08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 380/19710/21
адміністративне провадження № К/990/29353/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіковського Максима Романовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №380/19710/21 за позовом ОСОБА_1 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Юзвяка Богдана Осиповича, Конкурсної комісії на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та нечинним рішення міської ради, визнання протиправними та скасування розпоряджень міського голови, визнання протиправними та скасування рішень конкурсної комісії,
Позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та нечинним рішення сесії Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 25 березня 2021 року №795 «Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти Новокалинівської міської ради (нова редакція)»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області №326 від 04 червня 2021 року «Про оголошення конкурсу на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області та затвердження персонального складу комісії»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області №404 від 07 липня 2021 року «Про внесення змін в додаток №2 Розпорядження міського голови №326 від 04 червня 2021 року «Про оголошення конкурсу на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області та затвердження персонального складу комісії»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області від 09 липня 2021 року, оформленого Протоколом №1 засідання Конкурсної комісії на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області від 09 липня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області від 15 липня 2021 року, оформленого Протоколом № 2 засідання Конкурсної комісії на посаду директора Новокалинівського опорного закладу загальної середньої освіти Самбірського району Львівської області від 15 липня 2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року змінено в частині мотивів відмови в задоволені позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, представник позивача звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 24 жовтня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 четвертої статті 328 КАС України та вказує на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду, викладеної у справах №№442/730/17, 160/5162/19, 0940/1240/18, 826/6528/18, 9901/831/18, 2040/6763/18, 819/330/18, 824/245/19-а, 814/2658/17, 640/419/20, 640/154/20, 340/3563/20, 360/2460/20.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Перевіривши указані доводи скаржника, Суд з'ясував, що наведені скаржником справи, а саме: №№442/730/17, 160/5162/19, 0940/1240/18, 826/6528/18, 9901/831/18, 2040/6763/18, 819/330/18, 824/245/19-а, 814/2658/17, 640/419/20, 640/154/20, 340/3563/20, 360/2460/20, є нерелевантними до правовідносин, що склалися у цій справі, оскільки вони стосуються інших обставин у справі.
Також підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень частин 2, 4, 5, 8, 9 статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» у подібних правовідносинах.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що вказуючи на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень частин 4, 8 ,9 статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту», скаржник сам у тексті касаційної скарги зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду стосовно зазначених норм права у постановах, ухвалених на його думку у подібних правовідносинах.
Зазначене свідчить про те, що скаржник просить переглянути оскаржені рішення з двох взаємовиключних підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Водночас зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім цього, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою звернення до Суду із цією скаргою є, також, пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
Також скаржник, посилається на те, що судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України (пункт 7 частини третьої статті 353 КАС України).
Проте зміст ухвалених судових рішень у цій справі, опублікованих в Єдиному державному реєстру судових рішень, свідчить про те, що позивач не заявляв про непідсудність справи, а актуальність практики на час розгляду справи, на думку Суду, не є поважною причиною для незаявлення такого клопотання.
З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіковського Максима Романовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №380/19710/21 повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська