07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №460/596/21
адміністративне провадження № К/990/23978/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Шевцової Н.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі №460/596/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненської обласної прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №30 від 24 листопада 2020 року Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора"; визнати протиправним та скасувати наказ в.о. керівника Рівненської обласної прокуратури №1308к від 23 грудня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно з яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Острозького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 грудня 2020 року;
- поновити на посаді прокурора Острозького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області, а у разі створення окружних прокуратур на рівнозначну посаду в органах прокуратури Рівненської області;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 30 грудня 2020 року по дату винесення судового рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
05 вересня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Так, скаржнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26 вересня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції 13 жовтня 2022 року надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В цьому клопотанні скаржник повторно покликається на закриття доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, що унеможливило для скаржника подати обґрунтовану касаційну скаргу.
Разом з цим позивач зазначає, що з 20 червня 2022 року відновлено загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу «Стан розгляду справ», проте в подальшому касаційні скарги були йому повернуті двічі.
Також в клопотанні позивач вказує, що касаційні скарги, які були йому повернуті ухвалами Верховного Суду від 07 червня 2022, від 14 липня 2022 року та від 17 серпня 2022 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України у зв'язку із не викладенням, передбачені цим Кодексом, підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, готувалися і повторно подавалися до суду касаційної інстанції невідкладно.
У зв'язку з перебуванням у відпустках членів судової колегії - судді Шевцової Н.В., у період з 24 жовтня 2022 року по 28 жовтня 2022 року включно, а також судді Радишевської О.Р. у період з 20 жовтня 2022 року по 04 листопада 2022 року включно, подана касаційна скарга вирішується колегією суддів у перший робочий день по виходу суддів із відпусток.
Перевіривши доводи заявника касаційної скарги щодо пропущеного процесуального строку, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, оскільки, як і сам зазначає позивач, 20 червня 2022 року Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак друга та третя касаційні скарги надійшли до суду касаційної інстанції 29 червня 2022 року та 29 липня 2022 року відповідно, тобто вже після відновлення загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
В клопотанні скаржник не виклав обставин щодо неможливості оформлення касаційних скарг після відновлення доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до вимог КАС України.
Суд наголошує, що касаційна скарга подана вчетверте через 5 місяців після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов'язків.
З приводу повторного без зволікань звернення до Верховного Суду після повернення касаційної скарги колегія суддів не заперечує проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, проте вважає, що таке право не є абсолютним.
Також слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інші підстави для поновлення строку скаржником не зазначені.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі №460/596/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі №460/596/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич Н.В. Шевцова
О.Р. Радишевська