08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/10539/20
адміністративне провадження № К/990/28565/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №640/10539/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії №263 про неуспішне проходження начальником відділу забезпечення діяльності керівника регіональної прокуратури Прокуратури Київської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області №162 к від 17 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення діяльності керівника регіональної прокуратури Прокуратури Київської області та органів прокуратури з 27 квітня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури з 27 квітня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника відділу забезпечення діяльності керівника регіональної прокуратури Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду в Київській обласній прокуратурі з 27 квітня 2020 року;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 27 квітня 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач 20 жовтня 2022 року подала касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20, від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20.
Слід зазначити, що предметом даного спору, зокрема, є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Так, позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (другий етап), набрав недостатню кількість для успішного складання іспиту, у зв'язку з чим позивача було не допущено до проходження наступного етапу атестації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93), і її не допущено до проходження наступного етапу атестації. Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, в якій позивач власноручно поставила підпис. У примітках до цієї відомості дані щодо надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, результати іспиту вона не оскаржувала.
Суди констатували, що позивач була ознайомлена з умовами та процедурами проведення атестації та погодилася на їх застосування. Тобто, позивач розуміла наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». В іншому разі позивач мав повне право відмовитися від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого вона не зробила.
Що стосується обставин у справі №580/2357/20, то під час складання іспиту на загальні здібності та навички у позивача в цій справі різко погіршилось самопочуття, в зв'язку з чим їй було надано невідкладну допомогу лікарями Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва. За результатами обстеження зафіксовано високий артеріальний тиск (160/100) та запропоновано невідкладну госпіталізацію.
В подальшому позивачем під час складання іспиту першій кадровій комісії подано заяву про те, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, остання не має можливості проходити тестування. Одночасно із цим, позивач просила перенести іспит на іншу дату.
Позивачем під час складання іспиту першій кадровій комісії подано заяву про те, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, остання не має можливості проходити тестування. Одночасно із цим, позивач просив перенести іспит на іншу дату.
Так, Верховний Суд у справі №580/2357/20 виснував про дотримання позивачем вимог пункту 11 Порядку №221 та повідомлено комісію про намір скласти іспит, а також про поважність причини неможливості його складання під час проведення іспиту, однак комісія приймаючи оскаржуване рішення №282 від 10 квітня 2020 року не врахувала заяву позивача (оскільки її розгляд не було здійснено), що є порушенням прав позивача.
У справах №640/9398/20 та №280/5009/20 позивачами подавалися до кадрових комісій відповідні заяви щодо неналежної роботи комп'ютерної техніки.
Верховний Суд дійшов висновку про протиправність рішень про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у зв'язку із тим, що складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Отже, правовідносини у цій справі та у справах №580/2357/20, №640/9398/20, №280/5009/20 не є подібними.
Судом також не приймаються до уваги доводи скаржника стосовно неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення висновку Верховного Суду щодо застосування положення пункту 9 частини першої статті 91 Закону України «Про прокуратуру», викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, оскільки судові рішення у вказаній та у цій справах ухвалені за різного правового врегулювання.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №640/10539/20 повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська