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала ПАТ «Банк «Київська Русь» на праві приватної власності згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. 11 січня 2011 року за реєстровим № 42; договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. 12 грудня 2011 року за реєстровим № 5362; договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. 27 червня 2013 року за реєстровим № 1827; договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. 26 вересня 2013 року за реєстровим № 2927, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 жовтня 2013 року, та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 листопада 2013 року № 12468972, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Колієвич А. І., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31108446101, номер запису про право власності 3296116.
На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 березня 2015 року зареєстрували право власності на спірну нежитлову будівлю (по 1/2 частці за кожним із них), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 березня 2015 року № 35208426, № 35212685.
У червні 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 462/4045/15-ц), посилаючись на нікчемність вказаних вище договорів купівлі-продажу в силу положень частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Справа знаходилась в провадженні судів тривалий час, а прийняті у ній судові рішення двічі оскаржувались Банком в касаційному порядку, за наслідками розгляду якого Верховним Судом прийнято постанову від 16 грудня 2020 року, якою рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким витребувано із володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь», нежитлову будівлю під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року, 14 січня 2021 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» здійснило державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Реалізуючи право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, повинна вказати суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 , від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зроблено висновок, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 зазначив, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що укладені між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договори купівлі-продажу ідеальних часток спірної нежитлової будівлі від 20 березня 2015 року, є нікчемними, відтак відсутні підстави вважати, що оспорюваними торгами порушено права та законні інтереси позивачки.
Доводи касаційної скарги про те, що на момент проведення електронних торгів саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками зазначеного майна, з огляду на те, що постанова Верховного Суду ухвалена вже після проведення електронних торгів є необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 712/7975/17 зазначив, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.
Частиною першою статті 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відтак, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 законним шляхом набула право власності на нежитлову будівлю під літ. «Б'-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і як наслідок, що оскаржуваними електронними торгами порушено її права та інтереси.
Аргументи ОСОБА_1 про те, що вирішуючи питання про можливість захисту її прав у обраний нею спосіб, судами не враховано висновків Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15 є безпідставними, оскільки зазначена справа стосується захисту прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання забудовником прав інвестора на спірне майно.
Отже, у вказаній справі наявні інші предмет та підстави позову, а також встановлені інші фактичні обставини, ніж у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, що свідчить про те, що правовідносини не є подібними.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, який їх обґрунтовано спростував.
Суд звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року.
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак