про відмову у відкритті касаційного провадження
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа №420/12851/21
адміністративне провадження № К/990/29010/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 258-VIII Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів);
- зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 через свого представника Ковальчука О.М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із відмовою відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки ) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункти 1,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності скаржником не зазначено.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду України у справі №6-523цс15, оскільки правовідносини у вказаній справі виникли у сфері земельного та водного законодавства України щодо припинення права власності на земельну ділянку, яка розташована в межах прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману та відноситься до земель водного фонду, однак у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із відмовою відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва. До того ж, справа №6-523цс15 була розглянута в порядку цивільного судочинства.
Покликання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 травня 2020 року у справі №819/654/17, від 02 липня 2020 року у справі №825/2228/18, від 05 вересня 2018 року у справі №826/9727/19, від 06 березня 2019 року у справі №2340/2921/18, від 17 жовтня 2019 року у справі №813/1950/16, від 11 квітня 2018 року у справі №820/4757/17, від 24 липня 2018 року у справі №806/2254/15, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17, Суд оцінює критично з огляду на те, що такі висновки стосуються наявності/відсутності в суб'єкта владних повноважень дискреційних повноважень щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також ефективності обраного способу захисту порушеного права. Скаржником не обґрунтовано підстав касаційного оскарження судових рішень в частині визнання протиправним рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому Суд вважає нерелевантними доводи касаційної скарги щодо обрання ефективного способу правового захисту.
Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, оскільки висновки у вказаній постанові сформовані за інших обставин у справі та стосуються надання дозволів органом місцевого самоврядування на розробку проектів землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Т.Г. Стрелець