09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 540/881/20
адміністративне провадження № К/9901/2132/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Василяки Д.К.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.)
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Амалтея» (далі-позивач, товариство) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0205705105 від 02 листопада 2019 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що застосування спірним рішенням відповідача до ТОВ «Амалтея» штрафних санкцій в сумі 640 207,86 грн. та нарахування пені в розмірі 504430,76 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є необґрунтованим, оскільки розрахунок, доданий до рішення контролюючого органу №0205705105 від 02.11.2019р., суперечить приписам нарахування пені та штрафів, що визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449. Зокрема, в рішенні №0205705105 від 02.11.2019р. вказано, що нарахування здійснюються за період з 21.04.2018р. по 19.08.2019р., тоді як в розрахунку відповідний період нарахування розпочато з 21.11.2017р.; у розрахунку не визначена база нарахування відповідно до кожного розрахункового періоду та до кожного виду штрафної санкції; зазначеному в розрахунку показнику 10% не дорівнює жодна ставка нарахування штрафних санкцій; в розрахунку не визначено тривалість періоду прострочення грошових зобов'язань, за який розрахована сума пені тощо. Також, позивач зазначав, що в порушення вимог п.14 ст.25 Закону спірне рішення відповідачем не погоджено з Пенсійним фондом, а його прийняття мало місце у вихідний день.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за наслідками дослідження даних інформаційної системи органу доходів і зборів (зворотного боку облікової картки платника), дійшов висновку про доведеність податковим органом визначених спірним рішенням товариству до сплати сум штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що розрахунок штрафної санкції суперечить приписам нарахування пені та штрафів за несвоєчасну сплату ЄСВ, зазначивши, що нормами Закону №2464-VI та Інструкції №449 не визначено вимог щодо оформлення розрахунку штрафних санкцій та пені. Форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, затверджена Інструкцією №449 (додаток 12), не передбачає жодних додатків, в тому числі і розрахунку штрафних санкцій та пені. Судом зазначено, що ТОВ «Амалтея» не надало іншого обґрунтованого розрахунку на підтвердження доводів про помилковість здійснення розрахунку штрафу та пені контролюючим органом.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 18 січня 2021 року Товариство не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №540/881/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №540/881/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Відповідач зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 у справі №810/4390/18, від 04 вересня 2020 року у справі №8826/77/16, щодо того, що статтею 25 Закону №2464-VІ не передбачено обов'язку податкового органу складати і направляти розрахунок штрафу і пені разом із рішенням.
5.3. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: не застосували до спірних правовідносин пункт 7 Розділу «VII. Фінансові санкції» Інструкції №449, який підлягав застосуванню.
5.4. Позивач акцентує увагу, що розрахунок штрафної санкції, що доданий до рішення №0205705105 від 02.11.2019 року, є неправомірним внаслідок його незрозумілості. Розрахунок суперечить приписам нарахування пені та штрафів за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією №449.
5.5. Також позивач указує, що податковим органом не надано доказів того, що у посадової особи податкового органу, що підписала оскаржуване рішення, станом на 02.11.2020 р. були наявні відповідні повноваження на прийняття цього рішення, та що у цієї ж посадової особи були підстави для виконання посадових обов'язків саме у вихідний день.
6. Податковий орган у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
7. 26 березня 2021 року справа №540/881/20 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням №0205705105 від 02 листопада 2019 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі застосувало до ТОВ «Алматея» штрафні санкції в сумі 640 207,86 грн. та нарахувало пеню в розмірі 504430,76 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
9. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо вказаного рішення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
10. Спірним питанням у цій справі є оскарження ТОВ «Амалтея» правомірності прийнятого Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 640 207,86 грн. та нарахування пені в розмірі 504430,76 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0205705105 від 02 листопада 2019 року.
11. Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
13. Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 у справі №810/4390/18, від 04 вересня 2020 року у справі №8826/77/16 стосовно того, що статтею 25 Закону №2464-VІ не передбачено обов'язку податкового органу складати і направляти розрахунок штрафу і пені разом із рішенням.
14. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
15. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
16. Згідно абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
17. Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
18. За приписами пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
19. Згідно з частинами другою-третьою та десятою статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
20. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
21. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
22. За приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
23. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
24. Згідно з пунктом 1 Розділу VII вказаної Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
25. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
26. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
27. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
28. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
29. За приписами абзаців 1, 2 пункту 5 Розділу VII Інструкції №449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
30. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
31. Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та вказуючи, що наявними у справі доказами підтверджено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно нарахованих сум єдиного внеску за період з 24.04.2018 року по 19.08.2018 року, арифметичну точність та коректність розрахунку податковим органом сум штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату таких сум, дійшли обгрунтованого висновку про правомірність прийняття відповідачем 02 листопада 2019 року оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
32. Що стосується посилання позивача в касаційній скарзі на те, що оскаржуване рішення, прийняте податковим органом 02 листопада 2019 року, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягає скасуванню, оскільки розрахунок штрафних санкцій відповідачем проведено неправильно, то колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначити наступне.
33. Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
34. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
35. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податковим органом надано докази, які свідчать про правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а саме таблицю із зазначенням дати виникнення боргу, суми боргу, дати погашення боргу, кількістю днів затримки сплати самостійно визначеної суми зобов'язання, відсотків і суми нарахованої штрафної санкції, відсотків і суми нарахованої пені у залежності від кількості днів прострочення, Розрахунок штрафної санкції.
36. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України платник податків має спростовувати ці доводи та навести свої, разом з тим, судами встановлено, що позивач, вказуючи на неправильність здійснення податковим органом розрахунку штрафних санкцій та нарахування пені, не надав іншого, правильного на його думку розрахунку штрафних санкцій та не зазначив на підставі чого вважає, що відповідач при здійсненні такого розрахунку допустив помилку.
37. Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
38. За приписами частин першої-третьої статті 90 вказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
39. Стосовно посилання позивача на те, що розрахунок штрафної санкції суперечить приписам нарахування пені та штрафів за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, Суд не приймає до уваги, оскільки нормами Закону №2464-VI та Інструкції №449 не визначено вимог щодо оформлення розрахунку штрафних санкцій та пені, а лише передбачено, що розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
40 Більше того, форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, затверджена Інструкцією №449 (додаток 12), не передбачає жодних додатків, в тому числі і розрахунку штрафних санкцій та пені.
41. Отже, посилання позивача на неправильне оформлення розрахунку колегія суддів вважає необґрунтованими.
42. Указане узгоджується з висновками у постанові Верховного Суду від 04.09.2020р. по справі №826/877/16 де суд не прийняв до уваги посилання позивача, який оскаржував рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на те, що оскаржуване рішення направлено без розрахунку штрафних санкцій та пені, зазначивши, що статтею 25 Закону №2464-VІ не передбачено обов'язку податкового органу складати і направляти розрахунок штрафу і пені разом із рішенням.
43. Суд звертає увагу на те, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску, а також первинних документів щодо нарахування (звітність, розрахунки).
44. Аналогічний висновки міститься у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року по справі №810/4390/18.
45. Позивач зазначає, що відповідно до п.7 Розділу VII Інструкції №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, в той час як Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не складався та не вручався платнику податків відповідний акт перевірки.
46. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що вказаний висновок позивача не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
47. Посилання позивача з цього приводу (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) на пункт сьомий розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник є помилковим, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п. 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний пункт 7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.
48. За наслідками дослідження судами попередніх інстанцій розрахунку, доданого до спірного рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0205705105 від 02 листопада 2019 року, обґрунтувань здійснення відповідних нарахувань, які наведено податковим органом, а також даних інтегрованої картки платника податків встановлено, що зазначені в них дані збігаються та з них являється за можливе встановити дати виникнення боргу (недоїмки), суми боргу (недоїмки), дати погашення боргу, кількістю днів затримки сплати самостійно визначеної позивачем суми зобов'язання, відсотків і суми нарахованої штрафної санкції, суми нарахованої пені у залежності від кількості днів прострочення.
49. Варто зазначити, що ТОВ «Алматея», не заперечує правильність здійснених відповідачем нарахувань, а стверджує про їх незрозумілість. При цьому, позивач не надає власних розрахунків, які б ставили під сумність нарахування, здійсненні контролюючим органом.
50. З приводу посилань позивача на те, що в рішенні №0205705105 від 02.11.2019р. вказано, що нарахування здійснюються за період з 21.04.2018р. по 19.08.2019р., тоді як в розрахунку відповідний період нарахування розпочато з 21.11.2017р., то Суди правильно зазначили, що нарахування штрафних санкцій здійснено за період з 21.11.2017р. по 19.08.2019р., а нарахування пені за період з 21.04.2018р. по 19.08.2019р.
51. Зазначення в спірному рішенні відповідача лише відомостей щодо періоду нарахування лише пені не свідчить про незаконність нарахування вказаним рішенням штрафних санкцій та не може бути достатньою підставою для скасування цього рішення.
52. Формування Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0205705105 від 02 листопада 2019 року у вихідний день (субота) не є підставою для скасування спірного рішення. В матеріалах справи відсутні докази, що особа, яка його прийняла заступник начальника управління-начальник відділу податків і зборів з юридичних осіб Херсонського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Носенко С.М., станом на 02.11.2019р. не був уповноважений на прийняття відповідного рішення, яке, до того ж, підписано особою, яка його винесла, та скріплено печаткою податкового органу.
53. Верховний Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
54. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
55. За таких підстав, Суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послались суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
56. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
58. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
VІІ. Судові витрати
59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
60. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея» залишити без задоволення.
2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко