08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/6085/20
адміністративне провадження № К/990/9309/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)
у справі №160/6085/20
за позовом ОСОБА_1
до Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі-відповідач - 1) прокуратури Дніпропетровської області (12 жовтня 2020 року протокольною ухвалою замінено Прокуратуру Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру; далі - відповідач 2), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, пов'язану з фактичним непризначенням їй нового часу та дати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки за її заявою від 06 березня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження нею атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки №253 від 10 квітня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №381к від 30 квітня 2020 року про її звільнення з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2020 року;
- поновити її в органах прокуратури та на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області з 15 травня 2020 року;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області видати наказ про поновлення її на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області з 15 травня 2020 року;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області внести до її трудової книжки записи про поновлення на посаді з 15 травня 2020 року та визнання недійсним запису про звільнення з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2020 року;
- зобов'язати Першу кадрову комісію Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур призначити їй новий час і дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України №221;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити їй заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 15 травня 2020 року до дня поновлення на посаді, виходячи із розрахунку середньоденного заробітку;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області або рівнозначній посаді з 15 травня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення атестаційної комісії та наказ про звільнення є незаконними та такими, що порушують права та встановлені Конституцією та законами України гарантії позивачки, а відтак є такими, що підлягають визнанню протиправними і скасуванню в судовому порядку.
Позивачка вказує про те, що тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки переривалося з технічних причин, комп'ютер, за допомогою якого вона складала іспит, працював некоректно, були технічні збої (разові зависання програми та залипання клавішів). Про вказане вона повідомляла під час іспиту 04 березня 2020 року, а 06 березня 2020 року за вищезгаданими фактами направила заяву на електронну адресу Першої кадрової комісії та поштовим зв'язком, просила призначити новий час та дату для складання цього іспиту. На думку позивачки, через вказані вище порушення кадровою комісією умов та процедури проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у неї виникло право на призначення нового часу (дати) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки відповідно до законодавчих норм, але через зазначену протиправну бездіяльність відповідача це право залишилось нереалізованим.
Також позивачка зазначила, що в оскаржуваному наказі підставою для звільнення її із займаної посади стало посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", тобто у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією установи, скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, проте, вказане не відповідає фактичним обставинам, оскільки ані на момент проходження атестації, ані на момент звільнення наказ Генерального прокурора про ліквідацію/реорганізацію прокуратури Дніпропетровської області та її структурних підрозділів не видавався. Відтак, на думку позивачки, спірний наказ не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру", КЗпП України та Конституції України, не містить конкретної підстави звільнення. Вищезазначене свідчить, про протиправність наказу, що є підставою для його скасування.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №381к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді Дніпропетровської обласної прокуратури з 15 травня 2020 року;
- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 травня 2020 року по 16 лютого 2021 року в розмірі 206776,60 грн.;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прокурора Дніпропетровської області №381к від 30 квітня 2020 року не відповідає критерію законності та обґрунтованості, оскільки у прокурора області були відсутні підстави для звільнення позивачки із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов'язано можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а зі змісту наказу неможливо встановити, яке саме рішення кадрової комісії стало підставою для його видачі.
З огляду на викладене, вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на зазначену вище норму Закону України "Про прокуратуру" без відповідної конкретизації підстави для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не повинен був брати до уваги рішення кадрової комісії № 253 від 10 квітня 2020 року, оскільки воно не містить ні мотивів, ні обставин прийняття та в ньому відсутні аргументи Комісії щодо виставлення саме такої кількості балів та з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення.
Також суд першої інстанції зауважив, що оскільки назву відповідача змінено, а суду не надано даних щодо структурних та організаційних змін відділів прокуратури, судом першої інстанції визначено при поновленні посаду як прокурор відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури.
Суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 206 776,60 грн (1082,60грн (середньоденний заробіток) грн Х 191 (робочих днів вимушеного прогулу)), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині визнання протиправною бездіяльності Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур щодо нерозгляду її заяви, непризначення нового часу іспиту та визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії з огляду на те, що кадрова комісія, приймаючи оскаржуване рішення, діяла у межах, спосіб та порядку, що визначені чинним законодавством, а доводи позивачки щодо наявності технічних неполадок комп'ютерної техніки під час проходження нею другого етапу атестації не знайшли свого підтвердження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в адміністративній справі №160/6085/20 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що результати атестації позивачки на етапі складання нею іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички об'єктивно свідчать про наявність підстав для ухвалення Комісією рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Перша кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 113-ІХ, з дотриманням принципів пропорційності та законності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивачки, є виключно настання події - прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 - подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник в обґрунтування своєї касаційної скарги вказує, що при винесенні рішення суд апеляційної інстанції неправильно застосував пп. 2 п. 6 та п. 7 розділу І Порядку № 221, внаслідок неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20 та від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20 у подібних правовідносинах, а саме висновки, в яких викладено правову позицію щодо неправомірності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором у разі технічних несправностей під час тестування та у разі ухвалення такого рішення кадровою комісією без перевірки обставин з даного приводу, викладених у заявах прокурора, адресованих кадровій комісії.
Так, позивачка вказує на протиправність спірного наказу у зв'язку з відсутністю обставин, зазначених у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону №1697, а саме ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, остання звільнена у зв'язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації, а не у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, що підтверджується безпосереднім посиланням у наказі саме на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, яким чітко визначено, за якою підставою звільняється прокурор у разі неуспішного проходження ним атестації.
Окрім того, позивачка зазначає, що суб'єктами владних повноважень - кадровою комісією та Офісом Генерального прокурора - не спростовано її аргументи, що під час проведення вказаного іспиту (тестування) на загальні здібності та навички постійно відбувалися технічні збої у програмному забезпеченні та в роботі комп'ютерного обладнання. Не спростовано її аргументи і щодо бездіяльності робочої групи стосовно належного фіксування її звернень про збої в роботі технічного обладнання та з приводу наявності підстав для допуску останньої до перездачі іспиту.
На думку скаржника, наданий лист ТОВ «Сайметрікс-Україна» від 27 квітня 2020 року №270420-1, в якому зазначено, що технічна несправність була зафіксована лише під час тестування 02 березня 2020 року, у той час як жодних технічних проблем у період з 03 по 05 березня 2020 року, які б могли вплинути на результати тестування на загальні здібності, зафіксовано не було, не може вважатися належним доказом відсутності технічних збоїв у програмі під час проведення тестування 04 березня 2020 року, оскільки факт звернення до кадрових комісій значної кількості прокурорів (82 прокурори), що проходили тестування 04 березня 2020 року із заявами про повторне проходження другого етапу атестації у зв'язку із виникненням технічних збоїв ставить під сумнів твердження відповідачів про відсутність будь-яких технічних неполадок в ході проведення тестувань з 03 по 05 березня 2020 року.
Перша кадрова комісія, приймаючи спірне рішення та перевіряючи аргументи заяви позивачки від 06 березня 2020 року, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у заяві, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту технічних збоїв під час виконання іспиту, складання якого не передбачено ні Порядком №221, ні Правилами складання іспиту на загальні здібності. До того ж, жодним нормативним актом не визначено форму такого акту та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.
Офіс Генерального прокурора та Дніпропетровська обласна прокуратура, отримавши 30 червня 2022 року та 05 липня 2022 року, відповідно, ухвалу про відкриття касаційного провадження, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року без змін.
Так, Офіс Генерального прокурора та Дніпропетровська обласна прокуратура у своїх відзивах на касаційну скаргу вказують про те, що листами від 02 березня 2020 року №20320-1 та від 27 квітня 2020 року № 270420-1 ТОВ «Сайметрікс-Україна» засвідчило виникнення технічної несправності під час проведення тестування на загальні здібності лише 02 березня 2020 року, що призвело до тимчасового зриву тестування під час його проведення. Після усунення технічної несправності у наступні дні не було зафіксовано жодної технічної проблеми, що могло б вплинути на результати тестування на загальні здібності.
Тобто на момент складання позивачкою іспиту будь-яких технічних проблем, пов'язаних із проведенням тестування, встановлено не було.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (другий етап атестації), позивачка набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали), внаслідок чого позивачку визнано такою, що не пройшла атестацію.
Результати тесту ОСОБА_1 на загальні здібності внесено до відомості, де зазначено про набрання нею 89 балів. Дані відомості засвідчено власноручним підписом позивачки.
Окрім того, під час проходження тестування позивачка не повідомляла членів робочої групи чи кадрової комісії про технічні проблеми, відповідний акт не складався.
Перша кадрова комісія, отримавши 30 червня 2022 року ухвалу про відкриття касаційного провадження, відзив на касаційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20 та від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20 у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 08 листопада 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 30 січня 1998 року працювала в органах прокуратури України.
Зокрема, з 25 липня 2018 року працювала на посаді прокурора відділу забезпечення підтримання обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
10 жовтня 2019 року позивачкою подано заяву Генеральному прокурору України про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію на підставі вказаного вище Порядку.
Наказом Генерального прокурора №105 від 21 лютого 2020 року встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрала 84 бали та була допущена до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
За результатом проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (другий етап) Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 253 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, згідно якого, враховуючи, що позивачка за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди.
На підставі рішення №253 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації, наказом прокуратури Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року №381-к позивачку звільнено з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №253 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації та наказом прокуратури Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 381-к про звільнення з посади, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Пунктами 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
Відповідно до пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX визначено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
Згідно з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 6 розділу I Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Згідно з пунктом 7 розділу I Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Пунктом 8 розділу I Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
У разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 221).
Пунктами 3, 5 розділу ІІІ Порядку № 221 передбачено, що зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 221).
Інші питання, пов'язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку № 221. Так, уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1 розділу V Порядку № 221).
У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу V Порядку №221).
Згідно з пунктом 6 розділу V Порядку № 221 Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Абзацом 3 пункту 12 Порядку №233 визначено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спір у цій справі виник у зв'язку із винесенням Першою кадровою комісією рішення від 10 квітня 2020 року №253 про неуспішне проходження позивачкою атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, як такої, що набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту (93 бали), яке, у свою чергу, стало підставою для винесення наказу прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 381-к про звільнення позивачки з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.
У світлі аргументів касаційної скарги позивачки слід зазначити, що питання застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20, №200/5038/20-а, № 160/6596/20, № 140/3790/19, № 280/4314/20, № 440/2682/20.
У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ).
Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі №420/9066/20, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд у справах №440/2700/20, №160/5745/20, № 420/9066/20 додатково зазначив, що загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII. Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
При цьому, безпосередні умови звільнення прокурора з посади, передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких корелюються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.
Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, то їм корелюють положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Водночас, у наведених справах Верховний Суд зауважив, що дію статті 60 зупинено до 1 вересня 2021 року (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.
Колегія уважає наведені висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.
Таким чином, з огляду на наведене нормативно-правове регулювання та зважаючи на висловлену Верховним Судом у вимірі подібних правовідносин правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з пунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ, колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених позивачкою у касаційній скарзі питань констатує, що неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
У цій справі Верховний Суд також ураховує, що проведення атестації прокурорів є обов'язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, тобто у даному випадку менше встановленої наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 мінімально допустимої кількості набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування - 93 бали, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прямо передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
При цьому, в абзаці другому підпункту 2 пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказано на те, що атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Водночас, визначений пунктом 6 Порядку № 221 перелік етапів атестації включає, серед іншого, складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Верховний Суд наголошує, що вказаний Порядок № 221, як того вимагає закон, затверджено Генеральним прокурором.
Оскільки положення Закону №113-ІХ та Порядку № 221 станом на час виникнення спірних правовідносин були (та є) чинними, неконституційними та незаконними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04 березня 2020 року за результатами анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивачка набрала 89 балів (вербальний блок - 89 , абстрактно-логічний блок - 88, середній арифметичний бал - 89), що є менше ніж прохідний бал (93 бали), необхідний для допуску до наступного етапу оцінювання - співбесіди. У зв'язку з цим кадровою комісію прийнято спірне рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації.
Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації.
Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Відповідно, набрання позивачкою за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 221 для її недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 08 червня 2022 року у справі № 400/458/21.
Щодо вмотивованості спірного рішення кадрової комісії, то ураховуючи існуючу і сталу правозастосовну практику суду касаційної інстанції у цій категорії спорів (наприклад, постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 25 січня 2022 року у справі №160/6238/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/6697/21) у контексті цієї справи потрібно зауважити, що для правильного її вирішення значення має лише кількість балів, які по завершенню іспиту (першого або другого етапу (в значенні пункту 6 розділу І Порядку № 221) набрав прокурор.
У світлі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване позивачкою рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачкою за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні, відтак Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №253 про неуспішне проходження позивачкою атестації, прокурор Дніпропетровської області на підставі вказаної норми Закону № 113-IX видав наказ від 30 квітня 2020 року № 381-к про звільнення позивачки з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Зважаючи на те, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пов'язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано визначено підстави для звільнення позивачки.
Щодо тверджень позивачки про виникнення проблем з комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Згідно з обставинами справи, як установили суди попередніх інстанцій, тестування позивачкою було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. ОСОБА_1 під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавала.
У разі об'єктивної наявності технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.
Результати складення позивачкою іспиту відображено членом робочої групи у відповідній відомості, із чим ОСОБА_1 була ознайомлена і поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивачки щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності і навички з використанням комп'ютерної техніки відсутні.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а, №160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20, №640/24727/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 540/1782/20.
Колегія суддів ураховує, що Порядком № 221 не передбачено складання актів про технічні збої під час виконання іспиту. Разом з тим на підставі пункту 2 розділу V Порядку № 221, у разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивачка мала право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, однак позивачка цим правом не скористалася.
Натомість, позивачка розпочала та завершила тестування, тим самим оцінивши роботу комп'ютерної техніки, як такі, що дають їй можливість скласти іспит, і фактично використала своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершила тестування.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 200/5038/20-а.
Указане, фактично, свідчить про намагання позивачки спростувати отриманий негативний результат.
З огляду на наявність рішення Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №253 про неуспішне проходження позивачкою атестації і як наслідок, прийняття наказу від 30 квітня 2020 року №381-к про звільнення, які прийняті відповідачами на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, відсутності підстав для визнання їх протиправними та скасування, похідні від вищезазначених позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
Стосовно доводів касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права (пп. 2 п. 6 та п. 7 розділу І Порядку №221) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 у справі №640/9398/20 та від 31 березня 2021 року у справі № 580/2357/20, то Верховний Суд зазначає таке.
При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Так, у справі №640/9398/20 Верховний Суд дійшов висновку що, виходячи зі змісту пункту 7 розділу І Порядку №221, якщо у процесі проходження прокурорами атестації на етапі складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки мали місце технічні проблеми, то такий іспит є таким, що не відбувся з причин незалежних від членів комісії та особи, яка його складала. За таких обставин, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
При цьому, Верховний Суд під час перегляду у касаційному порядку справи №640/9398/20 враховував, що судами попередніх інстанцій встановлено, що кадрова комісія, приймаючи рішення про визнання прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію та перевіряючи аргументи заяв позивача у цій справі про перенесення дати іспиту, не вживала жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у них, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту, складання якого не передбачено ані Порядком №221, ані Правилами складання іспиту.
Враховуючи встановлені обставини у справі №640/9398/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано факту, що під час проходження іспиту мали місце технічні проблеми, які вплинули на результат тестування, а відтак такий іспит щодо позивача не відбувся з причин, які не залежали ані від членів комісії, ані від прокурора, який приймав у ньому участь.
У справі №580/2357/20 позивачем під час складання іспиту Першій кадровій комісії подано заяву про те, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, остання не має можливості проходити тестування. Одночасно із цим, позивач просив перенести іспит на іншу дату. Суд дійшов висновку про те, що позивачем дотримано вимоги пункту 11 Порядку №221 та повідомлено комісію про намір скласти іспит, а також про поважність причини неможливості його складання під час проведення іспиту, однак комісія приймаючи оскаржуване рішення №282 від 10 квітня 2020 року не врахувала заяву позивача (оскільки її розгляд не було здійснено), що є порушенням прав позивача. Верховний Суд вважав вірними висновки судів попередніх інстанцій, що позивач зі своєї сторони вчинив дії по повідомленню комісії про потребу у медичній допомозі, проте, відповідачем, не прийнято рішення про перенесення іспиту на іншу дату в зв'язку перебування позивача на лікуванні, чим позбавлено права позивача на складання іспиту. В свою чергу обґрунтованими були висновки судів попередніх інстанцій, про те, що кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, заяву позивача від 04 березня 2020 року про перенесення іспиту на іншу дату у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, розглянуто лише 13 квітня 2020 року, тобто після прийняття спірного рішення.
Водночас у справі, яка є предметом розгляду, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування спірного рішення кадрової комісії з огляду на твердження позивачки про проблеми у роботі комп'ютерної техніки, незгоди з порядком проведення тестування, врахував, що жодних належних та допустимих доказів виникнення зазначених обставин до матеріалів справи не надано, а всі твердження є лише припущеннями позивачки. Заява ОСОБА_1 , яка подана 06 березня 2020 року, щодо оскарження результатів тестування у зв'язку з тим, що мав місце технічний збій, розглянута кадровою комісію, ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації оскільки заява не містить конкретних підстав для проходження повторного тестування.
Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом обставин, встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах №640/9398/20 та №580/2357/20 не є подібними, а відтак викладена у вказаних постановах правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин у справі, що розглядається та, відповідно, не повинна була застосовуватися судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді О.В. Кашпур
С.А. Уханенко