07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №560/13303/21
провадження № К/990/28291/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу 11 прикордонного загону (військова частина 2382) Державної прикордонної служби України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 11 прикордонного загону (військова частина 2382) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11 жовтня 2022 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
18 жовтня 2022 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі судових рішень убачається таке.
06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до 11 прикордонного загону (військова частина 2382) Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування пільгової вислуги років;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років що разом складає повних 25 років і здійснити доплату донарахованих сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання військової частини про відстрочення від сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання 11 прикордонного загону (військова частина 2382) Державної прикордонної служби України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та залишено без руху апеляційну скаргу у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, що підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі.
Копію цієї ухвали доставлено скаржнику 01 березня 2022 року в електронному вигляді до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа від 10 березня 2022 року
При цьому, жодних клопотань з приводу виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від скаржника не надходило.
Ухвалою від 22 квітня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апелянтові зазначену апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
До того ж, ураховуючи предмет спору, заявник у даному випадку не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
В даному випадку, відсутність коштів на рахунках відповідача не може бути підставою для звільнення або відстрочення від сплати судового збору.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою 11 прикордонного загону (військова частина 2382) Державної прикордонної служби України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі № 560/13303/21 за позовом ОСОБА_1 до 11 прикордонного загону (військова частина 2382) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова