09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/4623/21
адміністративне провадження № К/990/28459/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №160/4623/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди,
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розгляду заяви AT «Дніпрогаз» вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29 жовтня 2020 року про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу;
- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» - 546 300,41 тис. грн, майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для Акціонерного товариства «Одесагаз» до економічно обґрунтованого;
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди - відмовлено.
14 жовтня 2022 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2022 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року задоволено заяви суддів про самовідвід та відведено суддів Верховного Суду Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. від участі у розгляді справи №160/4623/21 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди; передано матеріали касаційної скарги №К/990/28459/22 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року №1645 призначено повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
Згідно з даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2022 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючої судді), суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Зі змісту касаційної скарги слідує, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач посилається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв'язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Посилаючись, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/13850/17.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування:
статті 19 Конституції України (а саме те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг має діяти виключно на підставі та в межах Конституції України та законів України);
абзацу другого частини 4 статті 17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (а саме те, що у разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості;
пункту 6 розділу VІІІ Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, що затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №236 від 25 лютого 2016 року (а саме те, що перегляд тарифів на послуги розподілу природного газу здійснюється за заявою суб'єкта господарювання протягом 30 робочих днів з дня надходження до НКРЕКП, порушення зазначеного строку свідчить про протиправну бездіяльність НКРЕКП);
пункту 14 розділу VIII Методики №236 (а саме те, що перегляд рівня тарифу на послуги розподілу природного газу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування такого перегляду, а тому за результатом розгляду заяви суб'єкта господарювання НКРЕКП має прийняти відповідне рішення);
пункту 20 частини першої статті 20, пункту 13 частини першої статті 17 ЗУ "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (саме про те, що в межах повноважень Регулятора (суб'єкта владних повноважень) існує обов'язок вчинити конкретні дії, а саме проводити перевірку та моніторинг ринку, та за їх результатами ініціювати перегляд економічно необґрунтованого тарифу);
пункту 2 частини другої статті 22, статей 1166, 1173, 1192 ЦК України та статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (а саме щодо того, чи може державний орган відшкодувати збитки суб'єкту господарювання, яких останній зазнав внаслідок протиправної бездіяльності НКРЕКП).
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Натомість зазначені скаржником норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, у спірних правовідносинах є загальними нормами, а касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів їх неправильного застосування.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень також визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, вказує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не досліджено зібрані у справі докази.
Так, пунктом 1 частини другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
За змістом указаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини другої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
Зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи та незгоди позивача із оскаржуваним рішенням суду та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №160/4623/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур