08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/24497/21
адміністративне провадження № К/990/30430/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №640/24497/21 за адміністративним позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу закупівлі за рамковою угодою 03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля свіжа продовольча) (UA-2021-04-19-004240-а) від 19 серпня 2021 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі за рамковою угодою 03210000-6 Зернові культури та картопля (картопля свіжа продовольча) (UA-2021-04-19-004240-а) від 19 серпня 2021 року №816 в частині встановлення порушення Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» пункту 7 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі»;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її безпосередньо до суду 3 листопада 2022 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №640/24497/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду/
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
З урахуванням наведеного Верховний Суд доходить до висновку про безпідставність доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, заявник у касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій не здійснювалось всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів, наданих позивачем, однак, всупереч вимогам статей 328 та 330 КАС України скаржником не зазначено конкретного підпункту частин другої та третьої статті 353 КАС України, не надано належного обґрунтування такого посилання у взаємозв'язку із частиною четвертою статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, формальне посилання на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, як на підставу касаційного оскарження без зазначення конкретного підпункту частини другої та третьої статті 353 КАС України, без наведення обґрунтування такого посилання у взаємозв'язку із частиною четвертою статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням обов'язку скаржника щодо зазначення підстав касаційного оскарження, встановленого КАС України.
Суд також не бере до уваги доводи заявника про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та відхиляє мотиви щодо винятковості цієї справи, з огляду на наступне.
Так, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №640/24497/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №640/24497/21 за адміністративним позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду