Ухвала
Іменем України
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 133/2011/20
провадження № 61-9147ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу адвоката Олійника Андрія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вівсяницький" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення та скасування державної реєстрації,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила усунути їй перешкоди у користуванні земельними ділянками, площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0157, площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0156, площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0155, площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:001:0096, шляхом їх повернення та скасування державної реєстрації.
Позов мотивувала тим, що вона є власником даних земельних ділянок.
22 червня 2020 року ОСОБА_2 стало відомо, що належні їй земельні ділянки передані в оренду до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вівсяницький" (далі - СВК «Вівсяницький»), проте жодних договорів оренди вона не підписувала.
Усі документи на земельні ділянки знаходяться у її доньки ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_2 припускає що дані договори підписувалися донькою самостійно.
Рішенням від 13 травня 2022 року Козятинський районний суд Вінницької області у задоволені позову відмовив.
Постановою від 16 серпня 2022 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року - без змін.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у вересні 2022 року, адвокат Олійник А. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року і направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження адвокат Олійник А. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо факту укладення правочину у подібних правовідносинах,викладеного у постанові Великої Палати Верховного Судувід 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суди встановили, що ОСОБА_2 на праві власності належить:
земельна ділянка площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0157, яка розташована на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області;
земельна ділянка площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0156, яка розташована на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області;
земельна ділянка площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0155, яка розташована на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області;
земельна ділянка площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:001:0096, яка розташована на території Вівсяницької сільської ради Козятинського району Вінницької області.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що:
підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0157, є договір оренди землі б/н від 25 грудня 2013 року, а також додаткова угода б/н від 10 лютого 2017 року про внесення змін та доповнень до даного договору, сторонами яких є СВК "Вівсяницький", як орендар, та ОСОБА_2 , як орендодавець, строк дії 10 лютого 2027року з правом пролонгації;
підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0156 є договір оренди землі б/н від 06 грудня 2013 року, а також додаткова угода № 13 від 11 січня 2017 року про внесення змін та доповнень до даного договору, сторонами яких є СВК "Вівсяницький", як орендар, та ОСОБА_2 , як орендодавець, строк дії 10 січня 2032 з правом пролонгації;
підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:002:0155 є договір оренди землі б/н від 06 грудня 2013 року, а також додаткова угода № 14 від 11 січня 2017 року, сторонами яких є СВК "Вівсяницький", як орендар, та ОСОБА_2 , як орендодавець, строк дії 10 січня 2032 року з правом пролонгації;
підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,7833 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521485600:03:001:0096 є договір оренди землі б/н від 02 грудня 2013 року, а також додаткова угода № 15 від 11 січня 2017 року про внесення змін та доповнень до даного договору, сторонами яких є СВК "Вівсяницький", як орендар, та ОСОБА_2 , як орендодавець, строк дії 10 січня 2032 року з правом пролонгації.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із частиною першою ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Підготовче судове засідання у справі неодноразово відкладалось за клопотанням сторін з метою врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди.
Оскільки спір між сторонами не був врегульований шляхом укладання мирової угоди, позивач мав достатнього часу для подання відповідних доказів.
Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Слід зазначити, що суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, а позивач, в свою чергу, у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі мав скористатися свої правом та звернутись до суду з відповідним клопотанням, чого зроблено не було.
Із справи, на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норм права, вбачається, що пред'являючи позов, особа стверджувала, що оспорювані договори не підписувала, підпис у них вчинено іншою особою, саме для з'ясування цих обставин у справі призначались судово-технічна та почеркознавча експертизи, проведення яких було доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів того, що договори оренди земельних ділянок ним не підписувались, клопотання про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи не заявляв, у зв'язку із чим позбавив суд можливості вирішити питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Нормами частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року № 145/2047/16 викладений висновок про те, що спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є ефективним способом захисту прав та інтересів, установленим законом, а ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.
Однак у справі, що переглядається, у позові відмовлено за недоведеності позовних вимог, тому висновок судів у цій справі не суперечить зазначеному висновку Великої Палати Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Зі змісту касаційної скарги та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, а Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржене, відсутні.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Олійника Андрія Михайловича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вівсяницький" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення та скасування державної реєстрації.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук