07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №200/5362/20-а
адміністративне провадження № К/990/23938/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Шевцової Н.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 200/5362/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, скасування рішення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 370к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду у кримінальних провадженнях, щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Прокуратури Донецької області та з органів прокуратури з 04 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 від 02 квітня 2020 року № 48 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду у кримінальних провадженнях, щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Прокуратури Донецької області;
- зобов'язати Прокуратуру Донецької області поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду у кримінальних провадженнях, щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Прокуратури Донецької області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 04 травня 2020 року;
- стягнути з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді;
- стягнути з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
05 вересня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Так, скаржнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання.
На виконання вимог ухвали від 19 вересня 2022 року засобами електронного зв'язку 06 жовтня 2022 року скаржник надіслав клопотання на усунення недоліків касаційної скарги.
В цьому клопотанні позивач зазначив, що не скористався своїми процесуальними правами у зв'язку з війною розпочатою РФ проти України 24 лютого 2022 року. Скаржник вказує, що Рада суддів України у своїх Рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану» від 02 березня 2022 року рада суддів фактично визнала воєнний стан об'єктивною та поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Скаржник вимушений був вдруге (перший раз в 2014 році) покинути місце тимчасового (на час початку війни) проживання та переїхати до Івано-Франківської області і також шукати тимчасове місце проживання, у зв'язку з чим був позбавлений постійного доступу до мережі Інтернет та комп'ютерної техніки (домівку покинув з однією валізою речей), вступив до лав Добровольчої територіальної оборони Івано-Франківської МТГ (посвідчення A N69/3).
Просить Суд вважати причини пропуску строку звернення з касаційною скаргою поважними і поновити цей строк.
У зв'язку з перебуванням у відпустках членів судової колегії - судді Шевцової Н.В., у період з 24 жовтня 2022 року по 28 жовтня 2022 року включно, а також судді Радишевської О.Р. у період з 20 жовтня 2022 року по 04 листопада 2022 року включно подана касаційна скарга вирішується колегією суддів у перший робочий день по виходу суддів із відпусток.
Відповідно до частини першої - третьої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Судом установлено, що скаржник не погоджуючись із судовими рішеннями, вп'яте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Посилання позивача на введення на території України воєнного стану Суд відхиляє, оскільки воєнний стан введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Так, дві касаційні скарги позивача надійшли до Верховного Суду 03 грудня 2021 року та 17 січня 2022 року відповідно, проте ухвалами Верховного від 17 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року вони були повернуті скаржникові, оскільки у касаційних скаргах не були викладені, передбачені КАС України, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Третя касаційна скарга заявника надійшла до суду касаційної інстанції 11 лютого 2022 року, тобто також до введення воєнного стану (24 лютого 2022 року), проте ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржникові, оскільки касаційна скарга була подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
В касаційній скарзі і в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, що надійшло на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 вересня 2022 року про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник не обґрунтував неможливість оформлення трьох попередніх касаційних скарг, що були подані до ведення воєнного стану (24 лютого 2022 року) відповідно до вимог статті 328 КАС України, та неможливість приведення четвертої касаційної скарги відповідно до вимог статті 328 КАС України, що надійшла до суду касаційної інстацнії 26 липня 2022 року, тобто вже після ведення воєнного стану, та яка ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року повернута заявникові у зв'язку із не визначенням останнім підстав касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Суд наголошує, що подання касаційної скарги майже через 10 місяців після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов'язків.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інші підстави для поновлення строку скаржником не зазначені.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Суд
Визнати неповажними, зазначені в клопотанні ОСОБА_1 , причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 200/5362/20-а.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 200/5362/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, скасування рішення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич Н.В. Шевцова О.Р. Радишевська